WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Художня обробка деревини - Реферат

Художня обробка деревини - Реферат

Художня обробка деревини
Зміст
І. Вступ
ІІ. Основна частина
ІІІ. Інструменти, приладдя та матеріали
ІV. Висновок
V. Список літератури
VІ. Додатки
Багата і щедра талантами земля Прикарпаття. Сама казкова природа з її мальовничими пейзажами, з барвистими килимами лісових галявин, запашними полонинами і гомінкими отарами, неспокійними гірськими ріками і потічками, глибокою блакиттю карпатського неба була першоджерелом натхнення багатьох поколінь народних митців цього чудового краю, які пронесли через віки своє чарівне самобутнє мистецтво.
Художні вироби Прикарпаття здавна привертали увагу високою майстерністю. Творчий геній митців із народу, долаючи тяжкі умови чужоземного гніту соціальних несправедливостей уперто пробив собі шлях до вершини світової культури. Невичерпна фантазія, багатство кольорових рішень, мудрість і дотепність, безпосередність і оптимізм, особливе чуття декоративності, високий ступінь узагальненості образів - це ще далеко не всі риси, якими можна охарактеризувати творчість високообдарованих митців Прикарпаття.
Кожній людині дорогий той куточок землі, де вона народилася, вперше поглянула на світ, зробила свій перший крок. Людину завжди, де б вона не знаходилась, вабить до себе маленька батьківщина своєю красою, людьми, небом, сонцем, яке тут світить по-особливому, рікою з її неповторним мелодійним шумом. Але не уявляю людини, яку б не зачаровував наш карпатський край своїми красивими горами і пагорбами, які густо покриті стрункими карпатськими красунями - смереками, що своїми голівками торкаються голубизни неба; крутими буковими плаями; полонинами, де трави сягають поясу; карпатськими невтомними ріками і потічками з чарівним наспівом. І здається вся ця краса природи притаманна доброму, щирому серцю, завжди веселих, говірких, працьовитих гуцулів.
Говорячи про наш край не можна не згадати про чудовий куточок Гуцульщини, який дістав романтичну назву "Річка". Перша згадка про село в історичному матеріалі датується 1735 р.
Розміщено село в карпатській долині, яку захищають надійні сторожі-кручі Брусний, Кичера і Буковець. Підгір'я покриті стрункими смереками і розлогими буками. Вздовж села протікає ріка Річка, яка впадає в Рибницю. Неможливо налюбуватися відблиском ріки, що пробивається крізь густе гілля бука. Здається річка нагадує про те чисте, як її вода, життя чудового народу.
Але в період грози не впізнати цієї лагідної доброї річки. Вона, нагадуючи 1941 рік, піниться, шумить, рве береги, ніби прагне волі. Так в роки Великої Вітчизняної війни встали на боротьбу проти фашизму річківчани, вони вірили в перемогу над фашизмом і як могли наближали її. І в 1944 році вдруге на чисте блакитне небо зійшло сонце свободи.
В Річці, такому мальовничому куточку, з початку існування села почало розвиватися народне мистецтво. Майстри намагалися в своїх творах передати красу рідного краю, настрій людей. Серед різноманітних видів народної творчості - художнє ткацтво, килимарство, вишивки, писанкарство, художня обробка металів, виробництва шкіряних предметів, виготовлення дитячих іграшок із сиру, - мистецтво художньої обробки дерева, особливо художня різьба, займає тут найголовніше місце. Традиції Яворівської школи різьбярства і насамперед творчість Шкрібляків, мали величезний вплив на характер формування стильових особливостей річківських майстрів і знайшли тут численних послідовників.
В історію мистецтва художньої обробки дерева річківські майстри вписали не одну славну сторінку. Серед них найбільш відомі імена Марка Мегединюка (1842-1912), Петра Мегединюка (кінець ХІХ - початок ХХ ст.), Миколи Медвідчука (1880-1946), Василя Якіб'юка (1877-1959), Лукина Якіб'юка (кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.), Бориса Якіб'юка (перша половина ХХ ст.), Якова Тонюка (1903-1957) і його сина Василя (1928 р.), Миколи Тонюка (1909-1937), Василя Білака, Миколи Білака, братів Кіщуків - Олекси, Івана і Миколи, Василя і Миколи Федоровичів, Юрія Грималюка (1860-1945) і його синів Івана та Василя.
Окремо треба згадати про творчість різьбярів-жінок. Це Катерина Кіщук (1914), Марія Тонюк (1906), Параска Петрів (1914), Настя Тонюк (1916), Ганна Словак (1921), Катерина Тонюк (1933).
Вивчаючи творчість різьбярів-річківчан, можна помітити не лише спільність стильових ознак, що об'єднують їх з майстрами яворівської школи, але й ту специфічну своєрідність, яка властива тільки річківцям. Асортимент виробів тут майже такий як у яворівських різьбярів. Це переважно речі домашнього вжитку, настінні прикраси.
Спосіб декорування виробів дещо ускладнюється. Удосконалюється і техніка точіння, як один із способів художньої обробки деревини.
В художньому оздобленні предметів частіше вживається інкрустація перламутром, кольоровим металом, бісером, різними породами дерева. Пізніше для цієї ж мети почали застосовувати різноколірний каучук і фарбоване дерево. Помітно ускладнюється рисунок орнаментальних мотивів і цілих композицій.
Часом перенасичення декором призводило до втрати природної фактури деревини. Орнаментальні мотиви, що виконуються інкрустацією, нерідко своїм зовнішнім блиском і мерехтінням відвертають увагу від прекрасно виконаних мотивів чистої різьби.
Потягом до надмірної декоративності тяжіли іноді навіть визначні річківські майстри. Зокрема, це помітно у виробах визначного майстра Марка Мегединюка, чия творчість мала вирішальний вплив на формування стильових особливостей усієї річківської школи. До речі, із багатої спадщини цього майстра до нас дійшло тільки кілька виробів. Це скринька і барильце виконані в 1904 році. Оздоблені орнаментом, бісером та кольоровим металом з елементами гравірування та карбування. Ці роботи зберігаються в музеї Косівського технікуму. Крім того у Львівському музеї етнографії і художнього промислу знаходяться гуцульські цимбали роботи М.Мегединюка. Відомо також, що художні вироби М.Мегединюка експонувались у свій час у Відні, Празі, Бухаресті в 1906 році, Чернівцях 1908 р., Одесі 1912 р., і були відзначені золотими і срібними медалями.
Почин Марка Мегединюка продовжили інші різьбярі Річки. Немалу частку в загальний розвиток різьби по дереву вніс Яків Тонюк.
Яків Тонюк (1903-1957 рр.) продовжував традиції попередників, але багато свого часу витрачав на розробку нових елементів, багато нового вніс в розвиток різьби по дереву. Свої роботи (рахви, шкатулки, рамки, альбоми) виконував в техніці інкрустації і порівняно з малим використанням сухої різьби. Роботи Якова експонувались в містах України та за рубежем. Майстер був нагороджений дипломами і медалями.
Творчий шлях батька продовжив син Василь Якович. Народився Василь Тонюк в 1928 р. Вчився різьби по дереву у свого батька з десяти років. Навчався в річківській початковій школі і закінчив три класи в 1939 році. В 1970 році закінчив середню вечірню школу в с.Річка. На роботу поступив в артіль "Гуцульщина" в 1945 році. В 1962 році перейшов працювати в художні майстерні м.Косова де і зараз працює.
Вчлени Спілки художників поступив в 1962 р. Брав участь у виставках:
- 1954 році. Присвяченій 300-річчю Возз'єднання України з Росією (м.Київ).
- 1958 році. Учасник виставки народного мистецтва (м.Ліль, Франція).
- 1958 році. Учасник виставки народного мистецтва (м.Софія). Виставив роботи: баклаги, цукорниці, ракви, тарелі, бочечки для вина, сервізи.
- 1959 році. Виставка народного мистецтва (м.Улан-Батор, Монголія).
- 1961 році. Виставка до 100-річчя з дня смерті Т.Г.Шевченка /тематична ваза/.
- 1963 році. Виставка народного декоративного мистецтва (м.Київ)
/ тарілка з зіркою,
Loading...

 
 

Цікаве