WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія Коломиї - Реферат

Історія Коломиї - Реферат

рідше з'являлися під стінами міського замку, а загроза турецької навали була меншою, коломийські міщани постійно відчували тягар податків, несправедливостей зі сторони старости і війта, польської шляхти і магнатів, різних орендарів і лихварів. Особливо обурювали збройні наскоки сусідніх магнатів, які захоплювали худобу, грабували господарство, калічили людей. Це викликало стихійні протести і навіть збройні виступи.
Після побудови нового оборонного замку Коломия вже могла захищатися від татарських нападів. В 1648 р. коли повстанські загони Семена Височана діяли на Прикарпатті, якраз за стінами Коломийського замку знайшла притулок польська шляхта з навколишніх містечок.
В II пол. XVII ст. в селах Коломийського повіту, особливо в його гірській частині посилився опришківський рух. Особливого страху наганяв на польську шляхту Олекса Довбуш. Місто не раз ставало свідком суду та прилюдної розправи над опришками.
У 1772 р. після першого поділу Польщі, покутські землі разом з Коломиєю відійшли до Австрії. Ця подія позначилася на житті міста: від Коломиї відійшли села, податки з яких вона використовувала на свої власні потреби. За новим адміністративним поділом 1781 р. Коломия була включена до Станіславської округи і частково втратила свої колишні функції повітового центру. До 400-літньої полонізації краю додався новий, австро-німецький вплив, і на околицях міста стали виникати в Коломиї німецькі колонії. Протягом XIX ст. уряд будує в Коломиї 6 військових казарм та 3 порохові склади. В місті концентрується велика кількість війська, створюється до 70 карних загонів для боротьби з опришками. В 1811 р. створюється Коломийська округа, межі якої і колишнього повіту практично співпадали.
Економіка міста на той час була нерозвиненою, природні ресурси майже не використовувались. Основними галузями були млинарство, гуральництво, винокурство, а також гончарство. У II пол. XIX ст. з розвитком нових економічних відносин в Коломиї розвиваються приватні майстерні, цехи, малі підприємства, заохочується вкладання коштів у спільні акціонерні заклади, крамниці, склади, магазини. Згодом це дало можливість місту вийти з кризового стану.
Новий етап у розвитку Коломиї почався після вступу у дію в 1866 р. залізниці Львів - Чернівці, а в 1866 р. Львів - Бухарест. В Слободі Рунгуській знайшли нафту, а в Мишині, Стовпчатові і Джурові - буре вугілля. У 1885 р. в напрямку Печеніжина, Слободи та Шепарівців проклали залізничну вітку. З побудови залізничних шляхів у Коломиї та навколішних селах побільшало дрібних підприємств, цехів, майстерень, зросло лісопильне та цегельне виробництво, нових висот досягла торгівля.
В 30-х рр. XIX ст. серед прогресивної частини коломийської інтелігенції твердо сформувалася думка про нагальну потребу відродження української мови, культури, народних традицій, звичаїв. Цьому особливо сприяли погляди М.Шашкевича, Я.Головацького, І.Вагилевича, авторів збірки "Русалка Дністровая" 1837 р., ідеї якої знаходили в Коломиї найпалкіших прихильників і однодумців. Той період заклав основи культурно-мистецьких традицій в Коломиї, започаткував зародження театру і читалень. Тоді ж вперше на засіданні окружної Руської ради Микола Верещинський говорив про необхідність відкрити гімназію.
1860 р. в місті була відкрита друкарня М. Білоуса, в 1865 р. стала виходити перша газета "Голос народний", а в 1867р. започатковане книговидання. Після довгого домагання у 1861 р. відкрили гімназію, в 1876 р. - гончарну школу, в 1892 р. - школу деревного промислу та низку загальних початкових шкіл. 1877 р. було засноване товариство "Просвіта", а в 1895 р. - "Коломийський Боян". Місто пустило в світ більше сотні поетів, письменників, публіцистів, понад 70 художників, майже 30 артистів, композиторів, співаків. Вони і вивели згодом Коломию на рівень визначного культурно-освітнього та мистецького центру Галичини.
Початок XX ст. знаменував вагомий поштовх до національного відродження. В місті будують Народний Дім, з 1902р. проводяться Січові свята, створюється мережа музичних і культурно-мистецьких товариств, у травні 1914 р. відкривають пам'ятник Т.Шевченкові. Але починається перша світова війна і місто направляє сотні своїх добровольців до лав січових стрільців.
15 вересня 1914 р. в Коломию вступили російські війська. На околицях міста точилися бої, і воно тричі переходило з рук в руки противників, чим ще більше укладнювалося життя коломиян. Під час перебування царських військ був зруйнованим пам'ятник Т.Шевченка, заборонено видання українських газет, журналів, книг, закрито українські книгарні і бібліотеки, припинено діяльність товариства "Просвіта", навчання українською мовою в школах, зазнала утисків греко-католицька церква... 1 листопада 1918 р. у Львові було проголошено Західно-Українську Народну Республіку. В ніч на 1 листопада військовий комітет перебрав владу і в Коломиї.
Але польські війська розпочали проти молодої республіки війну. 15 грудня 1918 р. місто урочисто провело на фронт 3-й Коломийський курінь. Сотні коломиян пішли добровольцями в УГА. 15 травня 1919 р. більш як 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, 24 травня в Коломию увірвалися румуни, а 16 липня УГА змушена була перейти річку Збруч. Над Галичиною знову на 20 років навис тягар окупації. Коломию заполонили іноземці. Їм належав весь економічний потенціал, вся адміністративна і судова влада, а також більшість житлового фонду в центрі міста. Українська населення змушене було тулитися на околиці.
Після 1939 р. в життя західних українців відбулися докорінні соціальні зміни. Однак позначився і сталінський тоталітаризм: арешти, конфіскація майна, заборона культурно-мистецьких та господарських товарств, творчих спілок. Під час фашистської окупації місто знемагало від постійних облав та розстрілів, єврейське населення було знищене, спалена третина Коломиї. 28 березня 1944 р. радянські війська визволили Коломию. Місто піднімалося з руїни і поверталося до життя. З висоти сьогоднішніх років добре видно не лише значне зростання економічно-культурного потенціалу Коломиї у повоєнні часи. Далися взнаки також недоліки властиві адміністративно-командній системі. Значну частину місцевоїінтелігенції арештували, а сім'ї вивезли в Сибір, розформували приватні і громадські бібліотеки. Потерпіли римо-католицькі священники. Були зрйновані і перебудовані храми.
З історії міста, як і з історії краю були викреслені цілі сторінки, сотні прізвищ видатних діячів культури Коломиї були зганьблені, а їхні твори були піддані забуттю. Економічна структура міста будувалася за єдиною системою повної і всебічної залежності від центру та сотень підприємств - суміжників. Це наклало певний відбиток на господарський розвиток поряд з легковою, харчовою і деревообробною промисловістю з'явилися такі провідні галузі як машинобудування, металообробна і будівельна промисловість. На базі колишніх дрібних майстерень виросли нові підприємства, продукція яких стала відомою за межами країни. Замітно зросли і можливості колишніх цеголень, докорінно модифікованих та об'єднаних в єдине Заводоуправління будматеріалів. Далеко за межами міста відома продукція гардинної, щетиннощіткової та паперової фабрики. Сьогоднішня Коломия значно виросла і розширилася. З'явилися нові вулиці, забудувалися колишні пустирі. Великі житлові масиви багатоповерхових будов з'явилися на вулицях Леонтовича, Лисенка, Гетьмана Мазепи, Богуна, Костомарова.
У місті відновлена гуманітарна гімназія. В 1990 р. - через 27 років - знову відновлено професійний театр. Місту повернено Народний дім. В місті працюють Музей народного мистецтва Гуцульщини, музей писанки, музей історії Коломиї. Двері в Коломию відкриті для всіх людей доброї волі!
Використана література
" "Коломия" - видавництво "Карпати" - 1991.
Loading...

 
 

Цікаве