WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Як наші прадіди майстрували хату - Реферат

Як наші прадіди майстрували хату - Реферат

12. Хату доробляють

(З гурту)

Після закладчини зостаєть ся легша вже робота. Зрідка тільки її докончають договорні майстрі; а то помалу хазяїн сам, а нї - з поденними домайстровує хату. Стіни закида, слижі вмостить, позавязати, стелю застелить, крокви здійме, влатає і вшиє - все сам помалу, а як ніколи самому, то наймом, поденщиною. Час до майстрювування хати не дуже вже такий швидкий і важливий. Ця робота часом і довго затягуєть ся, так буває, що і поговору чимало зазнає, бо то всяке знає, чого та хата не кінчаєть ся, чи то бідність перечить та самітність, без помочі, чи неохайність, ліньки. Буває, що й штук чимало докладуть з приводу цього. Діти під свято та парубки з дївками люблять гулять тут, і це вважається за нешкодливу річ, а навпаки, за бажанну, мов, хату хай веселять, може, завдадуть у ній веселощі і довічні. Часи останні' все сутужніші і співів менчає, а попереду, за довільніших часїв, то по співах усе село знає, коли хата закладалась, коли хата дороблялась. А тепер усе наче доживає свій останнїй вік. Мляво стало ув усячині. Так не рідко буває, що в недоробленій хатї хазяїн одібє собі куток невеликий, обмаже і там аби боком усунутись гибіє літо, зіму, а там, гляди, і по два, по три роки, часом і вік звікує у тій щелинї, хата недороблена і зогнїє, і вік спаскужений буде нї про-що нї за-що. Усе в недостатках воно зависає. На це не має заміток, щоб майстрі або що закладали так хату. Ще не давно то казали, що то вся сила у розумі та в здоровлї хазяїна, а тепер білш звертають на часи лихі. Світ, мов, зміняєть ся — ніяк розживитись селянам.

13. Хату мажуть

(З гурту)

Якимись там часами хату геть же усю складуть. Вікон та дверей хоч і не буде, це не мішає хату починати мазать спотанову. У спотановім мазанню і найперша, і найтруднїша робота - валькування. Та й і теї менчої роботи - вирювнювання, викладання, шпорування, білїння - до гибели. Сама господиня усеї цеї роботи не одважить ся на себе саму скласти. Та й двом там дуже важко. Бува, але рідко, що сама собі господиня хату всю обмаже. Та й то кажуть, що так не обходить ся їй, або прислабне, або геть із сил вибєть ся. От через це і тут заведена толока. Тут ще більше буває людей, бо і жінок, і чоловіків сюди потрібно: те воду возить, те глину, ті кружком місять, а ті подають мазалницям, а мазалницї вже ліплять. Багато людей, білше мови, жартів, співів. Гоноблять так, щоб за день геть обмазать, урятнутись. Заміток при мазанню багато: а) спотанову хати нїхто не буде починати мазати на гнилій кватирі (третя у місяцеві), бо хата буде і сира, і холодна. А як немає як обійтись иначе, щоб не починати мазати на цій кватирі, то тодї хазяйка вимазує всї вугли у хатї до третьої кватирі, а вже після цього мажуть і на гнилій кватирі, - хата буде вже і суха і тепла; б) перший вальок глини небезпремінно повинна класти стара баба - така, що дітей у неї вже не буде, сказать: цигани минулись у неї, це на те, щоб „нечисти" в хатї ніякої не було - блошиць, тарканїв то-що; в) коли такої людини уже не знаходить ся, кладе котрий з чоловіків перший вальок; г) щоб чоловікові не класти першого валька і щоб замять це діло перед мазалницями, кладуть уперед, за день, за два перший вальок хто трапить ся з старих людей; г) кладуть перший вальок з середини на покуті, це, щоб звідси усе добре починалось; д) кладуть цей вальок небезпремінно під співи, щоб веселощі зачались і в життю господарів хати; е) треба щоб вальок прикладений був приятелем великим господарів хати, по цьому багато йдеть ся вдачі господарам; ж) у перший вальок умішують шерсть з худоби всякої, піря з птицї всякої, пашнї будлї-якої і часом і свяченого чого, як от ладанцю, дарничку, паски то-що, це все про ту худобку, щоб велась, дбаєть ся та про почесність господи; з) хрест, той що прибитий на закладчинї до слупа, геть умазуєть ся, так годить ся; одкидать його, щоб де зваляв ся, нї як не можна - цього ніяково припустити, як хто хоче з Богом у серцї жити.

Заміток є і більше, але цї - більш показні: їх дужче і глядять ся, бо то багато хатню житку господарів виправдовують тим, що „на мазалницях" так поведено було діло.

14. Піч бють

(З гурту)

Після вавалькування хати захожують ся піч бити. Тепер повелось, що з цегли мурівчика роблять печі та груби. Але це не скрізь і не так то воно і довговічньо буде мурівницька робота. Вікова і дешева піч - бита. Коло неї захожують ся самі старі баби, що ще при здоровлї, остаркуваті молодиці. Збиття печі - це важке діло, але і святне якесь. Одна од одної жінки знають, якої саме глини треба роздубувати, як ту глину вимісювать, скіко в неї черепя, каміння, залїзячча потовченого треба всипати. Це все їх наука, одна од одної переймана. Муляруванню навчають ся теж одна од одної. Мулярами бувають і человіки - але це зрідка. Щоб же ця робота не нудна була і не така вже важка, з неї баби зробили ціле весілля. Однаково, що на коровгаї, танцюють, в стелю кочергою стукають, співають жартовливих пісень. А як треба ще дужче заміс збить у купу, а вже ось-ось вже сил не хопить, то поберуть ся за руки і чи танка, чи метелиці - не розбереш і якої - так вибігають на місці по глині, тупцяючи ногами і нарешті' нагнувшись до заміса руками та ліктями його мнучи ще. Не багато тут їх - душ пять - коли все знаючі дуже баби та дужі, і через те репету того та вигадок тих стіко, що й головою не зведеш. Оце почнуть дітей із себе вдавать і в молодих грать. А це кривить одна одну або кого з відомих у сїм знайомого.

Вироблюють диковини багато, але ж на диковину і піч зібють: скіко де хат не є розваляних, а печі в їх стоять нерухомі. Дощ, лиха година їх не бере, а щоб звезти ту піч з того місця, то не инакше, як усю цілком зваливши на тачку добру. Так бува, що хата третя уже на однім місці вистроювалась, а піч одна все служила і ще на вітрі довго гуляла, поки дїти не побили, як громаків хотіли з неї наробити. Печі бють теж не без заміток: а) до схід сонця бить починають, щоб хлїб був як сонце; б) кінчають і сама старша хрестить у челюстях і каже: „Господи благослови і Духу святий", це щоб страва всяка була смашна, і инші якісь є, мабуть. Як коли стане димити піч, то, було, призивають попа, щоб помолив ся (є і чин у доповненому требникові: „о еже не диміть ся пещі"), а тепер чогось його не звуть, а щось сами там полагодять і таки, мабуть, і приказують щось, бо як без цього бути, коли в хатї за димом жити не можна і хати не натопиш. Комини теж бють і вимальовують як коли манією або якою иншою фарбою. Печи цї круглі і комини теж закруглені.

15. Входини

(З гурту)

У заможнїх заможніші і входини, а у бідних - по бідному їх справляють. Хоч словом хто добрим обізветь ся у той день, коли вперше увійде сїмя яка в нову оселю, то і то вже одмітно буде, що таки входини потрібно справити. Цей день свято. У свято кажуть, як у хату входять: „будьте здорові з святом". Так і в цей день будуть казати, хто-б не ввійшов (часом і другого, і третього дня або й дальше) скаже: „будьте здорові з уходинами!" Ніхто ніколи не буде уходити в нове житище своє на якій иншій кватирі, а тіко на підповнї, коли місяць виповнюєть ся, бо то вже так замічають усї, що яка кватиря, таке і життя буде: на молодиці - походитиметь ся і старий, не то молодий. На другій кватирі, саме на підповнї - це вся добром наповнюєть ся, на ущербі, звісно, ущербить ся і на всячину. Як із старої хати переходять у нову, то котресь з сїмї - найшвидче син старший або хто найлюбіший з сїмї - внесе икону в самий перед з покутя і поставить на новому покутї. Хазяйка, або старша дочка, або хто з сусїд покладе хлїб і сіль на стіл і з столом хто двоє, або й скіко схоче, унесуть той стіл у нову хату і поставлять на місці на покутї. Хто є з старших у хатї, то скіко-б не було сїмї, усяке щось уноситиме у нову оселю з старої. Уносять і не сподівані дарунки в хату. Те дітям, те батькам, а то всьому родові. Матері материнщину, батьки батьківщину просять глядіти і передавати своїм нащадкам. Це так за вчасу вже все зроблено буде або і саме тоді, як почнуть сходитись кликані кучане тощо. Печево і варево рідко коли вносять ся з старої печі, а все готується у нові, після того, як уже йкона і стіл поставлено буде в нові хатї. Само діло тоді само все каже, що за чим треба робити. Не снують ся, коли й за стіл будуть усї припрошені сїсти. За столом звичайні і примівки, і бажання господареві, й господині і всій родині, щоб і здоровля, і щастя, і добра Бог не вмалив, а прибільшив. Примічають, як весело, без оказїй сей день пройде, то і все життя таке буде. Є замітки всякі на цей час: сни в цей час повік не забувають ся, не забуваєть ся, що ким було сказано і що трапило ся кому. Все це чи так, чи инак, а буде перетолковано і повернуто, куди вернеть ся само воно. Найбільш нещасних випадків боять ся, щоб на весь вік не завдались такі випадки.

Loading...

 
 

Цікаве