WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Івано-Франківщина - Реферат

Івано-Франківщина - Реферат

Рельєф. У межах Івано-Франківщини є території з рівнинним і гірським рельєфом. Рівнини охоплюють 2/3 її території в північно-східній частині. Решту площі займають гори Карпати. Межа гір чітко прослідковується по лінії Болехів - Долина - Перегінськ - Солотвино -Надвірна - Яблунів - Косів - Кути.Територія в загальному плані знижується з північного заходу на південний схід. Найменші абсолютні висоти (140 м над рівнем моря) приурочені до заплави Дністра біля східного кордону області. Рівнини горбисті, густо порізані долинами річок, з абсолютними висотами 300-400 м. В окремих місцях вони перевищують 400 і навіть 500 м.
Найвища точка Івано-Франківщини - в горах Карпатах, якраз на кордоні із Закарпаттям. Це одночасно і найвища вершина України - гора Говерла (2061 м). Розміщена вона в Чорногірському масиві, де вздовж хребта, що розділяє згадані області, є ще три вершини "двотисячниці" (Ребра - 2001 м, Піп Іван (Чорна Гора) - 2022 м і Бребенескул - 2037 м). Більша частина гір має висоти 1000-1500 м над рівнем моря.
Територія області лежить у межах двох великих тектонічних структур: південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи (Волино-Подільської плити) і Карпатської геосинкліналі. Остання в свою чергу сама має досить складну будову. Перш за все, до її складу входить Передкарпатський крайовий прогин із специфічними Зовнішньою і Внутрішньою зонами, а також складчаста область Українських Карпат. У межах Івано-Франківщини більшість дослідників виділяє у Карпатах Скибову (Зовнішню антиклінальну), (Чорно-гірську (Внутрішню антиклінальну), а також Сухівську, Рахівську і Мармароську зони.
Волино-Подільська плита являє собою схил Українського кристалічного щита, її кристалічний фундамент занурений під потужну товщу (до 3000 м) палеозойських і мезозойських відкладів, що мають нахил пластів усього 1-2 град. Палеозойські породи силуру й дивону, що відслоняються в долині Дністра від Устечка (Тернопільська область) до Городниці, представлені вапняками, сланцями, а молодші - червонобарвними пісковиками. З мезозойських відкладів виходять на поверхню по Дністру юрські породи, але найбільшу товщу утворюють вапняки і мегрелі морського походження крейдового періоду. На піднятих ділянках на мезозойських породах залягають морські відклади неогену.
Передкарпатський крайовий прогин є частиною Карпатської альпійської геосинкліналі. Внутрішня зона вкрита потужною товщею (до 7000 м) відкладів крейдового, палеогенового і неогенового періодів. Як правило, всі вони морського походження, в окремих місцях зімнуті в пологі лінійні складки. Зовнішня зона прогину відокремлена від попередньої (Внутрішньої) лінією розломів. Вона має платформену структуру з характерними купо-лоподібними складками і блоковою будовою, що спричинена тектонічними розломами і скидами. Товщина осадочних порід сягає 3000 м. Обидві зони зверху вкриті неогеновими полосами, що складаються з пісковиків, конгломератів, глин, рідше мергелів і вапняків.
Власне карпатська Зовнішня антикліналь на Івано-Франківщині - це підвищення, ускладнене насувами, які утворюють шість скиб типово карпатського простягання. Зокрема, перша Берегова скиба насунута на Внутрішню зону прогину на 20 км. В ядрах антикліналей кожної скиби виступають тверді породи верхньокрейдового періоду, а крила їх складені менш стійкими палеогеновими відкладами.
На Скибову зону з південного заходу насунута Чорногірська з великими лускуватими структурами, утвореними породами крейдового періоду, які в окремих місцях перекриваються палеогеновими.
Найпівденнішу частину області займає Мармароський кристалічний масив. Це єдиний район у Карпатах, де на поверхню виходять найдавніші метаморфічні утворення, покриті осадочним палеозойським та мезозойським чохлом.
Між Чорногірською і Мармароською зонами виділяють Рахівську та Сухівську, які відрізняються від першої складом та віком осадочних порід крейдового періоду мезозойської ери.
Вони покривають майже суцільнім шаром усю територію області. Найменша потужність їх у Карпатах, де в окремих місцях на вершинах вони взагалі відсутні. В міжгірських долинах, а також у Передкарпатті і на Поділлі потужність порід четвертинного періоду сягає 10-15 м і навіть місцями до 30 м. Вони різноманітні за походженням, хоч переважають алювіальні, делювіальні і водно-льодникові.
Загальна характеристика. Достатнє, а в гірських районах надмірне зволоження території області, значне розчленування рельєфу визначили утворення в її межах густої річкової сітки. Озер і боліт дуже мало і, як правило, вони невеликі. Більшість річок області належить до малих, тобто завдовжки від 10 до 100 км. Таких річок нараховують 152, а довших, ніж 100 км - тільки 5.
Вся територія Івано-Франківщини належить до басейну Чорного моря, а саме близько 2/3 площі до Дністра, а 1/3 до басейну притоки Дунаю-Пруту.
Рельєф визначає гірський характер течії річок Карпат. Вони швидкі та бурхливі. Дно річок кам'янисте й порожисте, часто зустрічаються водоспади. Виходячи в межі Передкарпаття, ці річки, легко розмиваючи пухкі гірські породи, виробляють широкі долини, розгалужуючись інколи на численні рукави.
Річки Поділля мають рівнинний характер, спокійну течію, але долини, як правило, глибокі і порівняно вузькі.
У живленні річок найбільша роль дощових вод, меншу частку становлять снігові та підземні. Однак значимість їх дещо відрізняється в гірських і рівнинних річках. Для перших дощове живлення становить приблизно 44%, підземне - 6%, а 50% припадає на снігове. Для річок рівнинного типу 50% води дають дощі, 13% - підземні джерела, а решту 37% - снігове живлення.
За режимом річки Івано-Франківщини можна віднести до двох типів. Дністер і Прут із своїми правими притоками належать до річок з паводковим режимом, ліві притоки - до річок з весняною повінню. Для річок з паводковим режимом характерні весняні повені (квітень-травень), але час від часу повторюються катастрофічні літні паводки, викликані випаданням тривалих і сильних дощів у Карпатах. Особливо небезпечні паводки в долині Дністра. Невеликі повторюються щороку, але найбільші на Дністрі спостерігаються через 10-11 років. Зокрема1, зафіксовані дуже високі рівні води в річці під час паводків у 1868 році, а також у 1941, 1969, 1980 та 1989 роках. Середня тривалість паводків 10-25 днів. Рівень води в річці піднімався в цей період на 0,5-2 і навіть до 6 м за добу.
Для річок з весняною повінню характерні повені у березні- квітні, пов'язані з таненням снігу, а також значні підняття рівня під час літніх дощів чи, зимових відлиг. У роки із сухим літом на цих річках спостерігається межень.
Загалом на річках Івано-Франківської області 60-70% річкового стоку припадає на весняно-літній період. Малий стік узимку обумовлюється тим, що на більшості річок утворюється льодовий покрив. Як правило, він не стійкими і триває на рівнинних річках 2-2,5, а на гірських - 3-3,5 місяця. Формуватися льодостав починає в кінці листопада, стаючи порівняно стійким у третій декадігрудня. Скресають річки в кінці лютого, але в більшості випадків-на початку березня. Льодохід триває 2-5 днів.
Дністер. Дністер є другою за величиною річкою України маючи довжину 1362 км. Початок бере із Східних Бескидів у межах Львівської області на висоті 920 м над рівнем моря. Через Івано-Франківщину Дністер протікає протягом 200 км, маючи характер типової рівнинної річки. Долина його порівняно широка у північній частині області, а нижче с. Нижнева стає вузькою і глибокою, каньйоноподібною. Відзначається вона також значною звивистістю, численними мандрами.
На Карпатські притоки Дністра припадає до 70% площі водозбору в межах Івано-Франківської області. Найбільші з них- Свіча (107 км), Лімниця (122 км), Бистриця Солотвинська (84 км), Бистриця Надвірнянська (93 км). З Опільських приток найдовші -Свірж (69 км), Гнила Липа (86 км), Нараївка (56 км), а з Покутських - Тлумач, Хотимирка, Лемець, довжина яких не перевищує 35 км.
Живлення Дністра мішане, з переважанням снігового. Характерна весняна повінь, яку спричиняє танення снігу і підняття рівня води у Карпатських та Подільських притоках. Великі паводки, про які сказано вище, спричинені водами Карпатських приток, а тому Дністер за типом належить до річок з паводковим режимом. Наприклад, у Галичі щороку спостерігається понад 200 паводків заввишки від 0,5 до 5 м. Найбільше їх буває в березні, а також у червні й серпні.
Взимку Дністер майже завжди замерзає. Льодостав триває в різні роки від кількох до 90 днів, наступаючи у листопаді або грудні. Скресання річки починається переважно в кінці лютого і триває льодохід 5-8 днів.
Прут. Це друга за величиною річка Івано-Франківщини, яка і в її межах бере початок. Витік Пруту - на висоті 1750 м, у сідловині між Говерлою і Брескулом. Довжина річки до місця впадання в Дунай становить 910 км, а в межах області протяжність Пруту до 150 км.
У верхній течії це типова гірська річка, що прорізає гірські хребти глибокою долиною у напрямку з півдня на північ. Русло її ускладнене великою кількістю порогів і водоспадів. Виходячи з передгір'я, Прут повертає на південний схід, зберігаючи гірський характер течії, але утворює вниз по течії широку долину з густою сіткою рукавів і старих річищ Найбільші праві притоки Пруту - Пістинька (56 км), Рибниця (54 км), Черемош (80 км), а ліва - Чорнява (62 км).
Для річки характерний паводковий режим. Найвищі підняття рівня спричинені літніми затяжними дощами в горах Льодостав, як і на Дністрі, не стійкий, тривалістю в різні роки від 10 до 80 днів.
На території Івано-Франківщини їх мало. Найбільш поширеними є озера-стариці, характерні для всіх великих річок Передкарпаття і Поділля. Карстового походження озера найчастіше зустрічаються в межах Опілля та Прутсько-Дністровської височини. У масиві Чорногора є карозі озера, тобто льодовикового походження. До них відносяться Несамовите і Маричейка.
Невеликі верхові болота зустрічаються у високогір'ї (Заросляк, біля підніжжя г. Брескул), а також на річкових терасах (долини Лімниці і Молоди).
Loading...

 
 

Цікаве