WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Моє село - Саджавка - Реферат

Моє село - Саджавка - Реферат

наведена в грамоті Сигізмунда І Миколі Турецькому від 4 листопада 1516 р., внесена до книги № 29, с. 428-429 Коронної Метрики, що зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві.
(З архівної довідки Центрального Державного історичного архіву України у Львові від 27.03.1991 р., № 134.-
Фонд музею історії Саджавки у Саджавській ЗОШ)
САДЖАВКА У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
З 1919 по 1939 рр., тобто у міжвоєнний період, наш край перебував під польською займанщиною. Згідно рішення Ради послів, одного з керівних органів Ліги Націй, від 1923 року Галичина увійшла до складу Польщі. Населення Саджавки сприймає нову польську владу спонтанним спротивом, бойкотуванням польської адміністрації, польської мови в школі та бранки до війська.
Протягом 1920-х років у селі спостерігається національно-культурне відродження. Відновлює свою діяльність товариство "Січ, оживає товариство "Просвіта", яке очолив парох села о.Сидір Бобикевич. Згодом головою "Просвіти" стає Василь Андрушко.
У 1925 р. в Саджавці збудовано першу читальню "Просвіти" в долішному кінці села. У 1927 р. зведено другу читальню. Навколо читалень "Проссвіти" гуртується майже вся молодь, що прагнула збагатитись знаннями про свій народ.
Аматорські гуртки, створені при читальнях, давали театральні вистави не лише в Саджавці, але й у Делятині, Надвірній, Коломиї.
При читальнях "Просвіти" засновуються жіноче товариство "Союз Українок" (очолила Дарія Андрушко); гурток "Сільського Господаря" (перший голова Михайло Добощук); Спортове Товариство з ланками копаного м'яча, відбиванки й настільного тенісу; кооперативна крамниця "Прут".
З ініціативи активіста "Просвіти" Василя Лащука у 1926 р. посеред села при головній дорозі була висипана стрілецька могила на честь героїв визвольних змагань 1918-1920 рр.
У 1937 р. в Саджавці виникає Товариство радикальної молоді ім.. М.Драгоманова "Каменярі", головою якого обрано Онуфрія Томащука.
1938 року польська влада закриває в селі обидві читальні "Просвіти".
Протягом 1930-их років широку діяльність розгорнули в Саджавці підпільні осередки Української Військової Організації (УВО) та Організації Українських Націоналістів (ОУН). Під їх проводом виростало покоління молодих, ідейних патріотів-націоналістів.
У ці ж роки в селі діяв осередок Комуністичної партії Західної України (КПЗУ), який називався "Сельроб". Його члени мали зв'язок із прокомуністичними організаціями Галичини, а також СРСР, часто застосовували грубу фізичну силу проти своїх опонентів.
У 1924 р. польський уряд затвердив закон, відповідно до якого основним типом школи в Галичині ставала двомовна (утраквістична) школа. В ній обов'язково вивчалася польська мова, польська історія і наука про Польщу. Така двомовна школа діяла і в Саджавці.
З приходом поляків Іван Зубаль був усунений від керівництва школою. На його місце було призначено спольщеного німця Мар'яна Лянгенвірца. Як згадує старожил Андрійчук Михайло Петрович (1910 р.н.), перед початком навчального року треба було подати десь біля 30 декларацій (заяв) від батьків, аби дозволили вивчати в школі українську мову.
У 1929 р. сільські патріоти з товариства "Рідна школа", відстоюючи право навчати дітей рідною мовою, відкрили в Саджавці приватну школу, яка проіснувала чотири роки. В 1933 р. польська влада її закрила.
З ініціативи саджавського "Союзу Українок" був організований також дитячий садок під назвою "Рідна школа", де вихователькою була Юстина Данилюк.
У 1938 р. в Саджавській шестикласовій школі працювало 6 вчителів і навчалося 112 учнів. Протягом 1930-х років директорами школи були Яворський, Бриндзей.
Про культурне життя села свідчать такі факти, що Саджавку в 1920-30их роках відвідували письменниці Ольга Кобилянська, Олена Кисілевська, син Івана Франка Петро, які гостювали у пароха села Сидора Бобиневича та його дружини - української письменниці-мемуаристки Марії Устиянович".
ІСТОРІЯ СЕЛА У СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ
"Економічне життя Саджавки у міжвоєнний період
"Підставою прожитку мешканців Саджавки було хліборобство. Велика роздрібленість селянської земельної власності довела до того, що саджавчани в основній своїй масі сталися власниками невеликих, малоземельних господарств і лише з трудом могли прогодувати свої родини.
Значне полегшення прийшло в 1935 році, коли громадська рада постановила віддати селянам під рільну управу велике громадське пасовисько. Таким чином саджавчани дістали під управу понад тисячу моргів додаткової землі оплатою від 10 до 15 золотих від морга на рік.
На заораному пасовиську позалишалися де-не-де непридатні під ріллю видолинки з джерельною водою та малими потічками. Декілька підприємливих селян позаводили на цих місцях рибні ставки загальною площею 24 га, де вирощували коропів (за оплатою 30 золотих річно від 1 га).
Мало село й 30 га власного громадського лісу, деревний матеріал якого вживано на громадські будови. Діяли також в селі два млини, дві олійні і дві молочарні "Масло союзу" при кооперативі "Прут".
Мала Саджавка й чимало добрих ремісників. Були свої ткачі, гончарі, столярі, теслярі, будівничі, шевці, кравці, кушнірі, ковалі, колодії та ін. Були й свої "лікарі" - знахарі й знахарки. Теплі й гарячі купелі брали селяни в лазні Дмитра Кузьмина за оплатою одної в'язанки дров".
(М.Сербенюк "Саджавка на Прутом". - Гуцульщина, 1985, №1).
Ольга Кобилянська в Саджавці
Чарівні Карпати та швидкоплинний Прут зачарували гірську орлицю - Ольгу Юліанівну Кобилянську.
Документально встановлено, що вона бувала у селі Саджавка в 1918, 1928 і 1929 роках. Тут проживала з 1905 до 1941 р. її добра знайома, товаришка юних літ Марія Бобикевич (1859-1942 рр,) - дружина священика Сидора Бобикевича.
У листі від 25 липня 1928 р. О. Кобилянська писала:
"Від вчера, то є 24-го, я в Саджавці, тут дуже добрий воздух і мені мило й добре" [16; 139]
Донька Марії Бабикевич Клавдія згадувала:
"Теплі літні вечорипереживалися спільно на ганку. Під шум Прута, що блистів у світлі місяця, велися цікаві балачки про мистецтво, музику..." [16; 139]
Будинок, де зупинялась письменниця, і зараз стоїть у Саджавці на тихій вулиці, названій її іменем. До 125-річчя з дня народження О. Кобилянської на цьому будинку встановлено меморіальну дошку (4 грудня 1988 року).
(За матеріалами шкільного історико-краєзнавчого музею с. Саджавки).
Гартування національного духу саджавчан
"За двадцять років, всупереч польській окупації, Саджавка національно дозріла й завдяки своїм національно-громадським установам, а зокрема УВО й особливо ОУН, досягла високої національної свідомості й зайняла передове місце серед громад усієї Галичини, а в Надвірнянськім повіті була "безконкуренційно найсвідомішим українським селом"
(М.Сербенюк "Саджавка на Прутом". - Гуцульщина, 1985, №1).
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ
1. За яких умов наш край був окупований Польською державою?
2. Використовуючи нарис М.Сербенюка "Саджавка над Прутом" охарактеризуйте економічний розвиток нашого села у 1920-30-х рр.
3. Розкажіть про національно-культурне життя у Саджавці в період польської окупації.
4. Знайдіть в експозиції шкільного історико-краєзнавчого музею експонати, що розповідають про діяльність товариства "Просвіти" в Саджавці та його активістів.
5. Використовуючи краєзнавчу літературу та інші джерела, напишіть реферат "Ольга Кобилянська в Саджавці".
Loading...

 
 

Цікаве