WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Декоративно-прикладне мистецтво українських земель у добу козаччини. ( художня обробка дерева та рогу; художній метал; кераміка) - Реферат

Декоративно-прикладне мистецтво українських земель у добу козаччини. ( художня обробка дерева та рогу; художній метал; кераміка) - Реферат

КЕРАМІКА

Найкращі її здобутки цього періоду концентрувалися в цеховому керамічному виробництві, від якого значно відставало гончарство сільської периферії. Як і в попередніх періодах, поступ художньої кераміки відбувався в двох типологічних напрямах: побутовому й архітектурно-декоративному.Перший складали переважно різні типи посуду — горщики, ринки, глечики, миски й полумиски. Відбувалося не тільки поліпшення пропорцій та архітектоніки, форм і розмірів усіх типів посуду, а й посилення їхньої декоративності. Основними засобами останньої були: профілювання, гравірування, пальцеві та інші пластичні оздоби. Крім того, досить широко застосовувалося оздоблення кольоровими поливами, "опискою" та підполивним розписом ангобами, а також сіре й чорне лощіння. Нерідко окремі засоби декорування поєднувалися. Всі вони певною мірою збагачували форми посуду, що надавало йому життєрадісної святковості.Важливо зазначити, що в цей період особливо поширюється поліхромний підполивний розпис ангобами.Горщики декорувалися скромніше, але й вони мали досконалі форми й пропорції. Один із них, знайдений у Києві, самими лише пропорціями, формою, чорнолощеною поверхнею справляє приємне враження. Прикрасою служить ручка, органічно поєднана з формою, тоненький рубчик посередині майже вертикальних вінець. Інший горщик, теж знайдений у Києві, — менш досконалої форми, багато оздоблений зубцями по краю вінець, заглибленим штампованим візерунком на плічках та червоною "опискою" по світло-жовтому черепку. Стрункі горщики з профілюванням і заглибленим штампованим декоруванням відомі ще в XVI ст. Подібний до нього, але більший, горщик другої половини XVII ст. з-під грошово-речового скарбу з с.Пекарі . Чудово вирішена його верхня частина: пальцеві оздоби та профілювання, відведення й розпис на плічках, ручка гармонічно вписується у форму. Подібні горщики, але менш досконалі, знайдені в розкопках біля с.Білгородка. Всі вони не вичерпують різноманітності форм і розмірів, що побутували в різних регіонах. Це саме можна сказати й про ринки та інші типи посуду, які порівняно з попереднім періодом набули більш досконалих форм та декорування.Досить красивий силует має червоног-линяна ринка з Придніпров'я.Великою різноманітністю форм і розмірів та багатством декорування характеризується посуд для зберігання рідин. В "Енеїді" І.П.Котляревського названі різні типи посуду:Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, баклажки, Все висушили без остатку, Посуду потовкли в шматки.Носатками називали будь-який посуд, що крім основного отвору для наливання, мав додатковий для виливання. Одною з них є велика, на кілька відер, з отвором біля дна сіроглиняна посудина. Вона має дві ручки, що йдуть від горла і спираються на плечики, нагадуючи давні амфори. Від плечиків до низу вона оздоблена вузенькими валиками у вигляді концентричних ліній з пальцевими вдавленнями. Ці концентричні пояси сполучені тим же способом навскісними лініями, що ділять простір між ними на трикутники. Цим засобом досягнуто приємної світло-тіневої гри.Ще досконалішою стає форма кабака з ручкою. Чорнолощений зразок із профільованим горлом та врізаним декоруванням на плічках відзначається гармонійністю форми й плавністю лінії силуету .Цікавим є світлоглиняний теракотовий кабак з Чернівецької області , що завершується вузенькою розчленованою шийкою, яка становить єдиний пластичний акцент обтічної форми. Привертає увагу напис нижче середини тулова: "ЦРХЧД (1694) ИМЬНЪМЪ ИХЪ <Бога> МОЛИТИСЯ СПАСИ НАС <Боже> ОТЬ ПОГРОМА ТОУРКОУ" Він вказує на часи турецьких набігів на Україну.В побуті того часу користувалися різноманітними за формами та розмірами глечиками й дзбанками. Збереглася верхня частина великого глека з пластично виділеними вінцями на високій шийці з маленьким зливом, щоб наливати до чарок міцного напою. На вінцях і знизу шийки — відведення та ламана лінія, виконані червоною "опискою" на світлогли-няному тлі.Із знахідок в Івано-Франківській області інтерес становить сіролощений глечик зі скарбом монет, датованим серединою — другою половиню XVII ст. Його форма ще слабо розвинена, профілюванням незначно виділені вінця. Середина шийки орнаментована одним рядом, а плічка — трьома радами заглиблень, виконаних коліщатком. Пізніші глечики набувають енергійнішої пластичної розчленованості форм і кращих пропорцій.Цілковитою протилежністю попередньому є великий полив'яний глечик із Полтавщини з його кулеподібним туловом на красивій ніжці та розвиненою верхньою частиною, де пластично виділений злив, але не зовсім вдала ручка. Помірно заглиблена орнаментація добре контрастує з великими гладенькими поверхнями.Своєрідним шедевром можна вважати глечик із носиком, укритий зеленою поливою. Тонко оздоблена архітектоніка його форми й плавний силует справляють велике естетичне враження. Вдало знайдено членування форми заглибленими лініями та профілюванням. Усе це доповнюється чудовим вигином ручки, яка органічно виходить із шийки й так само вливається в широку частину тулова. Не досить доречним є носик, що, напевне, запозичений з художнього металу, але це вже данина часові.Вплив карбованих по металу оздоблень та й самих форм металевого посуду позначився на керамічних виробах. Це особливо відчувається в посудині з носиком і ручкою. Це — диск із заокругленими боками та пластично виділеним центром, встановлений на чотири ніжки. В центрі диска — жіноче обличчя, запозичене, можливо, з дукачів. Рельєфне декорування контрастно виділяється на гладенькому полив'яному тлі. З ним контрастують гладенькі носик і ручка. Зелена "тіньова" полива посилює виразність рельєфного декорування. Характерна для Полтавщини XVIII ст. опуклобокість великих посудин дістала вираження і у великому глечику з носиком, вкритим прозорою коричневою поливою. На середині — низеньке широке горло із заглибленим частим відведенням, зубцями біля основи і на вінцях та профільованою покришкою. Від плечиків виростає вгору конічний носик із пластичним оздобленням біля основи й профільованим розширеним завершенням. Гладенька ручка зв'язує шийку з широким тулубом. Пластичне декорування контрастує з великими гладенькими поверхнями. Частково й у цьому виробі відчувається вплив художнього металу, а важкувата приземкувата форма свідчить про прихильність до бароко.Велике поширення в цьому періоді дістали куманці та баклаги, які були належністю кожної корчми. На одній із баклаг ритуванням по сіро-зеленому ангобові, покладеному на червоноглиняний черепок, виконано портрет власника корчми . Контрастне сполучення сіро-зеленого з червоним посилює виразність графічного зображення. Майстерно виконаний малюнок добре передає індивідуальні риси зображеного. Таким же способом виконано орнаментальне обрамлення. Мабуть, "фірменні" посудини для напоїв на одній ніжці з портретами не були одиничними. Куманці-баклаги на одній ніжці часто робилися з фігурним носиком і декорувалися підполивним розписом.Посуд для пиття з кераміки виготовлявся в цьому періоді в меншій кількості через те, що його багато виробляли з інших матеріалів (дерева, скла, металу). Численні його форми перейшли з попереднього періоду, зокрема циліндр із прямими або вігнутими до середини стінками та ручками. Новим видом питного посуду, що з'явився у XVIII ст., є оригінальний двоярусовий сіроглиняний кухоль. Кожен ярус виділений не тільки пластично, а й заглибленим відведенням. Обидва яруси органічно поєднує ручка.Макітра в цьому періоді набуває подвійного призначення: кухонної й столової посудини. В першому випадку в ній "ставили" тісто. Від звичайної ринки вона відрізнялася більшими розмірами. Як столова посудина, що найчастіше служила для вареників, макітра багато оздоблювалася розписом, запозиченим з кращих зразків литих металевих казанів. На цьому зразку поліхромний підполивний розпис ангобами вдало поєднаний з формою, надає масивній посудині легкості та естетичної принадності.У XVIII ст. особливо багато виготовлялося мисок і полумисків, на яких великого розвитку набуває поліхромний підполивний розпис ангобами, як найновітніший спосіб декорування. Старі способи ("описка", "тіньові" поливи в поєднанні з пластичним декоруванням) ще продовжують існувати на периферії та у відсталих колах, але й у них настають відповідні зміни. Так, удосконалюються художні засоби сіро- й чорнолощеного декорування, "описка" виконується кількома кольорами, пластичні оздоби під тіньові поливи втрачають геометричний характер і замінюються розкішними рослинними мотивами. Удосконаленню підполивних розписів сприяло також поширення розписів на гутному склі легкотонкими емалевими фарбами. Виділяється окрема група досвідчених майстрів цієї галузі, які довели майстерність розписів кераміки й скла до високої міри довершеності. В другій половині XVII та на початку XVIII ст. в розписах мисок і полумисків поряд із рослинним залишається геометричний елемент . Водночас зберігаються деякі архаїчні типи композиції. Протягом першої половини та середини XVIII ст. нові тенденції в розпису стають панівними, рослинний орнамент здобуває перевагу , а під кінець XVIII століття розписи в багатьох випадках досягають неперевершеної майстерності. Центральну частину миски займає зображення пана, чи його управителя, з батогом. Він одягнутий у багате тогочасне вбрання. По обидва боки від фігури — пишні рослинні мотиви. По бортику — переривчастий дрібний зигзагоподібний орнамент. На стінках — "гребінці", першоджерелом яких є дуже давній геометричний мотив смужчастих трикутників. Розпис виконано вправною рукою. Ця миска є шедевром майстерності сюжетного підполивного розпису ангобами як із художнього, так і з технічного боку. Поява такого сюжету збігається з часом масового покріпачення українського козацтва та селянства. Це, без сумніву, сатиричний образ.Крім уже наведених, поширення набувають фляндровані розписи.Українська побутова кераміка тих часів охоплює величезний асортимент різноманітних виробів, які далеко не повно представлені в музейних збірках, бо не дійшли до нас. Багато з них згадуються в письмових джерелах. Та й не всі відомі зразки є можливість тут розглянути. Серед них — окремі фігурки людей та іграшки. Вони мало вивчені, стратиграфія знахідок не зафіксована, незадовільна також їх збереженість. Із числа іграшок можна назвати свистуна у вигляді коника. Його узагальнена форма мало чим відрізняється від раніших і пізніших знахідок. Тоді ж сформувалися численні міські та периферійні центри побутової кераміки, які відіграли велику роль у майбутньому її розвитку.В даному періоді дуже поширилася архітектурно-декоративна кераміка. Це переважно кахлі та декоративні вставки. Тривалий час кахлі виготовлялися майже виключно теракотові з рельєфним декоруванням (полив'яні були не всім доступні). Потім їх стали вкривати прозорою поливою одного кольору — зеленого або жовто-коричневого. Проте тяжіння до поліхромії ще в XVI—XVII ст. привело до використання непрозорих кольорових полив, які відомі в архітектурі Середньої Азії, а пізніше, в XVII ст., Московії, Білорусії та України. До них вдавалися булоруські та українські майстри, які працювали в Москві та Тверському Валдайському монастирі на запрошення патріарха Никона. Це була техніка поліхромії по рельєфу. Найпростішим її варіантом можна вважати рельєфні кахлі, в яких, наприклад, тло — зелене, а рельєф — білий. Складніші варіанти відрізняються ширшою палітрою полив. З технікою емалевих розписів по рельєфу українські майстри могли познайомитися в італійців, де великих успіхів досягла школа Луки делла Роббіа. Втім було б помилкою гадати, ніби поліхромія рельєфів в Україні є механічно запозиченою. Стилістично вона цілком оригінальна й національна. Щодо палітри кольорових емалей можна констатувати близькість до кераміки Середньої Азії. Але техніка поліхромії на рельєфах наближається до італійської. Її своєрідною рисою є площинність і чіткість контурів рельєфів, розрахованих на емалеву поліхромію. Яскрава життєрадісна палітра полив (зелений, бірюзовий, блакитний, синій, жовтий, білий, фіялково-коричневий) примушують згадати старице-дмитровську та емалеву поліхромію на окремих зразках дрібної металопластики. Тут не обійшлося без давньокиївської спадщини, яку слід вважати першоджерелом поліхромії, а її дальше збагачення — наслідком місцевих досягнень та засвоєння й переробки окремих здобутків сусідів з інших країн.Приблизно до середини XVI ст. центрами виробництва поліхромної архітектурної кераміки були волинські міста. Пізніше, у зв'язку з їхнім занепадом, такими центрами стають міста Придніпров'я, особливо Київ. Тут розвиток відбувався на інших художньо-технічних і стилістичних засадах. На дещо архаїчних за стилем вставках на фасаді чернігівського колегіуму та фрагменті з Волині рослинні й геометричні елементи добре погоджені в масштабі, переконливі в пластиці, є доказом прогресивного засвоєння ренесансних, досягнень. Під кінець XVII та XVIII с.т. на барабанах церков Києва, Переяслава та деяких інших міст з'являються фризи, побудовані на чергуванні крилатих, пухленьких "путті" та різних за малюнком розеток із поліхромією. Ранні зразки виконані в невисокому рельєфі й часто мають ознаки впливу місцевих мистецьких форм. На пізніших — високий динамічний рельєф, що відзначається особливою декоративністю, соковитістю і багатством поліхромії. В них добре відчуваються стилістичні тенденції бароко.Подібний характер пластики можна бачити в керамічному іконостасі церкви в печерах Києво-Печерської лаври, від якого до нас дійшла лише частина колонки, вкрита синьою поливою. Останні пам'ятки архітектурно-декоративної кераміки свідчать про високий зліт художньої та технічної майстерності керамістів. При цьому треба сказати, що поліхромія, виконана прозорими (на Волині) та непрозорими поливами-емалями (Наддніпрянщина, Лівобережжя), коштувала досить дорого. Пошуки дешевшого художньо-технічного способу поліхромії вже давно дали позитивні результати, які в XVII ст. активно реалізувалися. У другій половині XVII ст. й у XVIII ст. вони широко застосовуються в декоруванні не тільки побутової кераміки, а й кахлів, що було вже новим явищем. Технічна система підполивних розписів за допомогою ріжка (в минулому трубчастого інструмента) будується на двох способах одержання контурного малюнка. В першому контур утворюється ріжкуванням, що нагадує принцип золотих перетинок у давньоруській перегородчастій емалі. Таким способом отримують трохи рельєфний контурний малюнок.У жахливих умовах татарсько-турєцьких набігів і розбійницьких загарбань та покріпачення козаків та селян Московським великодержавним дворянством на роздертих між Московією та Польщею українських землях зароджувалася та внутрішня єдність, яка зумовила єдність культурну, ідеологічну, економічну. Для потреб власного розвитку українське декоративно-прикладне мистецтво засвоювало кращі досягнення інших країн і народів, але надавало їм рис національної своєрідності і пристосовувало для виразу власних ідей та уподобань. Це з особливою силою виявилося в епоху національно-визвольної боротьби.В другій половині XVII — середині XVIII ст. в національному декоративно-прикладному мистецтві яскраво реалізується єдність реалізму та декоративності, засвоюються кращі досягнення бароко.

Loading...

 
 

Цікаве