WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНародознавство, Народні промисли → Білий тиждень - останній тиждень посту перед Великоднем. Як відзначали та що їли - Реферат

Білий тиждень - останній тиждень посту перед Великоднем. Як відзначали та що їли - Реферат

Реферат на тему:

Білий тиждень - останній тиждень посту перед Великоднем. Як відзначали та що їли

Останній тиждень перед Великоднем називається білим або чистим. На цьому тижні віруючі люди дотримуються посту так само суворо, як і на першому тижні Великого посту. Старі люди, колись бувало, сповідалися вдруге.

Селяни вірили, що це найкращий час для сівби ранніх ярих зернових культур і гороху — "буде колосисте і без бур'янів".

Найважливішим днем цього тижня є четвер, який називається чистим, світлим, великим, страсним або живним.

Чистий четвер

Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта, до східсонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур'янів та сухе ріщя і підпалював — "щоб очистити землю від морозу, зими, смерти і всякої нечисти". Робилося це з спеціяльним закликанням:

"Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря. І ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала!"

Існує повір'я, що в Чистий четвер, до східсонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися, бувало, вночі — "поки ворон дітей не купає", щоб очиститись від хвороби. Викупавшися, хворий набирав з свого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу і виливав — "щоб там усе лихо зоставалося". А дехто ще й примовляв:

"Господи, Icyce Христе! Перехресна дорого! Дай, Боже, здоров'я в ручки, в ніжки і в живіт трішки".

Обережні люди ранком цього дня з хати не виходили, а як були в дорозі, то обминали перехресні дороги — "щоб хвороба не вчепилася".

В Чистий четвер стрижуть, бувало, дітей — "щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла".

Вночі, перед світанком, господиня сідала на порозі і виводила з кужеля нитку, сучачи її навпаки: крутила веретеном пальцем від себе. Таку нитку змотували в клубок і зберігали на те, щоб, коли в когось із родини "розійдеться" нога або рука, перев'язувати цією ниткою хворе місце.

Якщо в цей вечір перуть білизну з попелом, то попіл зберігають, як засіб проти лишаїв на людях і худобі.

У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку соли, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Вранці на Великдень, як прийдуть бувало, з церкви і сядуть за стіл розговлятися, господар клав цю сіль на хлібину і все це ставив на покутті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при шлункових недугах.

Ввечорі в церкві відправляються "Страсті". Колись у наших селах, та і по містах, люди намагалися зберігати урочистий спокій і додержувати тиші: ні сміху, ні співів, ба навіть голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалися євангелії, чути не було.

Стоячи в церкві під час читання євангелії, не можна куняти, бо "нечиста сила занесе в пекло".

Люди, повертаючися з церкви, намагалися донести додому "страсну" свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціяльні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені ліхтарі у формі зірки, місяця або церкви були колись гарною оздобою цього вечора.

Полум'ям страсної свічки випалювали (вірніше — викопчували сажею) хрест у хаті на сволоці — "щоб лиха нечисть хату минала". Цей хрест залишався на сволоці до "Оддання Великодня", але не скрізь. Так на Харківщині, в слободі Критській було повір'я, що страсний хрест — "корисний на випадок пожежі", а тому його не стирали аж до наступного Чистого четверга.

Хворі на пропасницю шкребли сажу з "страсного хреста", розводили в свяченій воді і пили, як ліки.

Якщо полум'ям страсної свічки випалити хрест на воротях, то в двір не забіжить "поганий собака", тобто "нечиста сила", що в цей вечір бігає по землі, взявши на себе таку подобу.

Хто дуже хотів бачити відьму, той в кожний четвер Великого посту робив борону з осикового дерева, а в Чистий четвер кінчав її. Прийшовши з церкви додому, йшов з запаленою свічкою в коровник, сідав за тією бороною і тоді міг би бачити відьму, якби вона прийшла до нього в коровник.

Протягом усього посту щочетверга кидали на горище по одному поліну дров, а в Чистий четвер цими дровами палили піч і сподівалися, що відьма прийде до хати просити вогню.

Прийшовши з церкви, йшли з свічкою в стайню і там ніби бачили домовика. Так само ходили в клуню і в комору.

Страсна свічка в народному віруванні, як бачимо, мала велику магічну силу. Крім того, народ вірив, що ця свічка в скрутний час стає людям у пригоді; її запалювали перед святими образами, коли на мешканців дому нападав страх. Так, під час великої грози запалювали страсну свічку, "щоб грім хати не спалив". Тому страсна свічка ще називалася "громичною" або "громицею". Запалювали цю свічку і при тяжкій хворобі людей або худоби, а також під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому. Пасічники з цією свічкою ходили до бджільника. В день Стрітення, коли "зима з літом зустрічається", запалювали "громичну" свічку — "щоб літо зиму побороло". Від цього Стрітення ще називається "Громицею".

Страсні свічі селяни лили самі, бо "трудова свіча лучче Богові вгодна". І лили їх такими, щоб вистачало надовго — бували свічі "в два аршини довжиною і до десяти фунтів вагою".

"Особливо велику силу має свічка, що горіла дванадцять Страстей — з року в рік. У кого є така свічка, той собі хату де схоче поставить, і всяке господарство буде йти йому добре, і не пристане до нього ніяка нечисть. Тільки треба ту страсну свічку розтоплювати в каганці і обкурювати нею всі статки". Так думали в слободі Біло-Куракинській на Харківщині; в інших місцях України вимоги до страсної свічки були скромніші. Вважалося, що як свічка горіла в церкві три роки вряд на Страстях під час читання євангелій, то така свічка вже мала достатню чарівну силу, щоб "берегти хату від усього злого".

В четвер першого тижня Великого посту треба йти в ліс з сокирою і починати там робити осикові ворота, — але так, щоб ніхто не бачив. Робити ті ворота треба протягом усього посту четвергами. У Великий четвер належить закінчити ворота, принести додому і поставити в непомітному місці. Як стемніє, треба сісти за тими ворітьми і чатувати. Відьма, йдучи дорогою, не зможе поминути тих воріт і буде через них перелазити, — ось тоді і можна її впізнати.

В Чистий четвер, коли в церкві відправляються Страсті, господині викидають на горище 12 сухих полін — "щоб паска не запалася".

"В цей день селяни майже нічого не роблять. Вони запевняють, що в того, хто працює в цей день, виросте на тілі "мертва кістка"— тобто наростень, що його треба лікувати так: коли дзвонять церковні дзвони, треба піти на цвинтар, знайти яку-небудь кістку мерця і терти нею хворе місце, аж доки не замовкнуть дзвони".

На Поділлі хлопчаки робили дерев'яні стукалки; їх називали також "довбешки" або "калатала". Як тільки задзвонять при читанні євангелії дзвони, хлопчаки починали стукати у дзвіницю, якщо вона дерев'яна, в ограду або в дошки — щоб "відганяти нечисту силу". Це стукання повторювалося кожний раз, коли починали гудіти дзвони, і уривалося разом з ними, триваючи таким чином до кінця Страстей.

"Є такі селяни, особливо жінки, що, починаючи з Чистого четверга і аж до Воскресіння Христового, нічого не їдять, а є такі, що й води не п'ють.

Роблять це найчастіше згідно з обітницею, що дається під час хвороби".

"В Живний четвер... коли потеплішає і є надія, що незадовго будуть люди яровати, ходять по селі насінники з насінням. Се міщани з Старого міста і Хирова. В мішках на плечах носять розсаду, морков, петрушку і т. д. і продають жінкам бредзилію..."

"В Живний четвер приносять поєдні невісти на Страсть фляшки з сметаною і, коли дзвонять на євангелію, вони кувтають фляшкою, роблять масло, аби через цілий рік робилося".

На Покуті у Великий четвер дівчата заворожують собі красу. Вони збираються перед світанком на берегах рік та озер і там дожидаються сходу сонця. Як тільки сонце вийде з-за обрію, дівчата роздягаються, розпускають коси і стрибають у воду, примовляючи:

Водане, на тобі русу косу,

Дай мені дівочу красу!

Навський Великдень

На Київщині, Поділлі та на Лівобережжі Чистий четвер — це "Навський Великдень". За стародавнім народнім віруванням Бог тричі на рік відпускає мерців з "того світу": перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квітують жита, і третій раз на Спаса.

На Навський Великдень мерці відправляють своє Богослуження і каються в гріхах. У цей день вони не бояться ні хреста, ні молитви, а як побачать живого чоловіка, то душать до смерти. А щоб мерці не задушили, то треба обливатися водою: "мерці мокрого бояться".

В Чистий четвер мерці встають опівночі з своїх гробів і приходять під церкву звук Дзвонів, що б'ють тільки три рази. Зібравшись, вони стають перед церквою. Виходить священик, теж мрець, і голосно проказує якусь молитву, що від неї самі двері в церкві відчиняються. Мерці входять до церкви, і священик починає Богослужения. Перед вівтарем стоять діти і тримають у руках крашанки, наповнені клоччям. Як Богослужения скінчиться, всі мерці христосуються, а потім виходять з церкви і стають перед її дверима. Після того, як священик знову прочитає якусь молитву, двері церкви самі замикаються, а мерці йдуть на цвинтар і лягають у свої могили.

Loading...

 
 

Цікаве