WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Сестри Марія та Ірина Лепкалюки - Реферат

Сестри Марія та Ірина Лепкалюки - Реферат

що дали йому нізащо чотири роки посиленого табірного режиму.
Таку жахливу душевну травму батько знести не зміг і на 66-му році життя раптово помер за кермом автомобіля. Син відбував термін у Товмачику під Коломиєю, але на похорон батька його, звичайно, не відпустили. Повернувся з таборів з підірваним здоров'ям і теж передчасно помер 4 грудня 1995 року. Зі славної лікарської династії Хоминів залишився наймолодший Зиновій. Теж хірург, працює у Косові, де його батько ставив колись на ноги поранених повстанців.
У 1981 році Ганна Лепкалюк привезла з Сибіру свою сестру Марію. Перебувала вона в будинку інвалідів і померла у 1944 році. Похована у Коломиї. Ще перед тим реабілітована.
Ганнусю реабілітували 24 березня 1992 року. Але в обласному відділі СБУ випадково наткнулися на справу Ірини і написали таку довідку: "Лепкалюк Ірина Миколаївна, 1924 року народження, уродженка Старого Косова третього серпня 1947 року була убита біля села Вербіж Нижній, Печеніжинського району під часпроведення військової операції, являлася провідником Коломийського окружного проводу ОУН-УПА, була пропагандистом, мала псевдонім "Леся".
Саме з цієї довідки Ганнуся вперше дізналася про точну дату загибелі своєї сестри. Згодом були знайдені згадані вище архівні матеріали. А вже недавно люди розповіли таке. Коли чекісти вкинули на фіру тіло убитої "Лесі" хтось вночі зібрав з землі її пролиту кров і похоронив у Нижньому Вербіжі коло церкви, поставив березовий хрест. Панні Ганна на тому місці хотіла встановити пам'ятник, але через якісь конфесійні непорозуміння від свого задуму відмовилася і поставила його на цвинтарі Монастирок. Збереглося таке запрошення: "29 жовтня 1995 року о 14 годині в Коломиї на цвинтарі біля церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці відбудеться панахида і посвята пам'ятника Лепкалюк Ірині, референтові пропаганди Коломийського окружного проводу ОУН-УПА "Лесі", посмертно нагородженій постановою УГВР Срібним Хрестом Заслуги". Бо в архівах УПА віднайшли такий документ.
ПОСТАНОВА УКРАЇНСЬКОЇ ГОЛОВНОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ РАДИ
За видатні заслуги в національно-визвольній боротьбі українського народу проти московсько-більшовицьких окупантів нагороджуються Срібним Хрестом Заслуги:
1. "Сталь" (Савчак Василь), крайовий провідник ОУН Буковини.
2. "Борис" (Легкий Григорій), провідник ОУН Коломийської округи.
3. "Грім" (Василь Ярослав), окружний референт пропаганди Коломийщини.
4. "Леся" (Лепкалюк Ірина), окружний референт пропаганди Коломийщини.
5. "Уляна" (Водоставська Надія), окружний організаційний референт Коломийщини.
6. "Діоген" (Ковалюк Василь), член Косівського надрайонового проводу ОУН.
Постій. 23 серпня 1948 року.
А наш незабутній коломийський композитор Дмитро Циганков у 1993 році написав пісню "В пам'яті вічно жива". Зверху над нотапи - напис:
"Світлій пам'яті вірної дочки України Лепкалюк Ірини, референта пропаганди Коломийського окружного проводу ОУН-УПА "Лесі".
У Карпатських лісах вже палала червона калина
І свій лист золотий осипали додолу гаї,
Там спочила навік молода партизанка Ірина,
Та не знає ніхто, де згубилась могила її.
Там боролась вона за свободу і честь України,
У нерівних боях смерті в очі дивилась не раз,
В серці віру несла молода партизанка Ірина,
Що життя віддала за Вітчизну, за волю, за нас.
Плачуть в горі батьки, брат з сестрою і ціла родина,
А в Карпатських лісах ні могили нема, ні хреста,
Але ім'я твоє, дорога наша "Леся" - Ірино,
Як молитву, завжди промовлятимуть наші уста!
Член-кореспондент Академії наук, професор фізики Чернівецького університету, соратник по боротьбі і побратим Олега Ольжича поет Корній Товтсюк (Андрій Воля) у передмові до поеми "Марія" написав:
"... краще розповім про Марію, яка не вигадана, а взята із життя. Дві жінки склали прототип Марії. Це Ірина Лепкалюк та її сестра Марія Лепкалюк з Косівщини".
Делегат Другої конференції ТУМ імені Тараса Шевченка, почесний член "Просвіти", володарка багатьох грамот, дипломів, ювілейної медалі "50 років УПА", Ганна Лепкалюк (Шепетюк) - "Марійка" брала участь в організації у Коломиї хору політв'язнів, читає лекції у школах, коледжах, військових частинах. Бо молоді мусять знати про ті великі жертви, які поклало на вівтар свободи старше покоління.
Членкиня Братства ОУН-УПА, інвалід другої групи (пов'язаної з репресіями), пані Ганна рішуче, наполегливо і енергійно іде до здійснення ще одної своєї мрії - побудови пам'ятника курінному "Скубі" та його побратимам у селі Трач та курінному "Лісовому" у Баня-Березові.
Ювілейними медалями "50 років УПА" посмертно нагороджені і Марія та Ірина Лепкалюки. Отже, вони з нами, серед нас, сущих. Бо людина помирає тоді, коли зникає пам'ять про неї. А імена "Лесі" та "Галі" вписані в нашу історію золотими літерами навічно.
Ім'я Ореста Кузьми увічнене в назві вулиці, де він колись проживав, а на фасаді Косівської районної лікарні незабаром буде установлена меморіальна плита доктора Ярослава Хомина.
З ініціативи уродженки Нижнього Вербіжа, голови Коломийського міськрайонного Товариства "Меморіал" Ганни Вінтонюк (Долішняк) на місці загибелі "Лесі" над річкою Сопівкою у 1995 році був установлений і освячений пам'ятний хрест. Після того біля хреста щороку у день Пророка Іллі відбувається панахида.
Склалося так, що в родині Лепкалюків хлопців, які б пішли в повстанці, не було, але їх гідно замінили дівчата. Була ще одна героїня з цієї знаменитої гуцульської родини, уродженка Старого Косова, троюрідна сестра Марії, Ірини та Ганни Орися Лепкалюк, дочка Івана. Народилася у вересні 1923-го, освіту здобула у Косові - початкову, а потім у приватній гімназії Довганюка. Членкиня ОУН "Ярина", в підпіллі від весни 1944 року, працювала у Жаб'ївському районовому проводі. Героїчно загинула 16 грудня 1946 року під горою Піп Іван. Того дня червоні карателі оточили групу повстанців, у якій було п'ять жінок та чотири чоловіки. У запеклому бої усі хлопці полягли, а з дівчат загинула тільки Орися. Відстрілювалася з пістолета до останку і застрелилася. Розлючені чекісти прив'язали убитих до коней і так тягнули аж до Жаб'я. Закопали їх у протитанковий рів. Тепер на тому місці стоїть пам'ятник "воїну-освободітєлю".
Чоловіком Орисі був Іван Ожудляк, родом з Львівщини, псевдо "Маєр", керівник боївки СБ. У бою з чекістами загинув ще десь до того. Єдиний синочок Богдан ріс у бабусі Марії, але її звинуватили у "куркульстві", засудили і відправили в Сибір. Тоді дитину забрала двоюрідна сестра Орисі Ліля Ходан, мати нині заслуженого архітектора України, головного архітектора області Михайла Ходана.
Loading...

 
 

Цікаве