WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Весільні обряди нашого села (Нижній Вербіж) (пошукова робота) - Реферат

Весільні обряди нашого села (Нижній Вербіж) (пошукова робота) - Реферат


НАУКОВО-ПОШУКОВА РОБОТА
НА ТЕМУ:
Весільні обряди нашого села
(Нижній Вербіж)
Слід зазначити, що ті весільні обряди чи традиції різняться: майже в кожному селі є якісь більші чи менші різниці.
Коли вже хлопець і дівчина погодилися між собою і ніяких перешкод немає, щоб вони побралися, тоді вони заручаються: хлопець дає заручиновий перстень дівчині і вона тоді є вже його нареченою.
Потім хлопець висилає одного або двох старших людей (вони називаються сватами) і сам іде з ними до батьків молодої. Завдання сватів є розказати батькам молодої, чого вони прийшли. Коли батьки молодої годяться, сватів приймають, гостять, а при тім менше-більше договорюються, яке віно батьки можуть дати своїй дочці. Як уже домовилися і про згоду і про віно, тоді молода обдаровує їх рушниками.
Потім батьки молодої, якщо мало знають молодого, збираються і ідуть чи їдуть до батьків молодо­го на так звані обзорини. А після того батьки молодого й молодої їдуть до адвоката й роблять контракт, що вони дають своїм дітям.
Приготування до весілля. День перед вінчанням (шлюбом) молода з дружкою, а моло­дий з дружбою йшли по селі просити на весілля. У Михнівці був звичай мати тільки одного дружбу й одну дружку. На весілля просили родину й ближчих знайомих.
Молода з дружкою були зібрані майже так, як до шлюбу. Мали на голові вінки з барвінку, в які були вплетені квіти й колоски збіжжя. А як не було квітів зимою, то вплітали штучні квіти або тоненькі різнокольорові стяж­ки. Ззаду до вінка були причеплені довгі й ши­рокі різнокольорові стяжки, які сягали до колін.
Молода і дружка були вбрані майже подібно, з тою тільки різницею, що молода мала дещо більше стяжок на плечах і дещо грубший вінок на голові. Мали вишивані сорочки, на грудях коралі, а на шиї - понанизувані з дрібненьких і різнокольорових пацьорків нашийники чи намиста. Сорочки були з доморобленого тонень­кого полотна, яке називали повісм'яним полот­ном. Воно було тонке й дуже гарне, роблене окремо з дуже гарного прядива.
Спідниці з різних квітистих матеріялів до­сить широкого стилю. Спереду - вишита запастя й були заперізані різнокольоровою "крайкою". На ногах мали черевики. В холодний час або зимою молода і дружка зодягалися в "ґорсети" або "лейбики" без рукавів.
Молодий і дружба мали китичку і квітку з лівого боку на капелюсі чи шапці, сорочки, ви­шивані бойківським стилем. Зодягнені були у чемерки або в куповані куртки. На ногах мали черевики й портки, роблені зі свого полотна, або чоботи і райтки куповані. За поясом з лівої сто­рони була заложена хустка в різнокольоровими квітами.
Дружба мав палицю, закінчену гарною залізною сокиркою. Просити на весілля йшли день перед вінчанням - шлюбом. Молода з дружкою, а молодий з дружбою, але окремо.
Входили в хату, віталися: "Слава Ісусу Христу!", - і молода перша: "Просили Вас тато й мати, і я вас прошу прийти на весілля". Дружка: "Просить Вас молода, і я вас прошу прийти на весілля",
Молодий і дружба ходили просити день перед шлюбом, переважно вечером, і ходили зі співом. Коли входили в хату, віталися: "Слава Ісусу Христу!", - й молодий перший: "Просили Вас тато й мати, і я вас прошу прийти на весіл­ля". Дружба: "Просить Вас молодий, і я вас про­шу прийти на весілля".
Господарі дякують за запрошення і, якщо то родина або добрі приятелі молодого чи моло­дої, то ще й гостять.
Так само ввечері перед вінчанням до мо­лодої сходилися старші жінки, - так звані сваш­ки, і дівчата, які вили вінці і при тому співали різних весільних пісень - веселих і сумних - "ладкали".
Б день вінчання як у молодої, так у моло­дого збиралися гості, але в молодої було тихо, без музики.
Там вбирали молоду й приготовлялися до приходу молодого з боярами. В молодого був рух: музики грали, гостилися й збирали боярів йти чи їхати до молодої, а звідтам - до церкви.
У селі був звичай, що кожний запрошений батько родини чи хтось зі старших брали курку чи когута під пахву й приходили на весілля. Тих курок здавали й десь за стодолою: різали та приготовляли кухаркам до варіння. Вже день перед вінчанням кухарки варили теляче або свиняче м'ясо, приготовляли, щоб було готове на відповідний час.
Музика складалася головно з скрипки, баса, бубна. Часом були дві скрипки. Весільні гості молодого на чолі з боярами збиралися з музикою і йшли чи їхали фірами (залежно від того, як далеко було) до молодої.
До кожного весілля треба було мати когось, що вмів усім провадити. Такого аранжера називали старостою, і він був за все відповідальний.
Коли прийшли чи приїхали на подвір'я молодої, то там стрінула їх несподіванка, бо перед ними замкнули двері й не хотіли їх впустити в хату. І тут якраз староста мусив уживати всіх своїх філософій, щоб переконати, чого вони сюди приїхали.
Коли вже домовилися, що відчинили їм двері й молодий зі своїми боярами увійшли в хату молодої, там молодого знову стрінула несподіванка.
Молода вже була готова до шлюбу й сиділа за головним столом. Але біля неї сидів хтось з молодших братів або молодий хлопець з родини, який не хотів пустити молодого за стіл до молодої.
І знову староста мусів уживати свого вміння, щоб і тут переконати молодика, що це місце належить молодому й він повинен його звільнити, очевидно - за викуп. Староста домовляється з молодиком - п'ять, десять чи п'ятнадцять, а коли приходить до згоди, молодий дає гроші хлопцеві й той звільняє місце, а молодий сідає біля молодої.
В той час саджають за столи всіх гостей молодого, а свашки співають і музика грає весь час.
Коли погостилися, виходять з-за столу й збираються до відходу, а староста три рази про­сить батьків Благословення. Батьки відповідають: "хай вас Бог Благословить". Свашки весь час
співають відповідних до цього моменту пісень. Молоді клякають перед батьками, й батьки їх благословляють в їхню дорогу до шлюбу.
Потім дружба своєю сокиркою хрестить одвірки хати й держить посередині одвірка, а молодий з молодою виходять попід ту сокирку на подвір'я, На подвір'ї збираються на чолі з музи­кою, а в тім часі дружба обсіває кругом молодих і бояр збіжжям - переважно вівсом.
Потім відходили, а якщо до церкви було далеко, то сідали на фіри на чолі з музикою й від'їжджали до шлюбу, По шлюбі всі приходили чи приїжджали до хати молодої. На почесному місці саджали за стіл молодих і всіх гостей, що прийшли з молодими від шлюбу.
Столи були застелені білими обрусами, а на них наставляно хліба, мисок. Перед кожним була ложка, а також чарка до горілки. Давали зупу - курячу або на костях, добре заправлену перцем і часником, варене теляче і куряче м'ясо, а також голубці й вареники, росіл і свинину.
Музика грала весь час, За столи саджали все свіжих гостей, які ще не їли.
Свашки співали пісні, які відносилися пе­реважно до молодої і називалися "ладканням". Свашки - як молодої, так молодого - хором співали таких пісень, що молода мусіла плакати, бо в піснях згадувалося, що вона прощається зі своєюматусенькою, батьком і родиною, зі своїми подругами і т.д.
Коли вже досить набавилися, гості молодо­го, бояри збиралися до відходу. Прощаючись з батьками й гостями молодої, забирали молоду й відходили чи від'їжджали до молодого.
В хаті молодого знову церемонії: свашки зі своїми піснями "ладканням" і серцещипательні слова в цих піснях, звернені до молодої, що в свекрухи так їй не буде, як коло рідної мами і т.д., а це в молодої знову витискало сльози з очей. В часі тих церемоній саджали за столи мо­лодих і гостей, а музика весь час грала.
На такі весілля часто приходила молодь - хлопці й дівчата, - хоч прошені не були, щоби потанцювати. Коли закінчено гостину й повихо­дили з-за столів, то перші пішли танцювати мо­лоді, а потім танцювали всі. Музика грала, а гості співали й танцювали.
В тім часі свашки приготовляли молоду до "пов'язання". Коли дружба закликав до уваги, все затихло. Приходить після шлюбу друга й остання найголовніша частина весільних обрядів: пов'я­зання молодої.
Свашки ставили посеред хати крісло або стілець, молода сідала, а при тому свашки весь час співали - "ладкали". Молодій розплітали ко­си, розчісували волосся і закручували на голові, більше до задньої частини, робили чубок і на­кривали хустиною. Колись давніше в Михнівці жінки мусіли носити "чипець", але за моєї пам'яті цього вже не було.
По тій церемонії музики знову почали грати. Першенство до танцю мали молоді, а опісля всі.
В домі молодої збиралися гості на чолі з музикою і йшли чи їхали до молодого. То називали "прийданами". Але чи вони везли зі собою це придане молоді, чи так йшли - то я цього не пам'ятаю. Коли прийдани прийшли до молодого, то знову починалася гостина. Саджали за столи, давали їсти й пити, По гостині, якщо то було літо, то грали дві музики - одна в хаті, а друга в стодолі чи на подвір'ї.
Так бавилися аж до ранку. В міжчасі молоді залишали все й непомітно виходили і йшли спати до комори. На тому весілля офіційно закінчено.
Використана література:
1. Історія мого села. Нижній Вербіж. - Коломия, 1999.
2. Українознавство. - В 3-х т. - К., 1994-96.
Loading...

 
 

Цікаве