WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Великий піст - початок посту відразу після Масниці. Як дотримувались та що робили впродовж семи тижнів - Реферат

Великий піст - початок посту відразу після Масниці. Як дотримувались та що робили впродовж семи тижнів - Реферат

На Полтавщині у хрести вкладали барвінковий листочок і скручену червону нитку. Якщо після випікання вони залишалися цілими, неушкодженими, не почорнілими, то вірили, що життя їх господарю судилося довге й щасливе. Якщо ж листя й нитка ставали чорними, то це нібито віщувало нездужання чи коротке життя. Чотири хрести закладали у засіки з посівним зерном. Там вони лежали до початку польових робіт. Першого дня сівби хрести брали в поле, клали у чотирьох кутках ниви по сторонах світу: на сході й заході, на півдні й півночі. Тричі кланялися до землі та примовляли: "На тобі, нивко! Дай мені, нивко!". Бувало, що одного хреста сівачі ховали собі за пазуху, або в мішок, чи коробку-сіву під зерно. Увечері печиво розламували, шматочком частували волів і коней, шматочок з'їдали самі, а крихти закопували в землю, щоб земля родила, ховрахи не плодилися і рослинні хвороби не розвивалися. Тут простежуються рештки старих вірувань, пережиткові форми жертви Матері Землі.На Полтавщині для сівачів пекли особливий хрест із копійкою всередині. Після закінчення сівби хлібороб приходив до церкви, розламував хреста, ділився ним із присутніми, а потім клав свою копійку в гаманець. Звичай вимагав загадати при цьому, щоб був добрий урожай на багатство і благоденство. Бувало й так: батько із синами їхали сіяти і брали з собою хрести. Спочатку обходили поле за сонцем, молилися на схід, а тоді кожен розламував своє печиво. В кого знаходили запечену копійку, того вважали щасливим, він і розпочинав сівбу.На Поліссі хрести давали волам, бикам, коровам і коням, коли вперше після зими виганяли їх на пашу. Хазяїн брав кропильце із свячених васильків, свячену воду і кропив худобу перед тим, як дати їй печеного хреста, "щоб гарно велась", "щоб відьма не приступала до господи", "щоб воли й коні дужі були", "щоб худоба не блукала і череди трималася".П'ятий тиждень посту називають Похвальним, бо в суботу святкують Похвалу Пресвятої Богородиці. Це — неробочий день. Але для жінок є виняток: вважається, що посіяна цього дня розсада буде сильною і плодючою. Огірки, посіяні на Похвалу, родилися солодкими, а на Вербному тижні — гіркими. Можна було також сіяти буряки — вони мали вирости солодкими як мед.Шостий тиждень Великого посту зветься в народі Вербним тижнем, Вербною, Шутковою, Квітною, Бечковою неділею. Він закінчується святом Вербної неділі, Входу Господнього в Єрусалим.На цьому тижні постилися звичайно, особливих страв не готували.Страстна неділя (Страшна неділя) — останній тиждень Великого посту. Його ще називають Живним тижнем (бо ріжуть свиней, готують страви на Великдень) і Білим, або Чистим, тижнем (бо, готуючись до найвеличнішого свята, миють, чистять, мажуть, білять, прибирають хату й обійстя).Вдосвіта на Чистий четвер усі здорові дорослі люди очищалися в річках, щоб не нападали хвороби шкіри. Говорили, що цього дня до схід сонця навіть крук бере своїх дітей у дзьоба чи в лапки і несе купати в річці для здоров'я. А хто з людей встигне скупатися раніше за вороненят, того протягом року оминатимуть усілякі хвороби. Після холодного купання набирали цеберко води й несли до перехрестя. Там воду виливали примовляючи: "Щоб там лихо оставалося!", "Господи Ісусе Христе! Перехресна дорого! Дай, Боже, здоров'я в ручки і ніжки, і в живіт трішки!". Здорові люди протягом ранку уникали перехресть, "щоб хвороба не вчепилася", тобто не перейшла від хворого, який її там "вилив". Тому ходили манівцями, використовуючи численні перелази з городу на город, з двору в двір... Дехто обливався біля колодязя, а жінки, дівчата й діти купалися вдома у шапликах, у теплій воді з духмяними травами.Гуцули у середу або в четвер пекли звичайні житні буханці — кукуци. Діти ходили попід вікнами і гукали господаря:- Грійте дідa, Грійте діда!Дайте хліба, дайте хліба!Аби вам овечки, аби вам ягнички,Аби вам телички!Малечу пригощали кукуцами. Вірили, що після цього справді добре плодитимуться вівці й корови...Протягом Великого посту щочетверга тривало виготовлення борони з осикового дерева. У Чистий четвер вона мала бути готова. Тоді господар і всі, хто вже працював у полі, заходили до повітки, де зберігали реманент, ставили борону на землю, сідали навколо неї та снідали чим Бог послав: хлібом і цибулею з олією, солоними огірками. Ця борона, за уявленнями селян, повинна була відганяти від господарства відьом і всяку нечисть.У четвер і в суботу хазяйки пекли паски, пиріжки, хліб та інше печиво на весь Пасхальний тиждень. Поросят смажили в суботу. Тоді ж готували голубці, печеню, варили борщ і т. ін., щоб у день Світлого Воскресіння не займатися буденною роботою. На свято треба було лише поставити страви в піч і розігріти. У передвеликодню п'ятницю паски й інше печиво не пекли, як не пекли й хліб у звичайні п'ятниці. Заборону пояснювали тим, що в день смерті Спасителя не слід палити в печі й пекти.

Сьомий, останній тиждень Великого посту був так само завантажений додатковими харчовими заборонами, як і перший, навіть дужче. Ще суворіше скорочувався раціон: не вживали олії, риби, дехто з четверга не їв гарячих страв, а у Страсну П'ятницю обмежувалися хлібом і водою. Щоправда, цих обмежень повністю дотримувалися переважно літні люди: "А то єсть старі люди — у четвер поїдять, та аж на Великдень розговляються, а в суботу і в п'ятницю нічого не їдять: о гріхах своїх не їдять"; "Останні три дні Страсного тижня так само не готують обіду, вдовольняючись хлібом, капустою, огірками, а старі жінки, що нічого не їли увесь піст по п ятницях, утримуються і в ці дні від їжі, бо вже недалечко червоне яєчко", — писав на зламі ХІХ-ХХ століть український етнограф Василь Милорадович.Од Всенощної служби на Страсну п'ятницю в домі вже нічого не робили — гріх. Гуцули не ходили на полювання, не забивали худобу і птицю, "бо у п'єтницю Христос уже не жили, уже кров не ішла — то при то гріх кров проливати". Побутувало повір'я, що цього дня не слід нічого позичати з хати й не можна нікому нічого давати, бо хазяйство переведеться. Тому в п'ятницю навіть старці не просили милостині.Особливого значення надавали страсній свічці — нею підкурювали людей від пристріту (уроків), корів від хвороб і під час отелі; запалювали її в грозу, щоб блискавка не влучила в хату. Свічкою, принесеною з церкви після Страсної служби, закопчували хрестики на сволоці, одвірках, віконницях, миснику, печі, на дверях хати, хліва, на воротях тощо. Ті, хто мав пасіку, виливали воскові свічки власноруч, бо саморобна (трудова) свічка краще діяла і була "Богові угодна". Особливу силу мала, за повір'ям, свічка, яку святили на Страсті дванадцять років поспіль. Нею передусім обкурювали дитячі колисочки з новонародженими немовлятами, а потім уже все в хаті й господарстві. Це мало приносити здоров'я, статок і успіх у будь-якій роботі.У четвер і суботу красять (галунять) яйця — роблять крашанки, галунки. Писанки ж писали протягом шостого й сьомого тижнів посту аж до Чистого четверга. У суботу напередодні Великодня від яєць, які вбивали у паску, збирали шкаралупи, складали у старий драний кошик і пускали на воду. (Так само зроблять пізніше і з шкаралупою від свячених крашанок.) Побутувало повір'я про рахманів — народ, який живе без календаря і не знає, коли святкують Великдень. Шкаралупи мали приплисти до них на четвертому тижні після Пасхи, в середу на Преполовения, і повідомити про Світле Воскресіння Христове. Яйця начебто припливали до Рахманії вже повні. І тоді рахмани починали святкувати Великдень як і весь християнський люд. Від цього свято Преполовения часто називають у народі Рахманською Пасхою.

Під час Великого посту готували багато всіляких каш і кашоподібних страв із борошна різного збіжжя — пшеничного, гречаного, кукурудзяного, пшоняного: лемішку, мамалиґу, затірку, малай. Робили млинці, гречані вареники й галушки, пшеничну локшину, картопляники, деруни. Вживали чимало страв із бобових — гороху, квасолі, бобів, сочевиці, а також з овочів, фруктів і баштанних — свіжих гарбузів, свіжої та квашеної капусти, сушини (сушених ягід і фруктів). Пили кваси й узвари.

Loading...

 
 

Цікаве