WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Микола Іванович Грепиняк – митець та дослідник народного мистецтва Гуцульщини (магістерська робота) - Реферат

Микола Іванович Грепиняк – митець та дослідник народного мистецтва Гуцульщини (магістерська робота) - Реферат

Деякі гуцульські різьбарі прикрашували свої дерв'яні вироби також фарфоровими і скляними "пацьорками" - бісером. На добре вичищеному і відполірованому виробі робили циркулем основні розмітки прикрашення, а ямки для бісеру виконували спеціальним інструментом "пацьорником" або "друлівником". Потім бісер вкладали в ямочки.

В другій половині ХІХ ст.. вперше почав прикрашувати дерев'яні вироби виключно бісером різьбяр Марко Мегединюк. [2.16-19]

Залежно від характеру вирізів – заглиблень гуцульську різьбу поділяють на такі види:

  1. Контурне різьблення або гравіювання , що складається з нанесенням неглибоких борозенок. З її допомогою виконуються стародавні мотиви "ільчасте письмо", "колечка", "драбинка" та інші. Народні майстри минулого, застосовуючи цей спосіб різьблення, втирали в канавки сажу для досягнення контрасту зображення.

  2. Тригранно-внімчасте різьблення – на поверхні деревини вирізають і виймають тригранні заглиблення-пірамідки. Воно надає поверхні дошки пластичного оформлення, вводячи в неї живописну гру світлотіні, що утворюється по-різному нахиленими до світла гранями трикутників. Цим способом різьблення виконують орнаментальні мотиви : "віконці", "копаниці", "зубчики" та інші.

  3. Нігтеподібне різьблення складається з вирізів у формі нігтя, які в ритмічній будові утворюють орнаментальні мотиви : "парканець", "плаїки", "сльозки" та інші.

  4. Рельєфне різьблення, що включає в себе барельєф та контр рельєф.

Окремо виділяється сюжетно-тематичне різьблення, що вимагає й зображення людини. Їх виконують на "вибраному" фону, звичайно, точкованому фоні в техніці невисокого рельєфу.

Названі види плоского різьблення не є відокремленими, а в оформленні виробів узгоджуються між собою. Характер такого узгодження залежить від творчої обдарованості майстра. Для виразності виробу велике значення має також рівень технічного виконання орнаментальних мотивів. [37.22-23]

Ремесло обробки дерева в родинах переходило по спадковості, від старших до молодших майстрів. Так склалося і в сім'ї Грепиняків, коли Микола Іванович допомагав батькові, ще у зовсім малому віці виконував спочатку дрібні або простенькі заготовки з дерева, і згодом переходить до більш складніших. Сам Микола Грепиняк пише: "різьбленням та інкрустацією почав займатися з дев'яти років, тато взявся вчити його різьбярському ремеслу. Але й тут, як і в школі, моя наука перервалася. Батькові інструменти, заховані в шухляді верстка, лежали нерухомі аж до кінця війни." [3.2]

Дорослішаючи, почав частіше задумуватись над тим, як осилити в різьбі те що видавалося найкращим, як дорости до тієї майстерності, яку називають мистецькою. Сушив собі голову, в який спосіб перейти, сказати б, від праці сірої, допоміжної, до більш кваліфікованої, самостійної. Прості речі у нього виходили не погано. Та коли починав вимудрувати щось своє, укладати, приміром складніший орнамент, то його опановувало дратівливе почуття безпорадності, немочі. На ділі йому не вдавалося вирізьбити того, що в думках легко знаходило завершення. Уява випереджала мої можливості. Опускав руки коли різець переїжджав зазначену межу, нервувався, коли випадково викришиться долото. Різьба в нього виходила далеко не така гладка, як у тих майстрів , з якими він мріяв зрівнятися. Здавалося, у них якісь інші, не прості, а чарівні різці, якими дуже легко працювати... Це викликало невдоволення собою, невпевненість у власних силах, якусь незрозумілу нетерплячку. Обсідали й похмурі думки: може, ця справа тимчасова, минуща, вона відійде, як необов'язкове захоплення. Усе мав вирішити час. Микола Іванович покладався на нього. Усвідомлював, що мені бракувало ще багато навиків, прийомів, бракувало того досвіду, що його мали найбільш авторитетні різьбярі.[42.116]

Попередньо ми вже дізналися про те, що на шляху становлення Миколи Івановича як майстра, як митця було дуже багато перешкод сімейних, воєнних, тоталітарних, особистих сумнівів.

З усіх різновидів творчості майстра, все більше цікавила різьба, намагався все більше вивчати твори старших майстрів. Часом навідувався до брустурських митців Василя Гасюка та Петра Ткачука, також до відомих далеко за межами села Річки – Василя Тонюка, Миколи Кіщука. Роздивлявся їхні орнаменти, збагачувався ними, вникав у саму техніку роботи, в її тонкощі надзвичайно велику допомогу у вивчені методики і технік різьблення надавав Євген Якович Сагайдачний. Навчив молодого умільця круглої різьби по дереву (скульптури). За призначенням народну скульптуру можна поділити на такі види: монументально-декоративна, декоративно-побутова, скульптурна іграшка та станкова скульптура. [41.4]

Звідси можна визначити, що скульптури Миколи Івановича відносяться до скульптурної іграшки [рис. 25-27], а також монументально-декоративної, коли майстер виготовляв постаті Ісуса Христа, Діви Марії та інші.

І так поступово міцнішала рука, відчувалася впевненість у собі, у своїх можливостях. З кожним роком, з кожним виконаним твором все переконувався в тому, що його стихія це різьба.

З 1956 рік – початок його творчості. Для Коломийського музею виконав орнаментальну скриньку і тарілку "Доярки" [рис.28] та почав працювати над тематичною тарілкою "Великий Каменяр". Це перші твори, що були представлені на ювілейній виставці з нагоди 100-річчя від дня народження І. Франка. Після повернення з будівництва, майстер з великим натхненням взявся до праці. Змайстрував собі комплект різьбярських інструментів, невеличкий верстат і почав різьбити. За літо того року вирізьбив та інкрустував дві сюжетно-тематичні скриньки, які експонувалися на обласній художній виставці, а звідти потрапили у Київ на республіканську художню виставку. Окрилений успіхом , почав працював вже над новими сюжетно-тематичними творами в інкрустації. Це скриньки "Юні танцюристи", "Сопілка грає", тарілка "Дитинство Марка Черемшини", рахви, орнаментальні тарілки.

Зі спогадів: "У мене різні зацікавлення, та головним залишається різьба. Поступово я перейшов до сюжетних і портретних зображень, вирізьблених рельєфно. Рельєфи мої – невисокі. Вони виступають з цільних кусків дерева. Така різьба, вважаю, ближча до традиційної, довговічніша... Там і сюжетів вистачає. І це зрозуміло : у горах працюють люди різних професій ". [35] Митця приваблює красам Гуцульщини, самобутність звичаїв. Цікавлять герої літературних творів... Також і героїко-патріотична тема. Їй присвятив шкатулку "Партизанський рейд" з портретом легендарного командира С. А. Ковпака.

М. Грепиняк розробляв зразки сувенірів для Косівських виробничо-художніх майстерень. Сюди входять пудренички, нагрудні брошки, настільні плакетки, шахи, які виконував у вигляді людських фігур, тварин, дерев.

Деякий час Микола Іванович працював майстром-надомником, проте часто їздив до Косова за матеріалом для роботи , чи здавав продукцію. Спілкувався з Косівськими різьбярами І. В, Балагураком, М. П. Тимківим та В.В. Гузом, що мало велике значення для творчого життя. Входячи до майстерні (робітні) майстра, то бачимо як у невеликому приміщенні знаходиться безліч різних інструментів, різців, творів. Столярний стіл, на якому виконано багато творів, на столі стоять, наче фігури, один в один, блискучі інструменти – різці, шафа із художньою та науковою літературою, на стінах твори власні та подаровані друзями; далі розміщений столярний верстат, де чути запах стружки висушеного дерева, заготовка диску тареля, а згори дивляться скульптури з дерева.

З 1961 року значне місце у творчості М. Грепиняка займає шевченкіана. На відзначення сторіччя з дні смерті Великого Кобзаря виконав рахву і тарілку з силуетними зображеннями профілю Поета, а також орнаментально-тематичну тарілку "Шевченко над Дніпром". Того ж 1961 року виконав серію дерев'яних нагрудних значків з силуетом Т. Шевченка. Для Косівських майстерень виготовив нові зразки вжитково-побутових виробів з дерева – перечницю і курильний набір, що було прийнято художньою радою для виробничого тиражування. [3.3-4]

Через рік Грепиняка Миколу було переведено з кандидатів у члени Спілки художників України . Цього ж року появилися тарілки "Ой, дівчино моя", "На перелазі ", "Вівчар", "На полонині", а також жіночі прикраси: намиста, браслети, брошки. На відзначення 150-річччя від дня народження Т. Шевченка інкрустував плакетку-панно "Перебендя", таріль з портретом Кобзаря, розробив нові нагрудні брошки "Сонечка", "Олені", "Ружі".

Різьба по дереві, як джерело доходів завжди передувало. Вироби майстра постійно були в експонуванні на виставках, творчих вернісажів. Значна кількість творів була куплена Коломийським музеєм народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, зокрема це різьблені та інкрустовані топірці, палиці, предмети побуту, декоративні шкатулки, тарілки "Чабан", "Різьбяр", "Гуцул мисливець",також підставка-рамка на фото, писанки... Також виставлялись твори у Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини, Івано-Франківському обласному краєзнавчому музеї.

Loading...

 
 

Цікаве