WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія Коломиї - Реферат

Історія Коломиї - Реферат


РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
"Історія Коломиї"
Історія стародавньої Коломиї, особливо її долітописна доба, сягає у глибину тисячоліть. Археологи виявили на околицях сучасного міста пам'ятки, які підтверджують, що майже 6 тис. років тому у цій місцевості жили племена, які залишили після себе відому трипільську культуру. Археологічні знахідки разом з пісенними джерелами засвідчують, що Коломия належить до найдавніших галицьких міст. Перша літописна згадка про неї в Галицько-Волинському літописі під 1241 р.:
... не можеши отдати ю сима, яко велиции князи держать сию Коломию на роздавание оружникам...,
хоча на думку дослідників є всі підстави рахувати вік міста значно більшим. Коломия починалася саме як місто воїн, як військова фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію на південному заході Давньоруської держави. На думку археологів фортеця вже існувала в сер. XII ст., коли кордони Галицької держави сягнули Нижнього Дунаю і основного сухопутного торгового шляху - Берладської дороги, що вела з Галича на Волощину й Дунай. Тоді на берегах Пруту стояли чотири головні військові фортеці - у Коломиї, Олешкові, Снятині і Чернівцях.
Археологічні пам'ятки Коломиї належать до різних історичних епох. Коломия історично прив'язана до Берладської дороги. Її західна частина і до нині зберегла в місті свій історичний напрям і з давніх пір відома серед коломиян під назвою Стара дорога. Обіч неї на високому пагорбі над річкою Чорний потік стояла військова фортеця - перший укріплений центр первісної Коломиї. І був навпроти фортеці, як і в кожному давньоруському місті, торговий майдан, що й сьогодні називається Старий ринок, а на південний схід від укріплення на високому лівому березі річки розміщувалося велике міське поселення.
Археологи дійшли висновку, що майже всі давньоруські міста перестали існувати в сер. XIII ст. під час монголо-татарської навали. І цілком можливо, що і Коломийська фортеця була спалена в 1259 р., коли монголо-татарський воєвода Бурундай зажадав від Данила Галицького зруйнувати всі галицькі укріплення. Згодом, укріплений центр Коломиї знаходився поблизу ратуші. Ця місцина в історичних джерелах мала назву Старий двір. В документах за 1411, 1448 і 1517 рр. мова вже йде про нього як про оборонний замок в Коломиї.
Та часи змінилися на гірше і в сер. XIV ст. галицькі землі захопила Польща і вже з того часу чужинці не покидали коломийських вулиць. Чужинці стали господарями замку. На їх замовлення добиралися кольори першого міського гербу, переважно їхні інтереси захищало надане місту в 1405 р. Магдебурське право. Коломия росла і розвивалася. Осівши на протилежному правому березі річки Чорний потік, вона поступово дійшла на півдні до старих берегів Пруту, розбудовуючись також на схід і захід.
Для економічного зміцнення містові було надано низку важливих привілеїв, зокрема право на торгівлю, на соляний склад, на власну вагу. Магістрат одержав дозвіл відкрити кілька власних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з кількох навколишніх сіл.
Покуття, рівно Коломия, стояло на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини і постійно було ареною не тільки міждержавних конфліктів і грабіжницьких нападів, але і об'єктом меркантильних стосунків. В 1411 р. місто з усім Покуттям було продане на 25 років молдавському господареві Олександрові з умовою, що останній виступить на боці Польщі проти Угорщини. З тих міркувань згодом Коломийський замок декілька разів дарували молдавським воєводам на утримання.
В 1490 р. Коломийський замок не встояв перед 10-ти тисячною армією повстанського ватажка Івана Мухи. Напади чужинців розпочалися на початку XVI ст. та особливо почастішали в I пол. XVII ст., що привело до великої руїни. В 1498 році турки і волохи зруйнувавши місто пройшли аж на Польщу. Відтоді вони майже щороку, а то й по кілька разів на рік палили покутську землю. В 1502 і 1505 рр. Коломия була спалена, горіла вона і в 1513, 1520, 1531 і 1594 рр., але повністю, незважаючи на героїчний опір коломиян місто було спалене в 1589 р., а населення було або забране в ясир, або знищене. Тоді ж був зруйнований і домініканський монастир, що був вибудований над самим Прутом на захід від теперішнього Студентського парку, а всі його мешканці були вирізані або повішені на хрестах монастирського цвинтаря.
В 1612 р. татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 р. - чотири рази, в 1621 та 1624 рр. по два рази. Найбільше терпів Коломийський повіт, через який татари за цей час проходили 24 рази. Коломия тоді тричі була спалена і зруйнована. Польська хроніка за 1621 р. засвідчує: "Місто татарами спалене і люди з нього вибрані", а за 1624 р. є запис, що татарами місто "з грунту знесене". Під час чергового нападу в 1626 р.в місті вже нікому і нічим було чинити опір ворогу.
Після такої руїни Коломию потрібно було відбудовувати заново. Враховуючи незахищеність міста перед нападами чужинця, а також близькість будинків до Пруту, що постійно своїми водами завдавав шкоди коломиянам, місто було перенесене далі на північ, на територію теперішнього центру. Новий коломийський замок був вибудований на пагорбі, на якому пізніше розмістилося подвір'я міської гімназії. Підступи до нього з південно-східного боку заступав великий став, залишки якого ще й сьогодні знаходяться в районі вулиці В. Винниченка (колишня вулиця Мокра). Навколо замку був земляний вал з частоколом та двома баштами а також великий рів з водою. В'їзди з боку Снятина та Обертина перекривали звідні мости.
На новому місці був збудований домініканський монастир. Основні його споруди знаходились там де сьогодні стоїть церква св.Михаїла. На схід від нього був монастирський цвинтар. Згодом, після ліквідації ордену домініканців у 1788 р., монастир закрили, а його приміщення передали магістрату. В 1855 р. на місці монастиря збудували церкву св.Михаїла.
Середньовічна Ринкова площа в Коломиї суттєво відрізнялася від теперішньої. За писемними свідченнями це була велика незабудована площа з ратушею посередині. У 1865 р. пожежа знищила давню ратушу (з усім магістратським архівом) і велику частину навколишніх будинків. Тому в 1877 р. на розі площі звели нову ратушу, а посеред ринку "місто збудувало блок домів для погорільців". З того часу в Коломиї почали з'являтися муровані кам'яниці, поступово витісняючи старі дерев'яні будівлі.
Найважливішим заняттям коломийських міщан з найдавніших часів було добування солі з соляних "вікон" в передгірних селах поблизу Коломиї. У 1565 р. в місті було 50 зваричів солі. Особливе місце займала торгівля сіллю. Коломия стояла на основному торговому шляху з Польщі, Німеччини через Галич на Волощину і Дунай. Через місто йшов шлях на Київ, Угорщину і Чехію. Таким чином розвиток Коломиї в першу чергу залежав від торгового транзиту. Це особливо замітно, скажімо, на кількісті пекарів. Якщо взяти до уваги, що торговельні валки, які проїзджали через місто, могли мати і до 300 возів, то стає зрозумілим, чому, наприклад, у Коломиї в 1565 р.було 150 пекарів тоді як в Белзі - 34, Холмі - 52, Львові - 53, Кам'янці - 63. На той час в місті було 8 різницьких яток (де забивали худобу), в Снятині - 6; 2 солодовні, 2 бровари, 2 млини. В Коломиї добре дбали і про бджолярство - місто мало 57 пнів, тоді як в Снятині було 20, а в Галичі - 21.
Велике значення надавалося торгівлі. Місто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Крім того, купцям категорично забороняли обминати Коломию. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, а також на право користування на ярмарку тільки коломийською вагою.
Будівництво нового замку, оборонних споруд міста лягали на плечі коломиян важким тягарем. I пол. XVII ст. пішла на відбудову міста та заліковування ран. І хоч татарські орди
Loading...

 
 

Цікаве