WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Розвиток Чехії за останні 25 років - Курсова робота

Розвиток Чехії за останні 25 років - Курсова робота

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни "Країнознавство" на тему

"Розвиток Чехії за останні 20 років"

Київ-2008

План

1. Екскурс в історію, політичний розвиток с. 3

2. Економічні та політичні причини розділу Чехословаччини с.5

3. Етнічний склад населення, демографічна ситуація с. 7

4. Економічний розвиток с. 8

5. Конституційний лад, основні державні інститути сучасної Чехії с. 15

6. Перелік використаної лiтератури с. 16

Чеські землі відомі з кінця IX століття, коли були об'єднані Пржемисловичами. Королівство Богемія володіло значною силою, але релігійні конфлікти, такі як Гуситські війни в XV столітті і Тридцятирічна війна в XVII столітті спустошували його. Пізніше воно попало під вплив Габсбургів і стало частиною Австро-Угорщини.

До початку XIII століття населення Чехії було майже виняткове слов'янське, внутрішній його лад ґрунтувався на початках слов'янського права і побуту. З того часу посилюється прилив німецьких колоністів, а разом з тим вплив німецького права і побуту.

Чеська історія XIII-XVI століть є час підготовки, розквіту і занепаду станової монархії. З часів Белогорської битви починається період абсолютної монархії, яка, за допомогою створеної нею бюрократії, відняла всю владу у земських установ і позбавила всякого значення сейм, що був органом аристократичного управління країною, але в той же час поклала підстави для розумового і економічного розвитку Чехії і значно поліпшила положення селян, прикріплених до землі. Події 1848 року поколивали старий порядок у всій Австрійській імперії; з того часу для Чехії почався новітній період її історії.

Після поразки німецького блоку в результаті Першої світової війни в Австро-Угорщині стрімко розвиваються відцентрові тенденції. Виступи народів за самовизначення підтримується державами Антанти. Загальними зусиллями дипломатів і націоналістичних діячів, наприклад Масаріка і Бенеша в 1918 створюється незалежна республіка Чехословаччина в яку входять Чехія, Словаччина і Підкарпатська Русь. Виступи німців, що проживають на цих територіях, пригнічуються. Першим президентом Чехословаччини стає Масарік. У 1935 році президент Масарік йде у відставку і його змінює Бенеш, який був другим президентом до соціалістичного перевороту 1948 р.

У цій країні проживала чимала етнічна німецька меншина, що стало приводом розформування Чехословаччини, коли Німеччина добилася анексії цієї меншини в результаті Мюнхенської угоди 1938 року. Чеська держава, що залишилася, була окупована Німеччиною в 1939 (Протекторат Богемії і Моравії); одночасно про свою незалежність оголосила Словаччина. Президент Бенеш під час окупації знаходився в еміграції і керував звідти Опором.

Після Другої світової війни, Чехословаччина потрапила в радянську сферу впливу. Президент Бенеш був вимушений в 1948 році піти у відставку, президентом став лідер комуністів К.Готвальд, який був типовим сталіністом і репресував навіть товаришів по партії, наприклад Г.Гусака. Після смерті Готвальда до керівництва країною прийшов Антонін Новотний, який провів амністію і реабілітацію незаконно засуджених комуністів, можливо за прикладом СРСР. У 1968 році лідери країни на чолі з секретарем компартії Дубчеком і президентом Свободою зробили спробу лібералізувати партійне правління і створити "соціалізм з людською особою" під час Празької весни, що було зупинене вторгненням військ Варшавського договору. На чолі країни став Густав Гусак колишній лідер словацьких комуністів, який за часів Готвальда був незаконно репресований.

Протягом 1989 р., особливо в останні місяці, в країнах Центральною і Східною Європи відбулися важливі революційні події, що поклали початок тривалому періоду глибоких суспільно-економічних політичних змін, які за масштабом цих змін носять характер демократичних революцій. Це були революції, які ставили своїми завданнями руйнування політичних і економічних структур, твердження загальноприйнятих в світі принципів демократії. Під впливом активізації "політики вулиць", масових демонстраций в грудні 1989 р. правляча партія відмовляється від монополії на владу.

Після встановлення комуністичного правління в 1948 р. приватний бізнес і фермерські господарства були майже цілком ліквідовані, і переважна частина населення одержала роботу. У 1970-х роках бл. 86% усіх зайнятих у країні працювали на державних промислових підприємствах і в органах управління, а 14% були членами сільськогосподарських і інших колективних господарств.

У 1980-х роках бюрократизм і розпад комуністичної ідеології призвели до зростання корупції у всіх прошарках суспільства, процвітанню чорного ринку. Все це посилювало загальне невдоволення режимом, особливо серед міського населення. До листопада 1989 суспільство залишалося глибоко атомізованим, сповненим недовіри до соціальних структур - якщо не вважати церкви і дисидентського руху.

У червні 1990 були обрано нові федеральні збори, а в листопаді пройшли вибори в місцеві національні ради. У Чехії на виборах переміг ГФ, що одержав 53% усіх голосів; у Словаччині 33% голосів одержало прямування ОПН і 18% - Християнсько-демократичне прямування (ХДД). ГФ, ОПН і ХДД сформували нову федеральну урядову коаліцію. Першою задачею федеральних зборів стала розробка нової конституції, якою слідувало визначити стосунки між Чеською і Словацькою республіками.

У січні 1991 р. федеральні збори затвердили закон про основні права і свободи. Проте розбіжності між чеськими і словацькими політиками гальмували розробку і федеральної, і республіканських конституцій. Усе ж федеральні збори прийняли 170 законів і конституційних актів, що стосувалися таких питань, як умови проведення референдуму, карний і цивільні кодекси, новий комерційний кодекс, приватизація, податки, трудове законодавство, реституція конфіскованого майна і політичної реабілітації.

Розпад Чехословаччини. Наприкінці літа і восени 1990 проходили переговори між представниками Чехії і Словаччини, що закінчилися підписанням конституційного акта про передачу основних повноважень республікам. У березні 1991 р. ОПН розкололася, і найбільше численна з груп, що відкололися, оформилася в партію Руху за демократичну Словаччину (ДЗДС). Незабаром після цього відбувся розкол у рядах ГФ з утворенням трьох угруповань, у тому числі Громадянської демократичної партії (ГДП). У червні 1991 переговори між лідерами Чехії і Словаччини відновилися, але керівництво ГДП уже розуміло, що вони ні до чого не призведуть, і звернулося до розгляду варіанта "оксамитного розводу".

У червні 1992 відбулися загальні вибори. ДЗДС одержав більшість голосів у Словаччині, а ГДП - у чеських землях. Пропозиція ДЗДС створити конфедерацію не зустріло схвалення з боку керівництва ГДП. Незважаючи на опозицію з боку більшості як чехів, так і словаків, ГДП і ДЗДС домовилися про розпуск федерації опівночі 31 грудня 1992. 17 липня 1992 Словацька національна рада проголосила суверенітет Словаччини. Президент Гавел подав у відставку. Пропозицію провести референдум по питанню про розпуск федерації було відхилено ГДП, незадоволеної тим, що громадяни Словаччини, що прийняли участь у голосуванні в червні, уже вирішили це питання за ДЗДС. У жовтні федеральні збори передало більшу частину державних повноважень республікам. 25 листопада 1992 федеральні збори ЧСФР із перевагою в три голоси прийняло Закон про припинення існування чехословацької федерації. Опівночі 31 грудня 1992 ЧСФР припинила своє існування, а її державами-спадкоємцями з 1 січня 1993 сталі Чеська Республіка (ЧР) і Словацька Республіка (СР).

Основу населення Чехії (95%) складають етнічні чехи і що говорять на чеській мові, що належить до групи західнослов'янських мов. Іноземці складають близько 4% населення країни. Серед іммігрантів найчисленнішу діаспору в Чехії складають українці, яких в кінці 2007 року проживало в країні 126 500. На другому місці знаходяться словаки (67 880), багато з яких після розділення в 1993 році залишилися в Чехії і складають приблизно 2% населення. На третьому - громадяни В'єтнаму (51 000). Слідом за ними йдуть громадяни Росії (23 300) і Польщі (20 600). Інші етнічні групи включають німців, циганів, угорців і євреїв. Межа між Чехією і Словаччиною відкрита для громадян колишньої Чехословаччини.

Loading...

 
 

Цікаве