WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Етнічна історія села Павлівка - Курсова робота

Етнічна історія села Павлівка - Курсова робота

К.Чорний "Сокіл із синіх гір" - Комсомольське плем'я. 16.12.1982 року: "Березень 1944 року. Радянські війська з запеклими боями визволяли один за одним населені пункти Вінниччини. Уже близька жадана воля. Зовсім поряд гуркочуть наші гармати, а з самого ранку бомблять ближні ворожі позиції зіркокрилі літаки. Ось над фашистами нависла чергова група бомбардувальників. Відбомбилися і назад. Вже у слід літакам відкрили вогонь ворожі зенітки. І один із снарядів влучив у двигун передньої машини.

Жителі села Павлівки з хвилюванням стежили , як наші пілоти плигнули під селом. Свідки героїчної загибелі льотчиків поховали їх на околиці села під старою грушею. А потім перенесли могилу на сільське кладовище.

Червоні слідопити середньої школи с.Павлівки провели пошук загиблих пілотів. Було встановлено, що під Павлівкою загинув екіпаж у складі командира Леоніда Прохоренка із Кабардино-Балкарії та штурмана Георгія Нагнієнка."

Учні сільської середньої школи постійно ведуть догляд за пам'ятниками, висаджують квіти та прополюють їх, ведуть догляд за могилами партизан.

За бойові подвиги у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни павлівчани Волинець Петро Каленикович (посмертно) та Ковальчук Іван Іванович удостоєнні звання Герой Радянського Союзу.

Ковальчук Іван Іванович народився 18 січня 1918 року у селі Павлівка в бідняцькій селянській сім'ї. Після закінчення павлівської семирічної школи навчався у Вінницькому медичному технікумі. У 1936 році став курсантом Школи морських льотчиків у місті Єйськ. Брав участь у обороні Севастополя. У звільненні міст Новоросійська, Керчі, Миколаєва, Одеси. За час війни здійснив 352 успішних бойових вильоти. В серпні 1945 року прилітав у Павлівку на літаку ПО-2. Після війни жив і працював у місті Вінниці.

Жертвами афганської війни 1979-1989 роки стали два наших молодих воїни, павлівські славні і хоробрі сини.

Гуменчук Василь Родіонович (10.01.1961-29.07.1980) сержант, командир бойової машини піхоти. В республіці Афганістан з березня 1980 року. Рота 29 липня, здійснюючи марш, зустріла ворога і, зайнявши кругову оборону, вступила в бій. Сержант Василь Гуменчук знищив дві вогневі точки душманів. Під час бою був смертельно поранений і помер. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований в селі Павлівка на цвинтарі біля церкви.

Бабій Анатолій Антонович (05.02.1968-02.07.1998) єфрейтор, майстер-акумуляторник. В республіці Афганістан з травня 1987 року. Неодноразово бував у складних бойових ситуаціях. Єфрейтор Анатолій Бабій на черговому бойовому завданні виявив стійкість та мужність. Загинув 2 липня 1988 року.

За мужність та відвагу нагороджений медаллю "За бойові заслуги" (посмертно). Похований в селі Павлівці на цвинтарі біля церкви.

Із учасників афганської війни в селі проживають:

Ратушняк Олександр Федорович (1960 р.н.)

Дичук Андрій Іванович (1964 р.н)

Самсонюк Петро Іванович (1968 р.н.)

Гунько Анатолій Іванович (1960р.н.)

В господарствах громадян знаходяться 34 трактори, 12 вантажних автомобілів, 120 легкових автомобілів та 80 мотоциклів. Із тваринництва в господарствах громадян знаходяться 980 корів, 23 бички - річняки, 1700 свиней, 52 кози, 34 коней, 158 бджолосімей. Кращі бджолярі села: Ковальчук Володимир Васильович - 25 бджолосімей, Козелок Віктор Васильович - 32, Гуменчук Василь Микитович - 24. Орловський Микола Іванович - 20, Гуменчук Григорій Юхимович - 34 та інші.

Кращими бджолярами - предками нашими були - Гуменчук Микола Порфирович - 103 сім'ї, Бабій Ісакій Миколайович - 43, Савицький Антін - 85, Гуменчук Яків Антонович - 35.

24 серпня 1991 року - День Незалежності України. Україна звільнилась від опіки свого старшого брата-російського. Із здобутками незалежності були розірвані економічні зв'язки із союзними державами. Не маючи ринків збуту, матеріалів для виробництва, великі податкові санкції зупинили заводи і фабрики, люди залишились без роботи. В зв'язку із такою скрутою, люди потягнулись до землі, яка із-за частих змін землемірів не мала в селі достатнього обліку. Було проведено в 1994-1995 роках подвійний обмір земельних ділянок громадян села. Так було встановлено фактичну кількість гектарів землі, якою користувались громадяни. Таку ж роботу тільки по землях КСП " Світанок" в 1995-1996 роках провів Вінницький проектний інститут земельних ресурсів.

Згідно Указу Президії України працівникам соціальної сфери (вчителі, лікарі, зв'язківці, працівники торгівлі, культури і сільської ради, працівники міліції та пенсіонери з їх числа) одержали в 2000 році земельні наділи в постійне користування від 0,20 до 0,65 га - 108 громадян.

В 1994 році розпочався етап приватизації земель громадян села і колгоспних земель. В колгоспі 05.11.1995 року виготовлено і одержано державний акт на право колективної власності на землю. Із 1994 року по 2003 рік громадяни села приватизували свої присадибні ділянки, а 523 громадяни одержали державний акт на землю.

Із розпадом Радянського Союзу. Колишні республіки пішли на самостійний шлях розвитку. Розпочалось роздержавлення державного майна України, частка якого на кожного громадянина країни в 1996 році становила 1 млн. 50 тисяч купонів. На дану суму в 1996 році розпочали видавати знамениті "ваучери", які люди почали вкладати в різні трасти, заводи і фабрики. Продавали дехто на базарі і не пошкодували. Адже майже 90% вкладених ваучерів до сьогоднішнього дня не одержують обіцяних "ділками" дивідендів. Деякі "ділки", окупивши ваучері, нажили собі чималенький капітал. Люди залишились обдуреними. Про те, що село засноване в низинній місцевості, нагадують нам безліч річечок і озер як в селі, так і за його межами. Безліч озер знаходилось на полях села, які не давали можливості нормально займатись землеробством. Врожаї на таких землях вимокали і пропадали. Згідно державної політики по осушенню низинних місцевостей розпочалась програма проведення меліоративних робіт. В селі меліорація проводилась в 1984-1986 роках. На полях села прорито 6 меліоративних ровів довжиною більше 18 км. По самих низьких місцевостях в сторону меліоративного рова по обидва боки була прорита ціла сітка каналів із вкладеними в них дренажними трубами. Довжина їх становить 13 км. За рахунок проведення меліоративних робіт на полях і в селі осушено орних земель 360га, 40га лісу та 90 га сіножатей і пасовищ.

В 1991 році розпався Радянський союз. Колишні республіки одержали свою самостійність, пішли на самостійний шлях розвитку. Соціалістична модель спільного господарювання поступово стала поєднуватись у приватну власність, як промислових підприємств так і колгоспів, і громадян також.

Як буде далі історія і життя покаже. Життя продовжується, хоч і важко.

Сьогодні в селі із раніше шести функціонуючих магазинів споживчої кооперації працює лише 2. Інші розкуплені приватними підприємцями. Із травня місяця 2000 року в селі працює ринок, який особливо допомагає літнім громадянам села придбати необхідні продукти харчування та промислові товари.

2. Топоніміка села Павлівка Калинівського району, Вінницької області

Назва села проста – Павлівка. Одні вважають, що пов'язане це із іменем першого чоловіка, який ще у ХVст. оселився тут. Був це переселенець з Умані, Павло, який чумакував. Адже колись давно через місцевість, яка прилягала до Медвідської казенної дачі і була вкрита суцільним лісом, пролягав в напрямі до Чорного моря чумацький тракт. Куди мандрував Павло? Невідомо. Зрозуміло одне: місцевість, багата на луги, болітця, озера, невеличкий струмок Верхів, який збирає воду з навколишніх полів і біжить до річки Буг, - все це припало до душі чоловікові.

Існує і друге пояснення назви.

Кажуть, що у 1478 на південь від теперішнього села виникло поселення, яке отримало назву „ Напастівка " від першого поселенця на цьому місці. Був це солдат. Дуже сварливий і настирний, або по – малоруськи „ напасний".

Пролетіло над селом століття...

Давно не стало на світі „напасного" чоловіка. Маленьке поселення перетворилося на багатолюдне село хліборобів, в якому проживає 3775 чоловік. На полях круг нього щедро колосяться жита і пшениці, а долини вкриваються оксамитами трав. Колюча назва „Напастівка" перетворилась на Павлівка. Бо ж саме святі Петро і Павло – покровителі і заступники усіх хліборобів.

Loading...

 
 

Цікаве