WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Весняна обрядовість і її виховне значення - Курсова робота

Весняна обрядовість і її виховне значення - Курсова робота

Найбільш печальним днем тижня є п'ятниця, бо саме в цей день помер Христос. Не можна ні їсти, ні співати, ні слухати музику. Ввечері потрібно йти до церкви, де виносять Плащаницю, яка символізує тіло померлого Христоса. Не можна також шити, прати і різати – це вважається дуже великим гріхом.

У страсну суботу йде підготовка до Великодньої святкової трапези. Господині в цей день дуже заклопотані, адже потрібно все підготувати, спекти, зварити, пофарбувати крашанки і писанки. Про красу української писанки відомо всім, їй навіть стоїть пам'ятник у Канаді. Для великодніх яєць використовується переважно червоний колір, так як він символізує кров Христову. Шкарлупа від яєць, які тріснули, не викидається, а відноситься до річки і пускається за водою. Згідно з легендою, через 25 днів вона припливе у щасливі краї і повідомить душам праведників, які там проживають, про Світле Христове Воскресіння.

Великдень

Свято свят, найголовніше православне свято (на відміну від католиків, у яких найважливішим вважається Різдво). У цей день душа ніби переповнюється світлою радістю, цьому сприяє і природа, яка скинула окови зимового сну і в гармонії з людською радістю зустрічає воскреслого Христа.

У ніч на Великдень спати не можна взагалі, так як проспиш усе на світі. Ввечері усі йдуть в церкву на всенощну. У красивих корзинах до церкви несуться різноманітні наїдки – сало, хрін, печінка, голубці, тобто все, крім горілки. Урочиста процесія з півчою і священиком освячує всі ці харчі і благословляю їх.

Під час великоднього богослужіння можна помітити відьом. Вони можуть торкатися до руки священика, а також стараються залишитися в храмі після короткого вечірнього богослужіння, коли всі люди повинні вийти з церкви.

Повернувшись додому, починали розговлятися, але перед тим, як сісти за стіл, дівчатам треба було умитися водою, у якій лежало свячене Великоднє яєчко, щоб вона була такою ж красивою і червоною.

Якою б не була кулінарна різноманітність на столі, але починати обід завжди потрібно з паски. Навіть кришки цього хліба, які упали на долівку, ні в якому разі не можна викидати на сміття. Відрізану горбушку потрібно завжди зберігати, як талісман, який приносить лише щастя.

Існує велика кількість великодніх забав. Найбільш відома нам зараз – гра в битки, коли діти, а подекуди навіть дорослі, вибирають крашанки і стукають ними одна об одну. Чия розіб'ється – той і програв. Дуже популярними колись були і рухливі забави, такі як гра в жучка або в високу березу та багато інших. Той, хто помре на Великдень, вважається дуже щасливим, тому що у цей день ворота раю відкриті, і душа без всякого суду потрапляє саме туди.

Вважається, що у Великодню ніч відкриваються усі земні скарби, які сіяють на землі чарівними вогниками, але побачити їх може лише найменша дитина у сім`ї, але тільки тоді, коли її помисли чисті.

Протягом сорока днів після Паски, аж до Вознесіння, кожен православний християнин повинен вітатися один з одним словами: "Христос Воскрес!" і отримувати у відповідь підтвердження цих слів: "Воістину воскрес!"

Прислів'я: "Не кожен день Великдень, а хліб не паска".

Радуниця – Великоднє поминання померлих

Перший понеділок після святої седмини церковний календар називають Радницею, або ж Великоднім поминанням померлих родичів. У народі цей день має й інші назви: Гробки, Проводи, Діди. У цей день дуже людно на кладовищах. Прийшовши на прибрані до цього могили, треба, покативши освяченим великодним яйцем по могилі, привітатися з покійним, як з живим: "Христос воскрес!", і покійник обов'язково відповість: "Воістину воскрес!". Над кожною могилою півча і священик обов'язково повинні відправити панахиду. Перед проводами потрібно сходити в церкву і відправити панахиду продуктами. Потім ці продукти треба віднести покійнику, щоб він також відчув радість Світлого Христового Воскресіння. Уже з суботи не можна згадувати про покійників як про померлих, адже вони живі і знаходяться серед нас.

По закінченню цих дійств всі присутні на кладовищі збираються на загальну трапезу, головною стравою якої вважається коливо, тобто пшениця-кутя, яку вважають основною їжею покійників. На кладовищі під час поминального обіду не можна цокатися чарками.

6 травня – Юрія (Георгія)

У народному календарі існує два свята Юрія – зимній 9 грудня і весняний 6 травня. Весняний Юрій вважається покровителем землеробства і тваринництва (саме ім'я Юрій у перекладі означає "землероб"), свійських та диких тварин. Юрій, або ж Георгій, опікується також молодими дівчатами, які шлють йому свої молитви.

З днем Юрія пов'язаний обряд вигону на поле худоби. Цьому процесу наші предки надавали особливого значення. Однією з найбільш шанованих професій були пастухи, так як корови відігравали роль годувальниці роду, своєрідної берегині.

З цього дня починають орати землю. Згідно з традицією спочатку орють у слабких і немічних людей.

Особливою цілющою силою володіє у цей день роса, яку Юрій спускає на землю. Роса Юрія зцілює від хвороб, нею треба умиватися тим, у кого поганий зір.

22 травня – весняний Микола

У народному календарі, як відомо, існує два дні Миколи: зимній Микола (19.12) і весняний (22.5). Весною церква святкує перенесення мощей Миколи-чудотворця з міста Лікія в італійське місто Бар.

Микола – покровитель водної стихії. Він опікується моряками і рибалками. Так як і на день Юрія, особлива увага приділяється обрядам, пов'язаним з тваринництвом. Більш за все цей день святкують на Заході України.

Повір'я: Від Миколи до літа дванадцять заморозків.

Вознесіння Господнє

У співвіднесенні з біблійною розповіддю на 40-й день після свого Воскресіння Христос, декілька разів з'явившись своїм учням, вознісся на небо і зайняв там місце поблизу свого Отця. Саме на честь цієї події православною церквою установлене свято Вознесіння Христового. У храмах у цей день виносять і ховають плащаницю, тому після Вознесіння уже не можна вітатися словами: "Христос воскрес!". Характерно, що вознесіння завжди приходиться на четвер.

На Вознесіння, яке в народі також називають Вшестям, краще за все росте трава. У цей день випікали спеціальне печиво у вигляді драбинок і поминають померлих родичів, а молодь влаштовує на природі різноманітні забави.

Отож, розповівши про звичаї і традиції кожного з весняних свят, ми можемо дійти висновку, що народ є умілим вихователем, психологом і педагогом, який ставить собі за завдання виховати наступні покоління розумними, сміливими, добрими, фізично і психічно здоровими, працелюбними та красивими. Народ прагне виховати повагу до старших і до померлих, навчити цінувати їх пам'ять. Люди розуміють, що діти мають рости чесними та слухняними, духовно багатими. Велике значення для українців, крім трудового, мало також релігійне виховання: набожність, віра в Господа дуже цінувалися, тому кожної неділі, не кажучи вже про великі релігійні свята, кожна родина ходила до церкви, яка й була головним осередком духовності на той час.

Розвиток усіх цих рис можна відшукати в обрядах нашого народу, які й були створені нашими предками для того, щоб сформувати у дітей перші суспільні навички, виховати позитивні моральні якості та розширити світогляд.

Список використаних джерел

  1. Булатов Н.О. Обряды и верования древнего населения Украины. – К., 1990.

  2. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, поглядах і віруваннях. – К., 1994.

  3. Енциклопедія українознавства. – Львів, 1993. – Т.1.

  4. Іванченко М.І. Дивосвіт прадавніх слов'ян: науково-популярний нарис. – К., 1991.

  5. Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1992.

  6. Культура і побут населення України: навч. посібник / В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. – 2-е вид. – К., 1993.

  7. Скрипник Г.А. Традиційні уявлення і вірування українців. // Рад. школа, 1991. - №3.

  8. http://www.ukrtrad.ua

Loading...

 
 

Цікаве