WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Гетьманщина і розвиток українознавства - Курсова робота

Гетьманщина і розвиток українознавства - Курсова робота

XX ст. постало часом неймовірних контрастів: з одного боку — все зростаючої трагедії соціального, національного, духовного гніту українців та розпорошення їх по найвіддаленіших куточках планети (на Далекий Схід, Сибір, в Аргентину, Австралію, США, Бразилію та Канаду), а з другого — могутнього піднесення національно-визвольного руху й створення своєї суверенної держави — УНР. А далі — ще однієї катастрофи державотворчої волі, зумовленої наступом більшовицької орди, та ще однієї тріумфальної перемоги 1 грудня 1991 р. в час всенародного референдуму й проголошення та світового визнання України суверенною, незалежною державою.

Аналітичними контрастами позначений і розвиток українознавства.

Початок XX ст. — це час його багатостороннього й динамічно-змістовного розквіту. Достатньо зазначити, що в покажчику С. Єфремова "Українознавство" віднаходимо 11 розділів на 64 сторінках, на кожній з яких — до 20 позицій (імен та творів).

І справа не тільки в кількості.

Поклавши в основу історичний підхід як принцип, С. Єфремов на чільне місце ставить праці історіософського змісту, зокрема "Монографии по истории западной и Юго-Западной России" (т. І, Київ, 1885) В. Антоновича та "Історію України-Руси" (т. І–VIII, Львів — Київ, 1898–1916) М. Грушевського, у яких український феномен розглядається: комплексно; через призму багатовікової еволюції; в моменти і піднесень, і загасань; а головне — з урахуванням наслідків та причин дії певних чинників руху.

З цієї причини фіксуються різні галузі українознавства, і не лише на початку XX, а й попереднього — XIX ст.

Не менш важлива композиція покажчика.

Перший розділ — "національна проблема" — це бібліографія 85 праць, присвячених питанню, яке на тому етапі генерувало й віддзеркалювало сутність та стан усіх інших. Тому й охоплюють вони достатньо широку географію (Україна, Росія, Австрія, Німеччина) та ще ширшу систему споріднених наукових дисциплін і часових координат. На доказ наведемо лише окремі праці: О. Бауер. "Национальный вопрос и социал-демократия" (1909); Бебель, Пернерсторфер "Національна та інтернаціональна ідея" (1917); Бодуэн де Куртенэ, "Национальный и территориальный признак в автономии" (1913); Градовский А. "Национальный вопрос в истории и литературе" (1873); Грушевский М. "Освобождение России и украинский вопрос" (1907); Єфремов С. "Національне питання в Норвегії" (1902); Жорес Ж. "Рідний край і робітники" (1906); Залізняк М. "Головні федерації сучасного світу" (1914); Каутский К. "Кризис Австрии (язык и нация)", 1905; Ковалевский М. "Национальный вопрос в России и равенство подданных перед законом" (1906); Костомаров Н. "Мысли о федеративном начале в древней Руси" (1903); Крживицкий Л. "Психические расы. Опыт психологии народов" (1902); Лазерсон М. "Национальность и государственный строй" (1918); Матушевський Ф. "Права національних меншостей" (1917); Михайленко М. "Національне питання в Росії і війна" (1914); Понятенко П. "Культура, національність та асиміляція" (1902); Потебня А. "Язык и народность" (1913); Пешехонов А. "Отечество и человечество" (1916); Рейнер К. і Гаммер О. "Національна справа, інтернаціоналізм, імперіалізм і соціалізм" (Відень, 1915); Синоптикус (Шпрингер Р.) "Государство и нація" (1906); Тимошевський В. "Мова і національність" (1912); "Управление национальных прав, как основная реформа в Российском государстве" (1909).

Не менш типова системність в підході до проблем і в інших розділах, на доказ чого зафіксуємо лише окремі приклади.

У розділі ІІ (Українська справа) віднаходимо праці: Антонович. "Моя исповедь". ("Основа", 1862), Баштовий І. (І. Нечуй-Левицький). "Українство на літературних позвах з Московщиною" (1891); Грушевський М. "Українці" (1910), "Развитие украинских изучений в XIX веке и раскрытие в них основных вопросов украиноведения", "Украинский народ" (1914); Донцов Д. "Русский империализм и українство" (1913), "Історія розвитку української державної ідеї" (1917), "Міжнародне положення України і Росії" (1918); Драгоманов М. "Собрание политических починений". Т. 1, 2. Париж, 1905–1906); Єфремов Єврейська справа на Україні (1909), Під обухом. Большевики у Києві (1918); Лебединский. Украинский язык в суде (1912); Лозинський М. Польський і руський рух і Україна (1908); Огієнко І. Українська культура. Історія культурного життя українського народу (1918); Подолянин С. Українець за кордоном і мандрівка в минуле (1918); Товкачевський А. Утопія і дійсність (1911); Чубинский М. Украинская национальная идея и ее правовые постулати (1913); Шелухин С. Значіння рідної мови для народності і творчості (1911); Шульгин О. Політика. Державне будівництво України і міжнародні справи (1918); Юркевич Л. Національна справа і робітництво (1913); Яворенко Л. Чого нам треба? (1905).

У підрозділі "Закордонна Україна": Василевский Л. Современная Галиция (1907), Новые течения среди галицких русин (1893), Венгерские руснаки и их судьба (1914); Весь світ в українській справі (1903); Гнатюк В., Франко І. І ми в Європі (1896); Доманицький В. Про Галичину (1909); Драгоманов М. Літературно-суспільні партії в Галичині (1904); Лозинський М. Духовенство і національна культура (1912), Українство і москвофільство (1909); Петлюра С. Українська соціал-демократична партія в Австрії (1907); Франко І. Двоязичність і дволичність (1905).

У підрозділі "Школа": А — вичь С. Об украинизации средней и высшей школы (1912); Грінченко Б. Народні вчителі і українська школа (1906); Грушевський М. Справа українських кафедр і наші наукові потреби (1907); Драгоманов М. Народні школи (Женева, 1873); Материалы по вопросу преподавания предметов украиноведения в учебных заведениях (1918); Панасенко С. Народна школа і рідна мова на Вкраїні (1906); Поміч учителю в справі національного виховання учнів (1918); Русова С. Дитячий сад на національнім ґрунті (1918); Просвітній рух на Україні в 60-х роках. Націоналізація дошкільного виховання (1918); Світло. Український педагогічний журнал для сім'ї і школи (1911 — 1914); Чепіга Л. Проблеми виховання і навчання (1913); Ющишин І. Організація українського вчительства в Австрії до Європейської війни (1918).

У підрозділі "Церква і церковні справи": Агієнко О. Революція духа (1917); Бабченко І. Поученія на малороссийском языке (1963); Ванькевич К. Проповіді до українського народу на його рідній мові (1917); Про українізацію церкви (1917); Кащенко А. Оповідання про славне військо Запорозьке Низове (1917); Левицкий О. Очерки старинного быта Волыни и Украины (1889); Максимович М. Собрание сочинений. Т. 1. Отдел исторический (1876); Т. 11. Отд. историко-топографический и археологический (1877); Мякотин В. Очерки социальной истории Малороссии (1912); Одинец Д. Юридический характер присоединения Украины к Москве (1919); Ростовцев М. Эллинство и иранство на юге России (1918); Э. Зварницкий Д. Очерки по истории запорожских казаков (1899); Lipinski. Jdzejow Ukraini (1912); Jаblоnоwskу А1. Ніstогіа Rusi рoludпоwej dо upadku Rzесhу Роsроlіtу (1912).

У розділі IV — "Географія": Афанасьев-Чужбинский А. Очерки Днепра и Днестра (1863); Березин Н. Украина. Малороссы, их страна, быт и прошлое (1908); Водовозова Е. Жизнь европейских народов, т. IІІ; Геринович В. Географічна карта земель, де живуть українці; Данилевская Н. Черноморские степи (1905); Дорошенко Д. По рідному краю (1919); Капельгородський А. Українці на Кубані (1917); Кордуба М. Північно-Західна Україна (Відень, 1917); Падалка Л. Про землю і людність України (1906); Реклю Є. Земля і люди. Всесвітня географія, т. IV (Галичина й Буковина, т. V (Україна), 1898; Рудницький С. Коротка географія України. І — II (1910 — 1912); Ukгаіnа. VоІk und Land (1916); Р.Я. Ілюстрована коротка географія України (1917); Палиев В. Природа и население Слободской Украины (1918); Эварницкий Д. Карта Украины и Запорожья и планы р. Днепра (1894).

У розділі V — "Етнографія": Антонович й Драгоманов. Исторические песни малорусского народа. І–II (1874–1875); Булашев Г. Украинский народ в своих легендах и религиозных воззрениях (1909); Волков Ф. Антропологические особенности украинского народа. Сб. "Украинский народ", т. 11 (1916) Этнографические особенности украинского народа (1916); Горленко В. Кобзари и лирники (1884); Гринченко Б. Этнографические материалы (Чернігів, т. І — III, 1895–1899); Етнографічний збірник, вид. НТШ, т. І–XXXII, 1896–1912; Ефименко Т. Обычное право украинского народа (1916); Колесса Ф. Огляд українсько-руської народної поезії (1905); Куліш П. Записки о Южной Руси, т. І–II (1856–1857); Матеріали до українсько-руської етнології, т. І — XII (1899 — 1909); Номис. Українські приказки, прислів'я (1865); Низенко (Антонович В.). Три національні типи народні (1888); Рыльский Ф. К изучению украинского народного мировоззрения (1888, 1890, 1903); Сумцов Н. Современная малорусская этнография. І–II (1893— 1897); Франко І. Жіноча неволя в руських піснях народних (1883); Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край, т. І–VII (1872); Шухевич В. Гуцульщина, т. І — V (1900 — 1908).

Loading...

 
 

Цікаве