WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Талановитий прозаїк, що виріс на народній словесності – Степан Пушик - Реферат

Талановитий прозаїк, що виріс на народній словесності – Степан Пушик - Реферат


Реферат на тему:
Талановитий прозаїк,
що виріс на народній словесності -
Степан Пушик
Степан Григорович Пушик - поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературознавець, фольклорист, журналіст, культурно-громадський діяч. Член Національної спілки письменників України, Українського ПЕН-клубу, Міжнародної асоціації україністів, НТШ, інших організацій.
Кандидат філологічних наук. Професор кафедри української літератури Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Народний депутат України I скликання (1990- 1994 рр.). Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, премій імені Павла Чубинського, Памви Беринди, Василя Стефаника, Олександра Копиленка, Мирослава Ірчана, міста Галича, міжнародної премії фонду імені Воляників-Швабінських при фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку, премій журналів "Україна", "Жінка", Березіль", багатьох літературних конкурсів.
Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня, медалями, занесений до "Золотої Книги України - 2000". За вагомий внесок у розвиток української науки та культури нагороджений Дипломом Міжнародного відкритого Рейтингу "Золота фортуна" та ін.
Цей перелік титулів та нагород Степана Пушика можна було б продовжити, додаючи вагомий список відповідальних посад, які займав письменник в літературній та суспільно-культурній ділянках на теренах Прикарпаття. Неординарна творча особистість, небайдужа до проблем рідної землі, українства, талановитий літератор, збирач фольклору, жартівник-гуморист - лише окремі штрихи портрету галичанина Степана Пушика.
Доля дарувала йому випробування славою і важке життя без батька, багато подорожей і десятки років напруженої праці… Твори письменника мають неабияку популярність не лише в Україні, а й за рубежем, його книги перекладалися російською (вийшли друком три книжки), іспанською, англійською, італійською, непальською, узбецькою, білоруською, румунською, литовською, киргизькою, польською, молдавською, словацькою, циганською, башкирською мовами та мовою есперанто.
Десятки років, починаючи з 1960, Степан Григорович веде щоденники-підручники записів фольклору, вважає, що це найбільший на планеті щоденник із 300 томів по 200 сторінок кожен. Він містить тисячі сторінок записів усіх жанрів усної народної творчості. А ще в окремих зшитках-сотні казок, легенд, переказів, народних оповідань, примовок, балад, пісень-хронік, колядок, щедрівок, гаївок, русальних, купальських, петрівчаних, пастуших пісень, приспівок до танців, ладканок, ігор, забавлянок, колискових, жовнірських, заробітчанських співанок тощо, що чекають свого опублікування.
Дещиця зібраного вийшла друком:
1. Казки Підгір'я. Записи, впорядкування, післямова Степана Пушика. (Ужгород: Карпати, 1976. - 208 с.).
2. Золота вежа. Українські народні легенди, притчі, перекази та приповідки / Передмова, упорядкування, запис та підготовка текстів, словник / - Ужгород: Карпати, 1983. - 224 с.
3. Срібні воли. Казки гір і підгір'я в записах Степана Пушика. / Запис текстів, літературне редагування та передмова С. Пушика / Київ: Веселка, 1995. - 387 с.
4. Українські тости. Запис текстів, впорядкування. Київ: Бібліотека українця, 1995. - 92 с.
5. Українські тости. / Друге доповнене видання / Там само, 2003. - 176 с.
Записи фольклору друкувалися в багатьох колективних збірниках:
1. Чарівне горнятко. Казки Покуття. Записи. Ужгород: Карпати, 1971. - С. 199-251.
2. Пісні Карпат. - Записи. Ужгород: Карпати, 1972. - С. 223.
3. Ходили опришки. Збірник українських народних переказів, легенд і інших творів. Ужгород: Карпати, 1983. - №№ 21, 22, 24, 25,46, 65, 66, 162, 183, 190, 193, 240, 248, 265, 277, 280, 283-285, 287-289, 291-293, 295-298, 300, 307-311, 328, 330, 331, 336, 337, 350.
4. "Народні оповідання", "Легенди й перекази".
Казки й легенди передруковувалися і в десятках збірників: "Золота книга казок", "Лицарі гір", "Казки Карпат" і інших.
Чекають на видання 15 тисяч упорядкованих прислів'їв і приказок, два томи легенд.
Найбільше записів С. Пушик здійснив, коли працював журналістом у обласній газеті "Прикарпатська правда" на Івано-Франківщині, як член Спілки письменників їздив на літературні виступи в райони Прикарпаття, Закарпаття, Донеччини, Харківщини. Збирачу завжди легко було знайти носіїв фольклору, до яких приїздив з магнітофоном і диктофоном. "Постійно треба мати при собі диктофон, ручку чи олівець з блокнотом, - радить фольклорист, - тупий олівець надійніший, ніж найгостріша пам'ять." І, справді, багато народних перлів записано С. Пушиком з народних вуст на ярмарках, в автобусах, поїздах, літаках і на кораблях під час подорожей. Він побував в усіх населених пунктах Івано-Франківщини, у більшості Закарпаття, в усіх областях України, майже в усіх республіках колишнього Радянського Союзу, фактично облітав і об'їздив усю Північну півкулю, був у складі альпіністської експедиції на Еверест-Сагарматху-Джомолунгму, відвідав Непал, Індію, Словаччину, Польщу, Францію, США. Мандруючи землею, "багато зібрав, багато збагнув". Без цих поїздок була б неповною тритомна монографія дослідника про давню віру українців "Бусова книга". Названа праця Степана Пушика публікувалась в багатьох числах часописів "Березіль", "Перевал", "Золоті ворота", "Україна". Це унікальна розвідка з історії та культури українців минувшини, що збиралась і писалась протягом сорока років. Сотні легенд про церкви, каплиці, корчми, що "запалися" (тобто провалились під землю чи зникли на порох, канули в Лету) дали змогу встановити, що у цих місцях були язичницькі святилища (храми) водному божеству П'ятниці-Зизулі (Макоші), що скали й печери Буса стали Довбушевими і т. д. Легенда, яку опублікував В. Шухевич у п'ятій книзі "Гуцульщини", у якій ідеться про те, що Бог-Творець постав з роси, а противник - Арідник з шуми (піни), стала предметом дослідження-статті "Назва "Русь" від імені бога", яку опублікував часопис "Етнос і культура" (№ 1, видання Прикарпатського університету в Івано-Франківську), етнографічне дослідження "Віха - символічне дерево життя", видруковане в часописі "Перевал" до бойківського фестивалю "Бойківська ватра".
Свого часу Степан Пушик розшифрував найдавніший напис, який читали як "Гороухша", тобто гірчична олія. Дослідник прочитав "Гороуна", тобто горуна (так і тепер називають банки глиняні на Полтавщині), розкрив шифр Збручанського ідола, як
Loading...

 
 

Цікаве