WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Шеарівці - Реферат

Шеарівці - Реферат

в селі гурток "Союз українок ",навчала жінок грамоти ,пекти ,варити ,вишивати, шити 1924р.з ініціативи війта Василя Кострубяка і Петра Слобоняна за кошти і матеріали селян побудовано читальню "Просвіти " . При читальні діяли культурно освітні товариства :"Союз українок" ,який нараховував більше 50 осіб ,серед них найактивнішими були Ганна Венгренюк , Катерина Стефанюк (з Венгринюків ), Марія Слободян; самоосвітній гурток , в якому брали участь більш як двадцять юнаків, керівником якого був Михайло Слободян (30-і роки 20 ст. ).
Було організовано церковний хор, його керівником став Микола Прокопчук, допомагав йому Ілько Каленюк. Він керував драматичним гуртком при читальні "Просвіті " , де ставили п'єси " Назар Стодоля " , " Степовий гість " , " Наталка Полтавка ".
В селі діяли товариства " Відродження " (активними діячами були : Петро Слободян , Іван Мотрук , Іван Заєць , Олекса Тодорів , Михайло Слободян ) і товариство " Пласт " , яке організував і проводив вишкіл молоді колишній січовий стрілець Василь Стефанюк. Вишкіл молоді проводився на кутку Заріччя. Найбільше в селі розповсюджені прізвища Стефанюків , Венгренюків, Гальчуків. Недалеко від читальні 1941р. була висипана символічна могила яку 1948р зрівняли з землею.
Одно класову школу було відкрито на при кінці 17ст. - десь близько 1795р. Вона мала дві кімнати , була під солом'яною стріхою, розміщувалась на проти сучасної школи (через вулицю ) на городах
Тепер там стоїть липа , яка виросла з кореня колишнього дерева. Першими вчителями були дяки Михайло Слободян і Пилип Слободян, який подарував під кладовище біля церкви 2 морги землі. В середині 19ст. було організовано докласову школу і десь близько 1880р. - запроваджено українську як предмет рідної мови.
Першою вчителькою рідної мови була Ольга Витвицька , скоро перейшла до Сопова. Після неї був Андрухович , який також через кілька років перейшов у Кийданч , на його місце прийшов з Товмачика Михайлов. Ця школа десь наприкінці ХІХ ст. згоріла. 1905 р. на кошти селян і церкви побудували нову цегляну школу ( зберігся відповідний напис на фундаменті старого приміщення школи ). Тут було 4 кімнати для вчителів і дві кімнати класні. Сюди прийшов управитель школи Йосип Завадовський , який працював аж до смерті і похований на Шепарівському кладовищі. Тут же поховані священик Вонсуль і його дочка Марія. Держава оплачувала учителів, а громада утримувала в порядку приміщення, опалювала, ремонтувала, обробляла грунт. До цієї школи 1958 р. добудовано ще дві класні кімнати , реконструйовано старі і створено вісім класних кімнат, школа перейшла на однозмінне навчання. 1972 р. добудовано ще вісім класних кімнат , спортивний зал, створено шкільну їдальню , кухню, майстерню, учительську кімнату, кабінет директора, просторе фойє. Це все зробив господарським методом директор школи Василь Заєць. Ініціатором будови був завідуючий районо Л. І. Юрчишин, помічниками директора школи на будівництві - голова про спілкового комітету М. П. Гаврилюк та П. І. Данищук.
1949р. у селі силоміць було організовано колгосп з назвою "Червоне Прикарпаття". Кантора знаходилась в будинку Катерини Ткачук. 1956 р. його приєднано до колгоспу І. М. Чапаєва (с. Раківчик ), як неперспективний, тоді ж з'єднали сільські Ради (з центром у с. Раківчику). 1960 р. цей колгосп перейменовано на "Прогрес" , а 1991р. утворили спілку селян ім. Лесі Українки .
1991р. у селі нараховувалось 1500 жителів. Тоді село поділилась на дві конфесійні громади - УАПЦ і УТКЦ. У селі виникла незгода, занепала культура.
Тепер у шепарівцях 70 осіб з вищою освітою, вся молодь має середню і середню спеціальну освіту. Нараховується 50 легкових автомобілів.
У селі діяла підпільна організація ОУН, створена 1936-37 років. Вона об'єднувала майже 70 мешканців довколишніх сіл - Товмачика, Іванівців, Раківчика, Лісної Слобідки, Лісного Хліби чина. Її остаточний керівник не відомий, є лише відомості, що активним діячем був студент Коломийської гімназії Василь Іванович Венгренюк, 1991 року народження. 1940 р. НКВД забрала його з гімназій і у Станіславській в'язниці розстріляли. Відзначився його брат Дмитро Венгренюк, 1914 року народження. Він був підрайоновим ОУН, може і керівником ("Коломия і Коломийщина" (Філадельфія) згадує про його). В 1940-44 роках боївка під його керівництвом проводила підривні роботи. Він організував збір зброї з лінії фронту, яку передавав сотні Спартака. Зненацька був спійманий 1944 р., сидів у Снятинській в'язниці. Тут трійкою був засуджений на кару смерті (є свідок , Лесь Бабійчук з Раківчика , який провів з ним останню ніч у тюремній камері). Активним помічником Дмитра Венгренюка був Федір Мортук, референт районного проводу (псевдо "Піркова"), який загинув 1946 р. у селі були люди, які боролись за самостійність України і загинули за її волю: Михайло Григорчук, 1905р. народження , висліджений групою стрибків загинув із сином Зіновієм біля хати Михайла Каратника на Резен гаку; Адам Козубяк , 1924р. народження, Ярослав Грицьків, 1928р. народження. Активною діячкою була також кур'єр-санітарка, яка пройшла курс санітарок у Слободі Рунгурській, організовані проводом УПА - Софія Іванівна Венгринюк, 1932р. народження. Її було схоплено в Княж дворі, засуджено і вислано в Сибір на 10 років. На територій села загинуло від рук НКВД і стрибків чотири воїни УПА, місця загибелі не позначені.
На відзначення 600- річчя села 23 грудня 1989 р. на зборах селян було вирішено висипати символічну могилу пам'яті загиблим за волю України - воїнам УПА та січовим стрільцям. У підніжжі могили встановили капсули із землею з Янівської могили січовим стрільцям м. Львова, з могили Дем'янового лозу м. Івано-Франківська. Біля могили , на місць зруйнованої каплички поставили нову, яку вимурував в'язень московських концтаборів Лесь Сметанюк. Капличка присвячена першій річниці незалежності України, її освятив отець декан Петро Чиборак, цього ж дня була освячена і символічна могила.
На ллітургію присвячену 600-им роковинам села прибули парафіяни довколишніх сіл. Відзначення 600-річчя села та освячення могили і каплички організували осередок товариства української мови (голова Мирослав Іванишин) і голова сільської Ради народних депутатів Дмитро Борук.
У центрі села на шкільному футбольному полі розмістили сцену. Тут гуртки художньої самодіяльності навколишніх сіл ставили свої концерти. На святі були трембітарі з Космача, своє мистецтво показали хористи Тисменицького, Галицького,Надвірнянського районів. Зведений хор сіл Раківчика і Шепарівців (керівники Микола Кобилянський та Василь Павлюк) уперше на шепарівській землі виконали гім "Ще не вмерла Україна". Під оплески учні дитячої музичної школи №1 під орудою жителя села Петра Терпелюка виконали музику "Ще не вмерла Україна", сюїту "Гуцулія" та інші твори.
На святі були організовані виставки творів мистецтва: вишивальниці Євгенії Геник з Березова, твори живопису художниці Анастасії Терпелюк.
На пам'ять про відзначення 600-річчя заснування Шепарівців у центрі села біля могили і каплички встановлено великий знак, який виготовили сільські художники В. Рогович та В.Петрик.
Автор Михайло Гаврилюк при написанні статті скористався матеріалами архівів Івано-Франківська і Львова, а також переказами старожителів села Миколи Грицькова (народився 1880р.) , Ганни Грицьків (1900р.) , Михайла Моська (1910р.) і інших мешканців Шепарівців.
Loading...

 
 

Цікаве