WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Як наші прадіди майстрували хату - Реферат

Як наші прадіди майстрували хату - Реферат

8. Хитрять, щоб місце добре під двір свій роздобути

(Онуки під свято бабу свою згадують)

Нашій бабі дуже припало до душі оце займище наше. Так їй хотілось двору такого, як оце і є він зараз: хати на цьому самому місці, токовище теж, загорода праворуч від хати, а од шляху між хатою і загородою двір щоб був і воловня в йому, а ліворуч пастівника - загінець для телят. Але на такий двір треба було ще прирізать громадського вакату чималенько, а тут у сусіда ще тїснїйше, однак живуть і вони, вже й ручки поклали на вакат перед нашим двором! А баба все під свято, було, торують їм: отам верба дуплината була і в нїй все сичі водились, поки і верба зогнила, а коло верби був шлях перехресний давно і шинок жидівський довго був, заїзд Жиди держали. Торували, торували їм, поки таки втовмачили сусідам, що то місце не підхоже під нї якій двір: ті взяли та хату свою роздовжили, а там збоялись заводити нового двору собі, бо, мовляв, і собі можна піти тим путтям, що й трахтирь той. Потулились у старім дворі, а баба тоді до батька нашого: ,,став тепер ти хату — в тебе синів пять, де будеш дївать? То я навмисне лякала сусїд, щоб внукам моїм виднїше око було це забрати місце!" Спасибі бабі, містину гарну обібрала для всього нашого двору. Усї пять маємо кубельця собі на цьому дворі. Царство небесне і земля легка їм!..

9. Стяганнє на хату

(З гурту)

От уже і місце обібране! Як на рівному воно, що вода не буде підходить, то так і залишають його, а як воно - вибалком діло, то підсипають землею. Заміток на підсипці ніяких не буває. Заможнїші селяне зараз же і деревню звозять на хату, але заможнїх не багато, та і заможні за корисніше собі гадають, щоб заздалегоди на деревеньку виготовити. Так буває, що год голодний підпаде або бездорожжа усю зіму, та й під жнива все - ліс дешевшає. От по спроможности тоді купить селянин слупи під хату. Усї заразом, чи й стіко там захоче. Тоді ощепини і всю зязь. А тоді видивляєть ся, де б дешевше кроков та лат роздобути. А тим чередом хлібець підмолочує і околотець трусить на покрівлю. Так ото бідна людина поки стягаєть ся на ту хату. Поки вистараєть ся на неї, то пів віку пройде. Як уже хоч оце стіко стягнеть ся хто на хату, то вже і спішить підіймать на стовпи і, ощепивши, ушиває куликами та парками з околоту. А на постїнну деревню, одвірки, двері, лутки, вікна і нарешті вже річ на піл, на лави та полицю вистаровуватись буде не поспішаючи, бо поки стягнеть ся на початок хати, то й сам себе стягне, що й світові радий не буде. Спішить ото з початком хати, щоб ощепна і крівляна деревня не гнила далі і миши не точили вшивки. Криють хату і очеретом, то і очерет псуєть ся в купах далі. Не дуже й зрідка, а буває, що так хата хоч долї перегніє, хоч піднята вже, бо мочи не вистарчить в молодого хазяїна докінчити її... А без початку, без стягування хоч на початок не обійдеть ся і саме бідне з селян. Тягне якась тягучка на ту халупину свою. Хоч і шкоту май, а зачинай стягатись і на неї. Колись то лїс нї почому був. То й он яку, не аби яку деревню клали у хату і в постройку. Хіба ледащо яке не путящу деревню на хату задбавало! А тепер того не стало, де те й ділось воно?! Як був нї почому лїс і плахіття клали, аби сила змагала у застройки, то й не вихвалялись один перед одним. Це не в жадобу було! Тепер то вже і плямкають губами, як зобачить, де кошт добрий заготовлений на обістя все, бо настало вже таке, що і за гиляку, і за вершину, і за вітровину гроші дай більш, нїж колись за окоренок увесь, все стебло. А приставка теж трудна тепер, - скотини мало і дорога вона. А як своєї помочі мало, та ще і піший до того, то годі і просвітлої години мати. Хитрить все ж таки всяк, щоб таки лекше було на себе. Бачить чоловік, що хати старі і глина їх тілько і держить, або сидить в сусідах, - хати не менеть ся будувати. Тут якось гроші заворушились: заробітки удались, чи з худобки що продав, чи з коморьки скупенько на обіхідку одклав там шагів скіко, а на залишок тай купить під дешевий час яку там деревину та й сховає її де в повітцї, чи під соломою, чи під гнійком сухеньким, щоб не зогнила. А через год чи що ще якогось карбованця вгадає, і коли подешевшає - знову деревину привезе і коло теї приховає. А там десь з під старої хати дубину продає хто небудь. Сходно? От і ту сюди прилучить. А лати десь чи замогоричить, чи й в самого де підросли. Як раз і житце підродило, околотець є. Сховав і того де од мишей та од дощу, чи то на бантинах де, чи й в ожередцї. От-от увесь матеріялиць на підйомку хати виготовлений. Треба ще й майстрам грошей розстаратись, мусить ще якийсь час чикати. Чи на одробіток якого майстра зазве, чи й сам коли потеше тим часом трохи слупів. А от і скотинка підросла. Одно повів з загороди на базар і вторгував на майстрів, а одно дома росте, колись і те піде на докінчення хати, а там якось та буде... Отак, гляди, і хата вродить ся у чоловіка і нї що наче і не болїло. А щоб од маху хату робив, то це і жінку і дїтей на вік в наймити треба оддати. Як у кого зразу на багато деревні де візьметь ся грошей, то той на приставку збирає толоку. Кучане за могорич привезуть. Рублів десятку ощадить і тут. Хитрять ще і так. „Купи, - каже, -хату криту, сукню шиту, то не будеш мати каяття". І воно це і діло, аби тільки на готову хату хто розстрочив виплатку грошей, або щоб збити яку копійчину всю, хто спроміг ся. Часом з двору, з комори, з жертки а то і з скринї геть все попродають чи то позаставляють у кого запозику і так куплять готову хату. Тоді вже і примічають дещо: а) не купить (хіба на дрова або на всиплище яке) ніхто теї хати, де посїмейство вимерло, бо там щось за причина та була; б) так само обійдуть і ту хату, де пусто жили - бардїль заводили, дуже товкло одне одного або що, бо то вже та з проста воно не буде і в) не обісмілить ся ніхто купувати теї хати, де тяганини, позвів багато заведено було, бо то може бути, що хата вже так закладена. Хто ж купить готову хату, то тому і поможуть толокою перевезти і, буває, й знову скласти. Толокою робить люблять селяне, бо це і дружно, і весело, і дуже корисно - сьогодні одному толокою підсобили, а там другому і, виходе, всяк собі поміг. Не послухати іти чи їхать на толоку це не звичайно, не чесно, бо це куткове дїло. Образливо і для того, кого обмине, не покличе на толоку хто. Так бувають і не поладнання між сусідами. За цим разом не візьме на толоку, за закладчиною не обізветь ся - от уже і здоровкання трудне. І навпаки: за цим разом не послухав на толоку хто і за закладчиною, - от і тут загнеть ся неполаднання.

10. Хату майструють

(З гурту)

Місце обібране „підхоже". На деревеньку стяг ся. Треба майстрів. У жодному селі є свої майстрі. Між ними є більш похвалитні і більш спросні через те, а є і не помітні. Усяк собі рахуєть ся, кого взяти. Беруть завше не білше двох і з їх один старший і відповідалний за всячину. З ним і договір іде і йому і гроші видають ся до рук. Рідко хто бере їх зразу багато, бо білше замятні, білше розбору, а дїла менче. Договорюють оптом і поденно. А підйомка толокою і валькування теж. Заміток ніяких не має тут. Є, що закладають хату на вдівця, на бездітність, на позви, на осоругу від людей - це як яка недогода від хазяїна майстрам чи то харчю, чи так непривітністю якою, чи чим инчим. Але до закладчини ніяких заміток не має. А просто хазяїн покаже і місце, і деревню всю, і розкаже, з чого що майструвати і яку саме хату на зразок і на величину робити. При початку майстрам теж чарка горілки призвичаєна. За нею теж здоровкають ся: „дай Боже курінь цей зпясти у добрім здоровлї і у добрім здоровлї і пожити в йому". „Хай Бог дає час добрий"! І після цього ото вже і за сокиру беруть ся: ,,Боже благослови!" -скаже старший і почне цюкати, а за ним і другі робочі.

11. Хату підіймають

(З гурту)

Час, коли хату підіймають, зветь ся закладчиною або підйомкою. Коли вже майстрування хати закінчено, нову хату змайстрьовану треба підіймати. Не похазяйськи, як зараз же не підняти, через те довго і не гають ся з підйомкою. Знову людей збира хазяїн і знову толоку справляє. Усї тут у роботі", хоча усї за приводом старшого майстра і без його ніхто нїчого не буде сам починати. Главний майстер-привідця ще на світанні буде покашлювати коло хати - то він мітить, куди яка деревина і за якою буде подаватись. Хазяйка ще заранїш наготовила до сволока хустку і хустку на руку привідцеві. Де багатші хазаї, там і кожному майстрові буде по хустці. Давніш на той сніданок звуть, було, і попа, щоб місце посвятив і поблагословив хату нову, та тепер замісь попа хто в господарстві старший, то той обкропить свяченою водою місце і ямки на стовпи, посїє пшениці", а майстер прибє хреста з дерева на покутньому слупі. Поснідають, аби то чарку ту випить, за нею поздоровкатись: „Пошли, Боже, щоб і місце було гоже, і хата щаслива, і тим, хто в хатї, щастя і вік довгий". Похрестять ся всі і беруть покутнього слупа всі і несуть до ями. У яму хазяї кидають хлїб, сїль, зерно яке, гроші, а також камінь або вугіль - таке, що не зогнїє. Камінюку або грошинку заставляють укидать малих дїтей, бо дітям вік довший і довше буде памятати, і діти таки легші на руку і щасливіші. Упустять стовп, вирівняють і вкопують два чоловіки. Зараз же і всї стовпи будуть укопувати иншими робочими. На верх стовпів ощепини накинуть і сволок положать - оце і все головніше що до закладчини. Буває, по цьому всьому ще по чарці випють і скрапують в гору недопитками на дні, щоб слава хазяям була велика і вповні. Хустка од сволока належить теж головному майстрові. Звані люде росходять ся, а договорені майстрі залишають ся і вже сами всю далі роботу дороблюють по договору. Заміток на закладчинї не має инших, а тільки боять ся ото дуже майстрів, щоб не заклали хати на яке горе і через те годять дуже їм. Як саме можна закладати хату на нещастя, цього ніхто не знає, бо це якась потаємність самих майстрів.

Loading...

 
 

Цікаве