WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Коломийський театр - Реферат

Коломийський театр - Реферат

"бацилою" аматорського театру ще тоді 1848 чи 1849 років? Ніяких свідчень про це немає. Судячи зі слабкості "Буковинської ради", браку національне свідомої української інтелігенції на Буковині в той час, з відсутності ентузіастів української театральної справи, такі вистави в Чернівцях у той час залишаються під сумнівом. Але Чернівці мають велику історичну заслугу перед українським аматорським рухом, що виник у сусідній Галичині, з якою на той час було ще адміністративне сполучення.
У Коломиї ж протягом 1849 р. могли йти на сцені переробки не тільки самого І.Озаркевича, а й ті, що вийшли з-під пера львівських авторів.
У 1850 р. Коломийський аматорський театр продовжував виставляти переробки Івана Озаркевича, причому, "Дівка на виданню" йшла під дещо зміненою назвою "Анничка, або На милованнє нема єило-вання", "Жовнір-чарівник, або Що не поможе наука, то поможе батіг", "Весілє, або . Над цигана Шмагайла нема розумнішого".
Десь тоді Алоїз Ляйтнер вживав заходів щодо перетворення аматорського товариства в Коломиї на професійу мандрівну українську трупу, і в цьому питанні шукав підтримки в "Головної руської ради". Але з цього доброго наміру нічого не могло вийти, бо наступили інші часи - часи реакції після революції 1848 - 1849 рр., настав період апатії серед української інтелігенції в Галичині, ідейний розбрід, поширення москвофільської пропаганди, яку привезли до Галичини російські емісари в обозі царської армії, що йшла на Угорщину для придушення революції. Іван Франко однак вважав основною причиною не тільки саму суспільно-політичну ситуацію, а й те, що "драма і театр мало ще тоді мали ґрунту в Галичині", що "не було ані репертуару, який доводилось наскоро латати, перелицьовувати та перекладати з чужих мов, ані, що найважче, не було публіки, сільської і настільки маючої (заможної - Р.П.) та освіченої, щоб театр був для неї потребою. Навіть поляки у Львові не мали ще тоді такої публіки, а й німецький театр, до якого горнулася вся бюрократія, держався значними субвенціями державними та різними привілеями. А з русинів, темних і бідних та розсипаних по селах, хто мав інтересуватися театром, хто мав підтримувати його?.. В обох містах (тобто, Коломиї і Перемишлі - Р.П.), де театр краще розвивався, він завдячував се заінтересованістю і живій участі людей неруської людності, зі світа урядницького й військового, а коли не стало тої протекції та співуділу, то не стало і руських "зрілищ".
Український аматорський театр відродився в Галичині аж у 1864 р., перетворившись через рік на професійну мандрівну трупу під назвою "Руський народний театр" при товаристві "Руська бесіда". З того самого 1864 р. він обслуговував міста і містечка не тільки Галичини, а й Буковини, його історія нараховує шістдесят років.
Але від того, що діяльність аматорського театру в Галичині і, зокрема, в Коломиї 1848 - 1850 рр. обмежувалась трьома роками, не применшується значення його в історії театральної культури. Тому й відзначаємо ми сьогодні в нашій незалежній державі 150-річчя від початку нового українського театру в Галичині, що веде свій родовід з аматорського гуртка в Коломиї.
Коломийський театр є унікальним явищем в історії розвитку театрального мистецтва України. Перший театр на західно-українських землях, заснований ще в 1848 році місцевим священником Іваном Озаркевичем, не тільки не загубився в мороці історії, але й піднісся до нових творчих висот.
Від "Наталки-Полтавки" І.Котляревського, адаптованої до покутських реалій пером отця Озаркевича, і до "Довбуша" за Г.Хоткевичем пролягла віддаль довжиною в півтора століття. На шляху становлення театру було чимало злетів і падінь, хоча фактично надовго театральний рух на Коломийщині не припинявся. Не вдаючись у деталі, зауважимо тільки найважливіші віхи його історії.
Так, проіснувавши три роки, театр під орудою Івана Озаркевича припинив свою діяльність, але вже в 1879 році в Коломиї було створено перше літературно-драматичне товариство ім. Г.Квітки-Основ'яненка, статутом якого передбачалась постановка однієї вистави на місяць. В 1911 році в місті зареєстрували аматорський театр ім.І. Котляревського. Його першою виставою стала традиційно "Наталка-Полтавка". В період воєнних дій діяльність театру припинилась. Однак в 1916 році був створений театр ім.Тобілевича, а 20-30 роки позначені діяльністю на театральній ниві Олекси Скалозуба та Дмитра Николишина, які гуртували довкола себе талановиту молодь.
Особливої уваги заслуговує діяльність театру в період Другої світової війни . Коломийський театр, керований відомим театральним діячем Іваном Когутяком, був чи не єдиним на той час діючим театром, який не побоявся мати репертуар, заборонений німецькими окупантами. На його сцені йшли історична драма Л. Старицької-Черняхівської "Гетьман Дорошенко", "Тріумф прокурора Дальського" К.Гупала. Цих вистав було досить, щоб поставити себе у конфронтаційну позицію як до німців, так і до більшовиків.
50-ті роки знаменні для Коломийського театру діяльністю таких потужних творчих особистостей як Василь Симчич та Заслужена артистка України Оксана Затварська. В.Симчичу належить близько 30 режисерських робіт та майже 20 ролей. Саме в театрі формувався талант Василя Симчича як актора сцени та кіно. В 1962 році Коломийський театр знову закривають. Він втрачає статус державного, але творчу діяльність не припиняє.
І, нарешті, останній відрізок історії Коломийського театру датований 1989 роком. Тоді, після тривалої перерви, театр знову запросив глядачів до своєї зали - на прем'єру вистави "Камінний хрест" за новелами В.Стефаника, режисер та автор сценіччного варіанту - Дмитро Чиборак. Сценічне першопрочитання новел видатного земляка викликало широкий резонанс вмистецьких колах Коломийщини. Цей творчий доробок Коломийського театру ще раз довів, що колектив продовжує традиції іменитих попередників - М.Бенцаля, В.Блаватського, подружжя Біберовичів, В.Симчича, O.Затварської.
На сьогоднішній деньрепертуарний лист Коломийськог театру налічує двадцять вистав за творами українських класиків.Серед них - низка сценічних першопрочитань на українській сцені: "Камінний хрест" за В.Стефаником, "Гуцульський рік" Г.Хоткевича. На сцені театру з успіхом ідуть авторські варіанти Заслуженого артиста України Дмитра Чиборака: "Земля" за О.Кобилянською, "Довбуш" за Г.Хоткевичем, "Камінний хрест" за В.Стефаником.
Жанрова палітра театрального репертуару вельми різнобарвна. Вона включає трагедію, притчу, містерію, комедію, фантасмагорію, мюзикл, дитячі вистави. Сподобалися глядачам вистави за творами І.Карпенка-Карого "Безталання", "Глитай або ж павук", "Гроші", "Мартин Боруля".
Оминаючи спокуси створення безглуздих видовищ на потребу дня, Коломийський театр завжди звертається до непростих, смислово наповнених творів, які спонукають глядача до роздумів над сенсом буття, роблять людину душевно щедрою, здатною співпереживати чужому горю.
Якщо говорити про безпосереднє сьогодення, то чи не найцікавішим творчим проектом є вистава "Гаргон". Цей маловідомий твір Г.Хоткевича відкриває нам праоснови ладу української душі, зароджені Трипільською епохою. Це період, коли перші паростки християнства тісно переплелися з язичними віруваннями. У "Гаргоні" знову постає вічна тема проданої душі, боротьби доброго і злого в людському началі.
Цей проект, досі незнаний в театральних колах України, є особливо цікавим для Коломийського театру. Саме виставою "Гаргон" відкриває театр свій 154-й сезон. Творчий колектив на чолі з художнім керівником Дмитром Чибораком переконаний, фантасмагорія "Гаргон" - нове слово в історії театрального мистецтва. На сьогодні театр має статус обласного українського драматичного театру, співпрацює з відомими режисерами, сценографами, композиторами, є учасником театральних фестивалів, зокрема Едінбурзького (Шотландія), "Тернопільських театральних вечорів".
Географія гастрольних поїздок театрального колективу охоплює всю Україну. А попереду ще чимало неординарних проектів та творчих звершень.
Loading...

 
 

Цікаве