WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі оповідання люду українського - Реферат

Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі оповідання люду українського - Реферат

ПЕРЕВЕРТЕНЬ (оборотень) — людина, що веде подвійне існування: то як людина, то як звір. Геродот у своїй "Історії" згадує про неврів — сусіднє зі скіфами плем'я. Один раз на рік кожний з неврів міг ставати вовком на деякий час, а потім знову повертався в людську подобу. Людину, для якої перевертництво є внутрішньою потребою, іноді називали дводушником, оскільки у неї нібито два серця: одне людське, а друге— вовче. У легенді "Дводушник" перебування героя вовком триває лічені хвилини. За цей час у більшості сюжетів єдине, що встигає вовк, — це напасти на свою дружину.

Чародій, ударившись об сиру землю, политу дощем, легко стає вовком, птахом, конем, мурахою, а за потреби може перевтілити іншу людину в звіра чи птаха. Перевертень у легендах і казках одружується або виходить заміж і веде подвійне життя, поки не стане зовсім людиною. Однак коли потайки знищать його звіриний покрив (наприклад, спалять жаб'ячу шкіру, котру носить жінка), це розриває подружжя. Здобути над перевертнем владу можна, підгледівши і вкравши зі схованки його крила або щось інше, що є його єством. В епосі міф про перевертня представлений у найдавніших билинах ("Волх Всеславович", "Вольга і Микула"), у "Слові о полку Ігоревім" (риси перевертня тут властиві і Всеславу Полоцькому, і самому Ігорю в момент втечі), а також у деяких текстах календарного і весільного фольклору. Ось один із фрагментів таких мотивів, де Іванко написав "листонька до дівоньки":

А вона йому одписує і одказує:

Не присилайся, не утрачайся,

Я до тебе сама прибуду.

Я до тебе на двор — дробним дощем,

А в сіни — ясним сонцем,

В хату — панянкою,

А за стол — миленькою.

ПЕРЕЛЕСНИК (Обаясник) — найзліший повітряний дух. На відміну від інших духів, має вогненний хвіст. Він — посланець Великого чорта, прикутого величезними ланцюгами за руки й ноги до кам'яної стіни. Його називають ще Чорним, бо робить він тільки зле. Коли, бува, змій-перелесник пролітає над чиєюсь хатою, то в ній пропадає добробут, гине худоба, всихає сад. Перелесник дурить людину й зводить її на лихе, а гарних дівчат заманює і губить. Літає високо в піднебессі, дихаючи вогнем; над хатою розсипається іскрами і через комин з'являється перед вибраною подругою у вигляді молодця незрівнянної краси. Якщо очарує якусь любовними чарами, то це на все життя: "Вміє він приморочити, злодій, душу красної дівиці привітаннями; усолоджує, губитель, мовою лебединою молодицю; заграває він, ненажерливий, ненаглядну в гарячих обіймах; розтопить він, варвар, вуста червоні. Від його поцілунків горить красна дівиця рум'яною зорею, цвіте красним сонечком. Без змія красна дівиця сидить у журбі; без нього вона світу Божого не бачить, без нього вона сушить-сушить себе!" Викрадаючи красуню, змій приносить її у своє підземне царство, замикає у скелі чи теремі і тримає до тієї пори, коли прийде за нею богатир-рятівник. За повір'ям, жінка, з якою живе вогненний змій, стає відьмою, а самі відьми літають до своїх коханців, перетворюючись на вогненних змій. "Коли б не терлич, був би я твій панич", — каже перелесник дівчині, коли вона має проти нього зілля терлич. Є прикмета: як побачиш на дорозі стрічку або поясок — ніколи не бери, бо то може бути змій-перелесник. У "Лісовій пісні" Лесі Українки "Перелесник — гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима". Перелесниця — аналогічний дух жіночої статі, яку в народі називають ще Літавиця.

МАРА — богиня зла, темної ночі, ворожнечі, смерті. Мара — донька Чорнобога, яка сіє на землі чвари, брехню, недуги. Удень її ніхто не бачить, а вночі вона творить свої темні справи, ходить з мертвою головою під пахвою попід хатами й вигукує імена господарів — хто відгукнеться, той умирає. У Мари замість очей — гнилі запалені очиці. У неї є дочки-маренята, які народилися внаслідок злягання з лютим Змієм. Вони також приносять людині неймовірні душевні страждання, численні хвороби і смерть. Темні душі Мара провалює в підземне царство, де вони стають слугами Чорнобога. Ще й досі в народі можна почути лайку: "Іди до мари! Щоб тебе мара взяла!" або "А, нема на тебе мари!" У "Велесовій книзі" читаємо: "Се б то Мар іде на них і Мор. Се двоє візьмуть сили їхні і змечуть їх під мечі наші".

Дочки та сестри Мари:

Віспа — потвора у вигляді жінки з волячими пухирями замість очей. На язиці у неї отрута: як тільки когось оближе тим язиком, та людина і захворіє на віспу.

Вогневиця (Вогниха, Вогнея, Огневиця, Пропасниця) — потвора у вигляді кістлявої баби з великими палаючими вогнем очицями. Приносить до людей жар усередину, холеру та інші страшні хвороби. Говорить про себе: "Якого чоловіка піймаю, той розгориться аки вогонь в печі".

Глуханя (Глохня, Глухея) — потворна баба без вух і рота, яка відбирає в людей слух і мову; тисне на голову, ломить її і закладає вуха, від чого хворий глухне.

Гостець (Ковтун) — злий дух чоловічої або жіночої статі. Поселяється у різних місцях людського тіла: в очах, шиї, плечах, грудях, серці, животі, кістках тощо.

Гризачка (Грижа) — хробакоподібна істота з гострими зубами, що виглядають із-під синьої верхньої губи. Приносить людям хворобу серця. В одному чорному заговорі ("Слово грыжу налущать") до неї звертаються, як до змії: "О еси ты лютая змея тяжелая белезнь красная грыжа..."

Жовтяниця (Жовтачка, Жовтуха, Жовтільниця) — геть суха немічна баба з жовтими очима і лицем. Приносить до людей жовчну хворобу, жовтить людину, "аки цвіт у полі". Для лікування жовтяниці треба було йти на грядку за морквою із закритими очима, рвати, теж заплющивши очі та читаючи молитву, і обов'язково освятити моркву на Спаса.

Журба (Жура, Нудьга, Нужда, Туга, Гнітея) — злі духи, які вселяються в людину, печуть її та сушать, а то й на смерть можуть засушити. Проганяти їх приходили у хлів, де сідалом для курей слугували 12 кілків чи жердин, і зливали-скидали з себе "нудьгу", виливали в чашу "пагубну" воду й вихлюпували. Гнітея любить "під ребром каменем лежати".

Завійна (Завій, Завійниця) — нечиста сила, яка на холоді може завіяти. Приносить до людей різкий біль у грудях або животі. У народі кажуть: "Скиглить, наче його завійна ухопила".

Зараза—страшна чорна баба, вічно зла. Кидає на людей і тварин отруйні стріли, від яких з'являються страшні рани, виразки. її називають у деяких місцевостях також смерть, хороба, мор або морова баба. Ця пошестна недуга "разить", тобто нагло спадає на своїх жертв.

Зло — чорний дух, який утримує біля себе всіх цих та багато інших маренят. Він є все те, що поборює добро. Найбільше Зло тішиться, коли людина стає злодієм.

Перенощиками Зла є вітри всіх напрямків, всі "сімдесят сім вітрів", полуденних і полунічних. Зло може загрожувати звідусіль, джерелом його можуть бути будь-який предмет, людина, будь-який "лихий погляд" тощо.

Кикимора — злий дух житла, бліда діва-потвора, невидима і дуже мстива. Завжди сонлива, любить жити в комині чи запічку. Приходить до людей уві сні. Знає про все на світі, відає про всі людські гріхи. Без одягу та взуття бродить вона і влітку, і взимку. Товаришує зі злими чарівниками та відьмами. Від цієї біди хата стає пусткою, подвір'я заростає травою-муравою. Проганяють Кикимору 5 березня, коли прилітають із вирію шпаки. Цього дня з самого ранку поселяється в покинутій оселі знахар, заглядає в усі кутки, обмітає піч і читає замовляння. За іншими повір'ями, Кикимора — дружина домовика. їй треба годити, інакше може порозбивати посуд, заховати потрібну річ, зробити дірку в бочці з водою, нашкодити здоров'ю господаря. Споріднені з Кикиморою шишиги. Вони люблять збиткуватися з людини, коли та кудись поспішає або щось робить без молитви. Сюди належить й ігош — безрукий, безногий невидимий дух, який також любить пустувати, а тому його задобрювали шматком хліба.

Коркуша (Корчея) — коростява, конопата баба, тіло якої вкрите струпами та виразками. Заражає людей коростою, обкидає чиряками, корчить руки й ноги тощо.

Куга — страшна потвора з козлиними ногами. Блудить уночі від хати до хати, зупиняється під вікнами і напускає всередину житла нечистий дух, від якого гине вся родина. Багато людей бачили її власними очима, а деяким доводилося носити ЇЇ на собі. За таку послугу вона змилується як над тією людиною, так і над усіма її родичами. Той, хто носить кугу, або зовсім не відчуває втоми, або знесилюється під її тягарем.

Мідниця (Лїдея) — зледеніла баба, у якої замість очей крижини. Відморожує людям кінцівки, приносить простуду тощо. Людина тоді не може зігрітися навіть упечі.

Loading...

 
 

Цікаве