WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Розвиток Чехії за останні 25 років - Курсова робота

Розвиток Чехії за останні 25 років - Курсова робота

Велика частина населення - 71,2% - знаходиться в продуктивному віці (від 15 до 65 років), при цьому 14,4% громадян Чехії молодше 15 років, а 14,5% - старше 65 років. У продуктивному віці чисельність чоловіків трохи перевищує чисельність жінок, проте в продуктивному для поста помітно превалюють жінки (на дві жінки доводиться один чоловік). Середній вік населення Чехії - 39,3 років (жінки - 41,1 років, чоловіки - 37,5 років). Середня тривалість життя складає 72,9 року у чоловіків і 79,7 років у жінок (за станом на 2006 р.). Загальна чисельність населення Чехії, досягнувши післявоєнного максимуму в 1991 р. - 10 302 тис. чоловік - надалі поволі знижувалася до 2003 р., коли вона склала трохи більше 10 200 тис. чіл., проте з тих пір спостерігається невеликий приріст до 10 280 тис. чіл. - головним чином, унаслідок збільшення потоку мігрантів. Природне зростання населення було негативним в період 1994-2005 рр., в 2006 р. спостерігається деяке позитивне зростання унаслідок підвищення народжуваності і зниження смертності. Разом з тим рівень фертільності жінок все ще є глибоко недостатнім для відтворення населення (близько 1,2 дитини на 1 жінку в репродуктивному віці). Останніми роками Чехія увійшла до числа держав з мінімальним рівнем дитячої смертності (менше 4 чіл. на 1000 народжених). Починаючи з 1990 року в Чехії спостерігається постійне зниження числа абортів і випадків штучного переривання вагітності.

Наприкінці 1940-х років Чехословаччина взяла на озброєння радянську модель економічного розвитку; основна увага приділялася прискореному розвитку важкої індустрії порівняно з легкою промисловістю і виробництвом споживчих товарів, приймалися централізовані плани для визначення напрямків, темпів і методів концентрації ресурсів в інтересах прискореної індустріалізації. Рішення політичного керівництва визначали весь процес планування і не підлягали обговоренню, що дозволяло уряду мобілізувати і концентрувати ресурси в окремих галузях і районах. Націоналізація економіки була неодмінною умовою планового ведення господарства.

На першому етапі націоналізації наприкінці 1945 р. були прийняті декрети, відповідно до яких деякі ключові галузі промисловості, такі як гірничовидобувна промисловість, чорна металургія, виробництво електроенергії підлягали повній націоналізації. Через рік після прийняття цих декретів 60% робітників у чеських районах працювало вже на націоналізованих підприємствах. Другий етап почався в 1948 р., коли новий комуністичний уряд провів майже повну експропріацію власності. До 1949 р. держава контролювала уже всю промисловість і фактично ліквідувала приватні підприємства.

Колективізація сільського господарства почалася в 1948 р., друга її хвиля відноситься до 1956 р. До 1960 р. вона практично завершилася. У 1987 р. 64% сільськогосподарських земель знаходилося у власності колективних господарств, члени кооперативів володіли спільно землею і засобами виробництва і розподіляли між собою прибутки після відрахування визначеного, заздалегідь призначеного відсотка державі; 30% сільськогосподарських угідь знаходилося у власності державних господарств. Ще 4% сільськогосподарських земель належало приватним хазяїнам, знаходилося в індивідуальному користуванні членів кооперативних господарств і несільськогосподарських підприємств.

Однією зі спроб здійснити реформи відноситься до 1980 р., але вона являла собою лише модифікацію системи централізованого планування зі збереженням пріоритетів екстенсивного росту. Повна невідповідність цієї реформи вимогам життя виявилася після 1980 р., коли почали погіршуватися економічні позиції Чехословаччини у світі через низьку якість товарів, зниження продуктивності праці і падіння темпів економічного зростання.

Результати централізованого керування економікою і недостатньо послідовного проведення реформ призвели до порушення рівноваги по всіх основних показниках, надзвичайно великим капіталовкладенням, виникнення величезного внутрішнього боргу. Все це збільшувалося зношеністю виробничого устаткування і будинків, недостатнім розвитком інфраструктури і погіршенням стану навколишнього середовища.

Нові перспективи перед чехословацькою економікою відкрилися в листопаді 1989 р., після "оксамитної революції". Ініціаторами нової економічної реформи стали Вальтер Комарек і його колеги з Інституту прогнозування Чехословацької академії наук. Необхідність її проведення і теоретичне обґрунтування були викладені в "Генеральному прогнозі соціального й економічного розвитку Чехословаччини на період до 2010", розробленому в 1987 р., а в листопаді 1989 В.Комарек обнародував радикальний варіант реформи.

Основні її положення лягли в основу економічної програми уряду національної згоди, що прийшов до влади в грудні 1989 р. (Комарек став у ньому заступником прем'єр-міністра): перехід до ринкової економіки, плюралізм форм власності і демонополізація виробництва. Одночасно виникла необхідність у прийнятті жорстких заходів в області податкової і кредитної політики, щоб відновити економічну рівновагу після уведення вільних цін, відкрити економіку країни для міжнародної торгівлі, досягнувши повної конвертованості чехословацької крони.

Уряд приступив до реалізації нової економічної реформи в квітні 1990 р. При цьому висловлювалися різноманітні думки щодо темпів її проведення, послідовності окремих етапів і шляхів оцінки її реалізації. В.Комарек прогнозував незначні темпи зростання інфляції і безробіття й оптимістично оцінював деякі переваги Чехословаччини (дещо невеличкий зовнішній борг і порівняно висока кваліфікація робочої сили). Інші реформатори, насамперед міністр фінансів Вацлав Клаус (у минулому також науковий співробітника Інституту прогнозування), доказували необхідність більш швидкого проведення реформ і переходу до ринкової економіки. Перемогу одержали прихильники Клауса.

Це була найбільш продумана програма економічних реформ на всьому постсоціалістичному просторі. Її успіху сприяла не тільки відносна конкурентоспроможність промислової продукції цієї країни, не зовсім застаріла індустріальна база, кваліфікована робоча сила, відносна стабільність сільського господарства, але і розроблена правова база. У жовтні 1990 р. тут було ухвалено рішення про "малу приватизацію", яке безпосередньо стало виконуватися лише 1991 р., коли на продаж було виставлене 100 тис. невеликих об'єктів з метою стабілізації національної валюти, частковій лібералізації цін і введення конвертованої крони. Друга програма приватизації стала проводитися в життя з середини 1991р., коли на продаж були виставлені більші промислові підприємства, роздержавлення яких проводилося шляхом їх продажу на торгах без обмежень і для іноземних фірм. Серед населення для участі в приватизації були

поширені цінні "купони", що дозволяють всім громадянам за символічну плату ставати акціонерами колишніх державних підприємств. В цілях боротьби з інфляцією урядом було створено Республіканське антимонопольне управління. Під його контроль підпадали підприємства, участь яких в випуску певного виду товарів і послуг на внутрішньому ринку перевищувало 30%, підприємства з більш ніж 40% участі на внутрішньому ринку відносилися вже до антимонопольної компетенції Федерального управління з економічного зростання. Боротьбі з монополізмом, розвитку місцевій промисловості сприяла і гнучка податкова політика, що захищає, зокрема, місцевих виробників від тиску імпорту, стимулюючи їх активність.

Всі ці заходи дозволили Чехословаччині запобігти неконтрольованому зростанню цін, обвальному безробіттю та іншим характерним негативним наслідкам труднощів перехода до ринку.

Відкриття країни припливу іноземного капіталу викликало прилив зарубіжних інвестицій, по рівню яких на душу населення країна є безперечним лідером не тільки в Центральній і Східній Європі, але і в міжнародному масштабі. Це допомогло у відносно короткий термін здійснити реструктуризацію і модернізацію промисловості і розвиток необхідної технічної і допоміжної інфраструктури. Наслідком змін з'явилася переорієнтація економіки з СРСР на Західну Європу. У 1995 р. Чехія першої серед всіх колишніх комуністичних країн була прийнята в Організацію економічного співробітництва і розвитку. Грошовою одиницею Чехії є крона (1 крона = 100 геллерів), яка з 1995 р. є повністю конвертованою. На відміну від решти практично всіх посткомуністичних країн Чехії вдалося уникнути гіперінфляції і різких девальвацій національної валюти. Після деякого ослаблення крони в кінці 90-х рр. до теперішнього часу її курс щодо головних світових валют помітно виріс.

Loading...

 
 

Цікаве