WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Ворохта – історія та сучасність - Реферат

Ворохта – історія та сучасність - Реферат

самого сволока. Знизу на сволок підкладали два клини, щоб кругляк лягав строго горизонтально. Відбивали шнуром мітку. Трацькі пили були різної довжини: 130,150 і 200 см.
Ліс після рубки відразу керували, а вже потім зганяли донизу, до ракаша. Коли заженуть ліс до ракаша, там проходить рихта, це коли четверо людей цапінами та гріфами закладають цуги (з коней чи волів) і везуть на призначене місце.
Коней підковували на гострі підкови. Волам теж прибивали підкови у формі півмісяця на чотири цвяхи по краях на крайні паперки. Передній край підкови підгинали вгору, до паперка, а задній - вниз, до землі. Ковані чотирирічні воли могли тягнути десять кубів лісу зараз.
Ворохта - гірське селище міського типу з 1960 року, розташоване на висоті 850 метрів над рівнем моря, вздовж ріки Прут, однієї з найвисотніших рік Карпат. Населення Ворохти складає понад 5 тисяч жителів. Через селище проходить залізниця Івано-Франківськ - Рахів.
Клімат Ворохти середньогірський, з помірно холодною зимою та прохолодним літом. Знижений атмосферний тиск, насиченістю ультрафіолетовим промінням при достатній кількості озону в повітрі, насиченість фітоцидами сприяють лікуванню туберкульозних захворювань. Селище стало відомою здравницею.
ВОРОХТА
Серпанково-промениста,
Наче дівчина пречиста,
В зелен-гори зодягнена,
В парі з Прутом заручена.
З Татарова в Кривополе
Простяглась ти, наша доле,
Кичера дрімотно-ясна,
А там Лисина прекрасна,
Магура і П'ятихатки -
То чарівні є придатки,
То придатки-крутогори,
Із них видно Чорногору,
А між ними і Говерлу,
Найціннішу нашу перлу.
Заводські тут видно труби,
І гуцульські красні зруби,
І сучасні велет-хати
Звідси можна споглядати.
Тут видніються повсюдно
І завжди в них шумно, людно
Світлі здравниці чудові,
І спортбази гонорові.
У придаток діорами
Є прекрасні два тут храми,
Це громада молить Бога,
Це луна пересторога,
Щоб любились всі як браття -
Це додасть усім завзяття.
Щоби чесно працювати,
Незалежність закріпляти.
І освітній є тут храм,
Це на радість всім батькам
Пізнають ази науки їхні діти і онуки.
А який тут дитсадок -
Просто чудо-теремок.
Дітки бігають довкола
Біля плоту-частокола,
І танцюють, і співають,
Україну величають,
Бо ростуть в прекрасний час
І є зміною для нас.
Будуть жити для Вкраїни,
Що підноситься з руїни,
Будуватимуть життя -
Наше славне майбуття.
А повітря, а природа -
Це фантастика казкова,
Хтось таким лиш може снити.
Нам же Бог звелів тут жити.
Сонцесяйна, зеленобрана,
Наче дівчина кохана,
В парі з Прутом лине, охка
Дорога всім нам Ворохта.
ГУЦУЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ
На Гуцульщині є різні звичаї, багато в чім подібні, але мають і деякі відмінності. Беремо нашу Ворохту.
Спершу наречений бере своїх родичів, а як не має родичів, то бере близьких йому приятелів, йдуть до нареченої по її згоду. Коли домовляться, тоді наречені йдуть до лікаря, лікар видає їм довідку про стан здоров'я. Родичі і наречені з цією довідкою йдуть до священика отримати на оповіді. Священик дає завдання нареченим, які молитви мають вивчити і що з катехизму до шлюбної сповіді. Священик протягом трьох неділь повинен виголосити три оповіді. Чому так довго? Щоб наречені мали час вивчити завдання, котре їм задав священик. На превеликий жаль, декотрі священики не знають як треба вінчати за греко-католицьким обрядом. Тому знайомлю з ним.
Вінки шиють у нареченого і нареченої. Після пошиття молодий бере собі одного або двох дружбів, а молода бере собі одну або двох дружок, убираються в вінки і йдуть до родини, знайомих, просять на весілля. Напередодні вдень, коли шиють вінки, то молодята йдуть до святої сповіді та святого причастя.
У суботу вранці господар виносить стіл на подвір'я, староста накриває спершу для музик та весільних гостей. Приходять музики і починають грати на подвір'ї. Це називають "на добрий день". Виходить господар або староста, гостять музикантів, запрошують до хати і слідкують за прибуттям гостей, бо всіх гостей музики мусять пригравати, господар або староста гостити і запрошувати до хати.
Запрошують гостей за стіл. Погостилися, всі встають. Виходять з-за стола тато з мамою, а в кого нема рідних, то є хресні батьки або близькі знайомі, сідають обличчям до людей. На середині стола староста бере в ліву руку весільне деревце, як його називають, а правою рукою бере за руку молодого або молоду і обводить за сонцем поза стіл. Коли доходять до сидячих родичів, молода вклякає, а староста просить так званої прощі. Молодий б'є поклін, а староста дякує родичам за виховання, за турботу та за віно.
"Простіть йому і благословіть на шлюбну допомогу та будуче шлюбне життя".
Родичі: "Най його Бог благословить".
Коли три рази обійшли навкруг стола, тоді родичі встають, а молодий сідає на те місце, родичі кладуть вінок на голову. Цей процес проходить окремо у молодого і в молодої, аж коло церкви стрічаються.
Музики і гості прийшли до церкви з весільною радістю, всі заходять до церкви, а священик, як звичайно, даного обряду веде шлюб. Після шлюбу знову йдуть собі по домах, музики грають, продовжується весілля. Коли вже недалеко хати, то закликають маму до зустрічі, а мати готує пшеницю, пахучі квіти, дрібненькі цукерки. Але пшениця обов'язково мусить бути.
Мати посипає пшеницею, а тато частує гостей, староста попереду. Заходять до хати і сідають за столи. Столи, як звичайно, застелені, на столах по краях розкладають різаного кусками хліба та ріпу (картоплю), приносять ложки дерев'яні мискивеликі глиняні, але дуже гарно вироблені. В ту велику миску наливає сербавку (суп) кухарка, а господар наливає собі трошки горілки і п'є до гостей. Одним або двома килішками обходить всіх, їдять по 5-6 осіб з одної миски. Пізніше нарізають м'ясо, голубці, пироги (вареники) з капустою, або сиром, бриндзю, сир з сметаною, бануш, а наостанку кашу.
Коли вже погостилися, вставали із-за столів і танцювали. Танці були різні: гуцулка, голубка, колесо та аркан (це танець ватаги Довбуша), але на превеликий жаль, мелодію Аркана сильно покалічили радянські композитори та зробили з нього дурний танець.
Коли вже потанцювали, тоді господар просить другий раз за столи. При другій частині староста вперше запрошує на дари. Дарують хто що може: ліжники, перепивають худобу, вулики. Свахи дальше виконують свій обов'язок і починають латкати, але це латкання вже має свою мелодію.
Ой кувала зозулечка на згари,
Цякую Вам, Татку й Мамко, за дари.
Так само латкають братові, сестрі та іншим. Цей весільний час називають повниця, бо після другої частини гості йдуть на відпочинок.
Другого дня приходить молода до молодого зі своїми гостями, або молодий по молоду. Там вже проходить цілий концерт та різні прибаги. Якщо йде молода, то перебирають якогось діда, зроблять йому вуса, горб. Він зустрічає жінку, лізе цілуватися... Закладають ворота, бо без горілки не впускають. Після цих весільних жартів заходять до хати, сідають за стіл, гостяться, а по гостиш йдуть до молодої. Там також гостяться, а по гостині витанцьовують кружок. За столом стають свахи на лавку, дружок ховають поза себе, а дружби відгадують де схована дружка. Як відгадав, то цілує дружку і йде з нею танцювати. І так на цьому закінчується весілля.
Ще хочу нагадати, що у нас на Гуцульщині не було тої моди, щоб брали шлюб у вельоні. На мою думку, це не мудра для нашого мода, та і взагалі для України.
Loading...

 
 

Цікаве