WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія села Чемеринці (Львівська область, Перемишлянський район) - Реферат

Історія села Чемеринці (Львівська область, Перемишлянський район) - Реферат

В 1832 року о.Теодор Теліховський, 1786 р.н., мав тут 673 вірних [64, с.159/1832]. При ньому Чемеринці мали нагоду вітати в себе 28 червня 1837 року митрополита Михайла Левицького. Опісля до кінця століття сюди не показувався жоден церковний керівник такого рангу [19, с.4]. Звичайно, що назустріч митрополитові виїжджали на конях хлопці у святковому одязі і супроводжували його до церкви. Тут гриміли вітальні постріли з моздірів (невеличких гармат). Під час канонічної візитації митрополит правив у церкві короткий молебен, а потім оглядав документацію та вислуховував скарги парафіян (якщо такі були).

22 травня 1838 року померла Анна Теліховська (з Жуковських), 54-річна дружина пароха. Поховав її о.Василь Лотоцький з Ляцького. Цікаво, що вона померла від тифу (єдина в селі з таким діагнозом). 17 травня в пароха побував з візитацією парафії завідувач Болотнянського деканату о.Михайло Павликів [22, с.15]. Чи міг він принести в дім пароха якусь інфекцію?..

Отець Теліховський, який став священиком у 1810 році, помер в селі 10 жовтня 1840 року [64, с.234/1841]. Після смерті о.Теліховського доїжджав з сусідньої парафії о.Порфирій Строчинський (до березня 1841 року). Далі парохом став о.Михайло Перфецький [27, с.22]. Сам Перфецький народився 2 листопада 1816 року в селі Лапшин Бережанського повіту. До 1835 року здобував освіту в Бережанах, опісля у Львові (до 1840 року). 20 березня 1841 року митрополит Михайло Левицький висвятив його на священика і через тиждень він був призначений завідувачем парафії Чемеринці. Напевно тому, що був зятем о.Теліховського. 21 лютого 1844 року він був призначений парохом села. Мав не менше 9 дітей, але родинного щастя не зазнав. У 1901 році вже був вдівцем і виховував ще й сиріт після двох своїх синів-священиків. Був дуже скромною людиною і за все своє життя не заслужив ніяких церковних чи світських нагород. Не належав до жодних товариств і не засновував таких у селі [19, с.16-17].

29 серпня 1867 року родина Перфецьких видала заміж за 26-річного богослова Михайла Шашкевича 19-річну дочку Іванну. Мабуть, це було перше весілля, бо в метричній книзі записано аж 4 свідків: о.Іван Рудницький з Дібринова, о.Йосиф Лусницький з Жукова, о.Іван Лотоцький з Юнакова, о.Олександр Рожейовський з Вишнівчика. Вінчав молодих о.Євтимій Громович з Потутор. Отже прибули запрошені парохи з різних сторін [23, с.3]. 24 вересня 1878 року 25-річний богослов Іван Малиновський (син пароха з Новосілки) одружився з 19-річною Валерією Перфецькою. Весілля було скромне: свідками записані о.М.Шашкевич, капелан Краснопущі, та місцевий вчитель Франц Станецький [23, с.10]. А 25 жовтня 1894 року тут відбулося вінчання 24-річного богослова Ілярія Гучковського з 24-річною Оленою, дочкою померлого о.М.Шашкевича, пароха Куропатник [56, ч.229/1894]. Вінчав молодят о.Іван Степанів з Вишнівчика, свідками були о.Іван Малиновський з Жукова та службовець М.Андрахович [23, с.23]. Звідки походили Шашкевичі – невідомо (можливо, з села Годів).

У 1860 році о.Михайло Перфецький, 1816 р.н, висвячений 1841 року, мав у селі 700 парафіян [64, c.65/1860]. У 1862 році Бережанське староство наказало парохові будувати в Чемеринцях нову церкву, бо стара була в аварійному стані і дальше її використання могло привести до нещастя. Селяни зібрали трохи коштів і 1865 року почали будівництво. Але незабаром виявилося, що патрон церкви заклав у кошторис такі низькі ціни на матеріали і працю будівельників, що далі продовжувати будівництво було неможливо. Тим часом погоріли парафіяльні будинки і треба було негайно братися за їх відбудову. А церква тим часом далі руйнувалася. Тому 13 вересня 1891 року зібралися члени церковного комітету і вирішили будувати нову муровану церкву вартістю 8000 зр. Про це повідомив консисторію о.Перфецький і просив призначити засідання конкуренційної комісії. Консисторія послала на неї своїм представником о.Танчаковського з Дунаєва [13, с.31]. І 1898 року в селі таки була збудована нова мурована церква св.Трійці [64, с.222/1931]. Знаходилася вона на горбку, дещо збоку від села та парафіяльних будинків. В ній було два бічні престоли: Зачаття Богородиці та св.Миколая. Оскільки люди були бідні, то церковного посуду було небагато через брак жертводавців [19, с.4].

Отець Перфецький був москвофілом, бо писав листи до консисторії чудернацьким "язичієм" ("В слєдствиє чего начато по усбиранію нємного гроша тоє богоугодноє діло і положено р(оку) 865 основаніє. В скоре однако показалося..."). В лютому 1892 року о.Перфецький зібрав тут 27 підписів під проханням до міністерства освіти Австрії, щоб заборонити введення у школах фонетичного правопису замість застарілого церковнослов'янського письма [55, ч.54/1892]. Писав листи оригінальним рівним почерком, при якому всі букви виглядали ніби приплюснутими зверху і тому почерк важко читається [13, с.12].

При о.Перфецькому церква досягнула угоди з двором Потоцького про врегулювання права побору дров у сільських лісах, які займали площу 1342 морги. Церква мала право щорічно брати з них 10 сягів дров. 31 січня 1872 року на засіданні спеціальної сервітутової комісії у Львові було визначено, що кожен парох зможе отримати ці дрова після отримання спеціального дозволу у дворі, вирубати і вивезти їх з лісу за власні кошти в період від жовтня до березня. Мав право брати дрова букові або грабові, колені (тобто не з гілляк, а з стовбурів). Якщо парох цього з якихось причин протягом року не зробить, то дрова за цей рік для нього пропадають [13, с.17-20].

Вже в березні 1895 року помічником пароха був призначений сюди нововисвячений о.Ілярій Гучковський, родич пароха [57, ч.73/1895]. Потім був ще тут о.Казимир Савицький, який в лютому 1897 року перейшов у Незнанів [57, ч.3/1897, с.39]. Його оскаржував о.К.Левицький з Вербова за картярство та інші порушення. Такі скарги як правило, мало що давали. Головним чинником, який вирішував долю священика, були його протекції під св.Юром у Львові. У той час (ХІХ ст) протекція в консисторії допомагала багатьом священикам вирішувати особисті справи. Відверто про це написав у своїх спогадах о.Ф.Тарнавський і варто було би його процитувати. „Це була велика деморалізація і знеохочувала тих, що там не мали ніякої протекції. Були тоді на нашому Поділлі цілі священичі родини, що позабирали найкращі парохії, сотрудництва і завідательства, бо мали через багатство вплив, силу і протекцію і Митрополичій Консисторії, а другі, може багато здібніші й ревніші, сиділи на голодівках, і цей страшний і деморалізуючий протекціонізм заломився аж тоді, коли на митрополичий престіл прийшов митрополит Андрей Шептицький" [41, с.161].

Восени 1899 року тут почалося будівництво церкви св.Трійці. одночасно будувалася церква в Неділиськах [57, ч.17/1899, с.153].

В 1903 році о.Перфецький мав у селі 1022 вірного [64, с.83/1903]. Він ще сам вів метричні книги, але писав вже дуже нерозбірливо. Від 12 червня метричні книги почав вести о.Іван Жигаль, який весною 1905 року був призначений помічником пароха [60, 4.4.1905].

28 квітня 1905 року в селі згоріли 10 селянських хат та парафіяльні будинки [60, 30.4.1905]. Великого жалю в пароха ця подія напевно не викликала, бо ще 1901 року писав, що будинки, покриті соломою, валяться від старості [19, с.5]. За новим стилем ця подія сталася 12 травня. Нова стайня, яка стояла на узбіччі і була ще непокритою, згоріла попереднього року і від неї залишилися тільки мури. Довелося священикові винайняти житло в селянській хаті. Тому парафіяльний комітет на своєму засіданні 28 травня постановив взятися за відбудову господарства. Тому 24 серпня 1905 року в селі відбулася конкуренційна розправа з участю всіх зобов'язаних сторін. Від громади села були війт Пилип Мичка та Петро Очкусь, член парафіяльного комітету Йосип Гранд (лісничий), війт Пленикова Яків Чайковський, представник графа Потоцького Флоріян Щерба, комісар староства Мечислав Більський та оо.М.Перфецький, І.Жигаль, І.Дубанович з Стратина (як представник консисторії). Було вирішено спільними зусиллями збудувати цегляну, покриту бляхою хату 17,5х10,5 м вартістю 10000 корон, цегляний шпихлір з стодолою (вартістю 3000 корон), а також завершити відбудову стайні. Із загальної суми 13000 корон комітет отримав 2140 корон як страхову суму від страхової компанії в Кракові, а решту треба було розділити між громадами та двором. Для громади це був великий тягар, бо перед цим за громадські складки в Чемеринцях була збудована церква. Тому постановили розтягнути збір коштів на 2 роки. А господарство чекати не могло. Хату погодився будувати будівничий Владислав Гертман з Бережан [14, с.13-14].

Loading...

 
 

Цікаве