WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Микола Іванович Грепиняк – митець та дослідник народного мистецтва Гуцульщини (магістерська робота) - Реферат

Микола Іванович Грепиняк – митець та дослідник народного мистецтва Гуцульщини (магістерська робота) - Реферат

Отже починаючи з року з 1956 року, Микола Іванович приймає участь у місцевих, обласних, республіканських виставках, де експонуються по декілька його творів, а в останні роки і його учнів. Це нам говорить про надзвичайну працездатність митця, що постійно творив, не втрачаючи ні однієї вільної хвилини.

РОЗДІЛ 5

ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА МАЙСТРА

Вивчення творів народного мистецтва Гуцульщини є важливою частиною всіх досліджень наукових авторів.

В даній роботі висвітлюється внесок однієї людини, з цілою низкою його статей, нарисів, праць про гуцульське народне мистецтво. Але він перш за все – різьбяр, графік, живописець, дослідник народного мистецтва Гуцульщини.

Микола Іванович висвітлює в нарисах, статтях творчість майстрів, різні види народного мистецтва, етнографічні замальовки та творчі досягнення видатних людей Гуцульщини. Це відображається вже у перших статтях: газета "Ленінська правда" : "Художня обробка кольорових металів на Гуцульщині" [22], "Сприяти розвитку народних талантів" [20], "Бондарство на Гуцульщині" [4], "Самобутні вироби з сиру" [18], в газеті "Радянська Гуцульщина" стаття "Брустурські умільці" [5] (про подружжя Катерини і Василя Гасюків) та багато інших.

11 вересня 1976 року в газеті "Радянська Гуцульщина" виходить стаття Миколи Івановича Грепиняка "За розвиток мистецтва", яка на перший погляд можливо і не була на часі. Але якщо вникнути в її зміст, порушені проблеми, то стаття була надзвичайно потрібною. Вона висвітлювала піклування Радянського уряду про народних умільців Гуцульщини, а також їх основні проблеми того часу. Цитую : "правління обласного відділення Спілки художників України (голова М. Р. Варення) мало приділяє уваги творчості майстрів прикладного мистецтва, через що виникають труднощі в організації виставок та закупки творів гуцульських майстрів. За поліпшення роботи правління обласного відділення Спілки художників та чуйне ставлення до майстрів прикладного мистецтва...

Другим проблемним питанням є те, що Косівські майстри – кераміки не мають відповідних умов для творчої праці. Потрібним матеріалом майстри-кераміки забезпечені, а працювати їм ніде. Крім того була виставлена думка : "щоб у Косові знаходилось правління Спілки художників, так як з 36 членів відділення Спілки художників на Косівщині живуть і працюють 22 народні майстри". [9.3]

Велика кількість статей Миколи Грепиняка друкувалися у газеті "Радянська Гуцульщина" 1987 року. Це такі статті як "Різьбяр з Снідавки" [17], в ній йдеться про різьбяра В. В. Копчука, робітника Львівського художньо-виробничого комбінату, що наполегливо вдосконалював свою майстерність у різьбі та інкрустації.

Особливу увагу різьбяр звертає на композицію, нові й оригінальні неповторні узори з'являлися на його тарелях, шкатулках, рахвах. Різьбяру Василю Копчуку з села Снідавки було присвоєно звання майстра народної творчості.

Іншою статтею є "Самобутня майстриня" [19] інкрустації та різьби по дереву Катерина Василівна Гасюк з села Брустури, якій в той час виповнилось 70 років. Відзначення цього ювілею відбулося в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. о. Й. Кобринського під час відкриття виставки "Майстри різьби з Брустурів". Катерині Василівні було вручено подарунок і похвальну грамоту від дирекції музею.

Ці дві статті є невеликими за обсягом, проте вони нагадують нам про цікавих майстрів Гуцульщини ХХ ст..

Цього ж року виходить стаття Миколи Грепиняка про заслуженого художника України – Володимира Ілліча Масика під заголовком "Надбання художника".[15] Вона надрукована на ознаменування 70-річного ювілею художника. Тут коротко описано життя митця, навчання в Дніпропетровському художньому технікумі, а після – служба в армії. Під час Другої Світової війни був тяжко поранений і демобілізований, закінчив освіту в Косівському державному художньому інституті. У статті також відзначається те, що художника і графіка притягувала Гуцульщина, під час поїздок по селах Косівщини , Яворові, Березовах, Космачі, Брустурах появляються прекрасні серії "Гуцульщина", "На Гуцульщині", альбом "Гуцульські мотиви". Зокрема ми дізнаємося , що В. І. Масик відомий ще як майстер екслібриса, які були відзначені на ХІІІ Міжнародному конгресі екслібрисів у Будапешті.

У Києві в квартирі В. І. Масика зберігається цікава колекція творів гуцульських народних майстрів, які з охотою показував всім гостям. Досить цікавим визначенням Миколи Грепиняка є : що "Розповідь про В. І. Масика була б не повною, якщо не згадати, що він є щирим пропагандистом гуцульської народної творчості не тільки мовою образотворчого мистецтва."

Слід відзначити велику статтю Миколи Грепиняка про свого товариша екслібриса Зіновія Йосиповича Гаркуса під назвою "Товариш про товариша. Екслібрист. " [21.4]

Обширний зібраний матеріал із розповіді самого митця. Те що любов до мистецтва вперше привила до нього рідна матір, коли вимальовувала візерунки для вишивання рушників. Згодом вчителька української мови у школі багато розповідала про відомих художників, показувала учням репродукції картин. Тоді З. Гаркуса познайомила зі своїм батьком, що був художником. Саме з того часу Зіновій часто приходив, навідувався до нього і годинами дивився як той працює.

Після закінчення школи навчався у Косівському технікумі, поступивши на відділ кераміки. Знайомство з мистецьким Косовом, з його талановитими майстрами-різьбярами та мосяжниками перекваліфікувало дипломованого майстра. Зіновій Гаркус не став займатися керамікою, а взявся за різьбу по дереву. Згодом захопився карбуванням по металу та гальванопластикою, що стало його основною роботою у виробництві республіканського виробничо-експериментального об'єднання "Динамо".

А гравюра це його захоплення, якому присвячує весь вільний час. На мініатюрних екслібрисах зображає імена відомих діячів літератури і мистецтва, трудівників сільського господарства, медиків, вчителів, журналістів. Багато знаків у доробку художника присвячено знаменним датам і подіям у житті СРСР.

Із таких статей, які пишуть громадські кореспонденти ми дізнаємося найбільш про сучасне, сьогоденне життя та творчість неперевершених, унікальних митців Гуцульщини.

Микола Грепиняк написав величезну кількість статей про майстрів, це "Мосяжник Іван Тинкалюк" [14], "Мосяжник з Шепота" (П. Ф. Шмадюк) [13], "Різьбяр з Брустурів" [16], "Майстер різця" [10], "Мистецький рід Миклащуків" [12], "Василь Девдюк народний умілець" [6], "Екслібриси Івана Пантелюка" [8], "Марко Мегединюк і легенда про нього" [11].

Зокрема, на статтю про Марка Мегединюка, філолог, ветеран педагогічної праці Й. Перкатюк написав критичну статтю "Це все-таки легенда" [32.3]. У ній критикує Грепиняка, бо той висвітлив життя і творчість відомого різьбяра не так як М. Борук у повісті "Легенда про Марка Мегединюка". Наприклад цитата "якщо вірити М. Грепиняку, проте, що Марко Мегединюк дійсно не знав інкрустації, то як витлумачити наявність у другому номері "Життя" на сторінці 112 фотографію інкрустованої скриньки Марка Мегединюка?". На критику Й. Перкатюка в наступному випуску газети "Радянська Гуцульщина" видрукувана репліка І. Пелипейко "Жонглювання визначеннями" [29.20] " для чого, скажімо, показувати Марка Мегединюка людиною, яка треться коло панів і мріє про їхніх панський світ, "що потужним магнітом притягує до себе, кликав у свої безбережні простори " ?! Такого пієтету перед польськими панами мені ще не доводилось зустрічати в літературі, і приписується він не кому іншому, як народному митцеві! Тому й мав підстави для обурення М. Грепиняк. Дивна та легенда, що знижує свого героя!"

Наскільки цікавими бувають друковані статті в газетах, якщо звертати увагу на значення кожних слів і поставлених ком, не говорячи вже про висвітлення власних думок, висновків.

Loading...

 
 

Цікаве