WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Топонімічні легенди і перекази сіл Кореччини - Курсова робота

Топонімічні легенди і перекази сіл Кореччини - Курсова робота

Так, одну з криниць, що знаходиться в селі Ганнівка, називають Поляковою. Це тому, що під час Другої світової війни біля неї росла величезна вишня, на якій ногами доверху було повішено поляка. Бідолашний чоловік конав три дні, проте допомогти йому ніхто не міг, адже кожен дорожив власним життям. Згодом люди засипали цю криницю і стали називати її Поляковою. Проте, історія криниці є, імовірно, іще давнішою, оскільки місцеві старожили не пам'ятають, коли вона була викопана. Таких криниць у Корецькому районі немає, адже вимурувана вона із каменю.

Інший переказ теж пов'язаний з подіями 1941-1945 р. Люди розповідають про криниці Карасєвичів. Розміщені вони були десь за півкілометра від річецького цвинтаря, по обидва боки дороги, в лісі. Одна - у дворі лісничого, адже тут колись знаходилось і саме лісництво, і покої лісничого; інша – майже навпроти, біля покоїв гайових, ними були у той час брати-поляки Карасєвичі. У ті криниці німецькі фашисти кидали тих, хто був їм неугодний (наприклад, туди потрапила жінка, що не дала окупантам повечеряти). Люди згодом засипали ці криниці, зараз на їх місці ростуть два кущі шипшини.

Велику групу, топонімічної прози становлять перекази, що стосуються розміщення самого об'єкта. Якщо звернутись знову ж таки до класифікації усної прози, то такі народні твори вирізняються за локальною ознакою. Це назви сіл Застав'я (розміщене за річкою Стави), Великі Межирічі (поселення, що утворилося між річками Стави та Ставка) та Устя (знаходиться в усті річки Случ). Вказані твори близькі до топонімічних переказів з історичними мотивами, останні відіграють в них другорядну роль, тобто створюють тільки відповідний "історичний" фон. Ми ж у своїй роботі не даємо їх сюжетно-тематичного огляду.

Історична частина пропонованого фольклорного пласту присвячена темі кохання. Про це свідчить переказ, пов'язаний з виникненням села Ганнівка. Дорогою, над якою розташоване теперішнє село, колись проїжджали чумаки. З одним із них була дружина, що звалася Ганною. Їй дуже сподобалась ця місцевість, і вона запропонувала чоловікові залишитись тут назавжди. Отримали від пана, що володів цими землями, дозвіл на освоєння місцевості, збудували хатину, але не довго тішилось щастям молоде подружжя, Ганна тяжко захворіла. Чоловік не хотів, щоб кохана помирала в чужому краї, і вивіз її звідси.

З цією історією пов'язаний і мотив захоронення скарбу. Перекази розповідають, що Ганна з чоловіком були дуже багаті, і перед тим, як покинути місцевість, захоронили свій скарб. Так само, за переказами, в лісі, поблизу Копитова також є захоронений скарб, якого грабіжники заховали від польської поліції.

Топонімічні перекази Корецького району нерідко пов'язують з господарською діяльністю і побутом місцевих жителів. Ряд творів стосується одного із занять людей. Так, село Жадківка пов'язане із знаряддям праці – жаткою, що її виробленням прославилися предки місцевих жителів. Мешканці, що пізніше стали шити взуття ("сапоги"), заснували сапожне поселення, Сапожин. Жителі ж згаданого села Самостріли, за іншим переказом, були винахідливими, і вміли виготовляти зброю. Перекази свідчать, що вони навіть винайшли новий вид лука, відомого на той час як "самостріл" або "стріломет". Саме тому село назвалося Самостріли.

Чільне місце займають і гідронімічні легенди і перекази, що пов'язані з назвами річок, боліт, ставків. Так, річка Ревуха, що протікала кілька сотень років тому поблизу села Залізниця. Річка була повноводною, а коли весною на ній починала ламатися крига, то води несли її з шаленою швидкістю, утворюючи при цьому дивний звук, що нагадував рев диких тварин. Притока цієї річки була названа Лозою, оскільки місцина, якою вона протікала, була густо заросла верболозами. Назву ж Жабиного болота жителі села Копитів обумовлюють тим, що "місцевих жителів"-жаб колись водилась тут сила-силенна. Коли село Копитів стало розбудовуватись, жаби з болота розселились по всіх тутешніх водоймах. Неподалік цього ж села, в лісі є ставок, який називають Модестовим, оскільки його колись утримував польський пан Модест. Це було величезне, але дуже чисте і доглянуте водоймище, і такої риби, яка в ньому водилася, не було ніде більше.

Ми виявили також один переказ з фантастичним мотивом. Це розповідь про ліс, який люди називають Кругликом. Він розташований неподалік сіл Харалуг і Залізниця. Старожили кажуть, що коли потрапляєш у цей ліс присмерком, то тебе починає "водити" і ти ходиш "по кругу", кілька разів повертаєшся на одне й те ж місце.

Висновки

Працюючи над своєю науковою роботою, ми зробили спробу зібрати і систематизувати топонімічні легенди і перекази, що побутують у селах Корецького району. Щоправда, багато із переказів подано у кількох версіях, тому ми наводимо кілька варіантів походження одного й того ж топоніма. Це ми пов'язуємо з тим, що не завжди переказ чи легенда були записані нами безпосередньо від людини, що проживає в даній місцевості, про яку йдеться, а від мешканця сусіднього села.

Ми звернулись до проблеми розмежування понять "легенда", "переказ" і встановили, що більшість усних творів, записаних нами, є переказами.

Нами було проаналізовано проблему класифікації легенд і переказів, але ми зупинилися, як уже зазначалося, на сюжетно-тематичному їх огляді. Інколи нам доводилося відносити один і той же переказ до кількох пластів топонімічної прози. Це вмотивовуємо тим, що такі тексти є полісюжетними.

Ми розглянули питання виокремлення топонімічної прози і довели, якою різнобарвною в тематичному і сюжетному плані вона є у нашій місцевості.

Крім того, нами укладена збірочка легенд і переказів, які ми записали від мешканців сіл Копитів і Ганнівка.

Ми здійснили спробу погрупувати топонімічні легенди і перекази за сюжетно-тематичним критерієм, як це зробив В.Сокіл у праці "Писана керниця", адже ми не змогли втиснути записані твори в рамки однієї з класифікацій.

Нами виокремленні такі групи історичних переказів:

перекази княжого періоду та часів Київської Русі;

перекази про набіги монголо-татар;

перекази часів козаччини;

перекази про національно-визвольні змагання 1940-1950-х років.

Окремо виділяємо групу гідронімічних легенд і переказів, що пов'язані з назвами місцевих водойм. Інший топонімічний пласт представляють перекази, пов'язані з певними вміннями людей, що селилися на окремих територіях. А іще є топонімічна проза, в якій простежується мотив кохання, мотив захоронення скарбів. Досить поширені в нашій місцевості перекази, які пов'язані з місцем розташування географічного об'єкта, історичні мотиви в таких творах створюють лише фон.

Надалі будемо працювати у цьому ж напрямку, оскільки нами охоплені топоніми, що побутують у вісімнадцяти населених пунктах нашого району, у той час, коли сіл у Корецькому районі тридцять три.

Список використаних джерел

  1. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Довіра, 1993. – 414с.

  2. Галич О.А., Назарець В.М., Васильєв Є.М. Загальне літературознавство: Навчальний посібник для вузів. – Рівне, -1997. – 544с. – С.227-228.

  3. Дмитренко М. Збирачі народних перлин. – К.: Т-во "Знання",1989. – 48с.

  4. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. – К.: Ред.. часопису "Народознавство", 2001. – 576с. – С.196-211.

  5. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2001. – 591с. – С.484-521.

  6. Літературознавчий словник-довідник // Р.Т.Гром"як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ "Академія", 2006. – 751с.

  7. Панасенко О., Якубець Л. Корець і Кореччина: історія. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2000. – 144с.

  8. Поліщук Я. Самостріли: проблема культурної спадщини // Науковий збірник матеріалів і тез науково-краєзнавчої конференції 13-14 жовтня 2000 року. – Рівне-Корець: Волинські обереги, 2000. – С.88-96

  9. Сокіл В. Писана керниця. Топонімічні легенди та перекази українців Карпат. – Л.: Інститут народознавства НАН України, 1994. – 208с.

Додатки

Залізниця

Точної дати заснування села невідомо, хоч очевидним є факт, що походження його дуже давнє. Виникло поселення десь у 1757 році. Що ж можна сказати щодо назви села Залізниця? На тому місці, де зараз знаходиться село, був великий ліс, в якому росли кремезні дуби, сосни, вільхи та клени. Кілька сімей оселилися над самою річкою Ревухою на її лівому березі. Вони почали спалювати ліс, обробляти землю, займатись хліборобством та скотарством. Так продовжувалося з роду в рід, з покоління в покоління. Знаряддя праці були примітивними. Пізніше, знайшовши на самій околиці поселення залізну руду, вони почали добувати її вручну, кустарним способом. Виплавляючи залізо, робили з нього наконечники до стріл, сохи, сокири та деякі інші знаряддя праці. Цю роботу виконували майстри-ковалі, що поселились на південному боці села. Вони дуже вправно виплавляли мечі, списи, обладунки та іншу воєнну зброю. Розповідають, що самі князі приїжджали сюди збирати зброю для своїх військ. Кажуть, що тут було виготовлено іменний меч для Богдана Хмельницького. Від цього і пішла назва села – Залізниця.

Loading...

 
 

Цікаве