WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія села Чемеринці (Львівська область, Перемишлянський район) - Реферат

Історія села Чемеринці (Львівська область, Перемишлянський район) - Реферат

Читальні товариства "Просвіта" були тими рушіями, які вели наш народ по шляху національного відродження. Саме тут наші предки через газети та книги знайомилися з політичними ідеями, тут набували навиків самоврядування. В читальнях формувалася політична та національна свідомість, руйнувалася заскорузлість селянського загумінкового мислення. Де виникали і розвивалися читальні, там зникали бійки, пияцтво та інші антигромадські або й дикунські вчинки. Для української молоді були вікном у світ поїздки з аматорськими виставами в сусідні села, фестини та інші форми відпочинку, які гуртували молодь в народ. Але так склалося, що в Чемеринцях спочатку звили собі добре гніздо москвофіли і заснували свою читальню.

До 21 липня 1897 року в селі була відкрита читальня "Общества им.М.Качковского. 27 липня керівники читальні дякували філії "Общества" у Золочеві за подаровані 98 книг та Михайлові Білоусові з Коломиї за подарованих 13 книг. Білоус був власником видавництва. Подяку отримало також матірне товариство "Просвіта" за подарованих 36 книг. Місцеві поляки-члени читальні дякували Антонію Сцібору з Тєшина за надіслані 3 книги та газети "Wieniec i pszczolka". Головою читальні був Степан Чепіжак, секретарем Пилип Мичка [55, ч.169/1898].

Весною 1898 року в честь 50-річчя знесення панщини в селі був проведений збір коштів на підтримку ремісничої бурси у Львові, яка тільки створювалася. Зібрали аж 2 корони та ще 1 корону дав дяк Чепіжак [55, 13.7.1898]. Тобто свідомість населення ще була невисокою.

7 червня 1898 року керівники читальні демонстративно повернули матірному товариства "Просвіта" 4 книжки, надруковані фонетичним правописом, і заявили, що виходять з членів цього товариства. Протест підписали дяк Степан Чепіжак, Пилип Мичка, Володимир Винярський, Петро Борщівський, Франко Винярський, Василь Завальницький [55, ч.129/1898]. Збаламучені москвофілами, селяни трималися за етимологічний правопис з типовими російськими „ятями" та твердими знаками, хоч австрійський уряд офіційно затвердив у Галичині фонетичний правопис (яким ми й зараз пишемо).

Саме в ті роки І.Франко писав з гіркотою "сором українській інтелігенції, сором особливо молодому поколінню, коли воно не відчує тієї великої потреби, не віднайде шляху до народа, не покладе основи до того, щоб Україну зробити політичною силою. Адже упадок абсолютизму буде в Росії не нині, то завтра, а конституційна управа дає поле готовим силам до конкуренції. Коли українство до того часу не буде готовою силою, то будьте певні, що й найкрасша конституція перейде над ним до дневного порядку і куватиме на него нові ярма. Бо дурня і в церкві б'ють, а на похиле дерево і кози скачуть" [43, с.107]. Тоді в селі відчувався брак інтелігенції. Ці пророчі слова є актуальними і для теперішнього моменту.

22 лютого 1914 року активісти перемишлянської "TSL" (Товариства школи людовей) спробували заснувати в Чемеринцях осередок цього товариства, але на збори прибули тільки 6 старших господарів, які ще мабуть почували себе поляками. При такій кількості учасників годі було заснувати осередок [66, ч.3/1914].

Тому національне українське життя в Чемеринцях відбувалося лише навколо церкви. Перед 1939 роком в село надходило тільки 7 примірників газет.

"Сокіл" в Чемеринцях

Молодіжне товариство "Сокіл" виникло у Львові наприкінці ХІХ ст і швидко розбудувало свою мережу в Галичині. Селяни охоче засновували в селах осередки цього товариства, бо вони мали практичне значення. "Соколи" гуртували молодь, давали їй фізичне та національне виховання, але найголовніша привабливість цього товариства полягала в тому, що воно виконувало роль протипожежної сторожі.

Пожежі в кінці ХІХ- на початку ХХ ст могли за одну-дві години могли перетворювали в попіл цілі села зі всім майном. Особливо важко давалися взнаки осінні пожежі, коли горіли запаси збіжжя та сіна. Люди та худоба були приречені на голод.

Тому від давніх часів (принаймні з ХVІІ ст) в кожному селі виставлялася нічна варта. Спочатку пани забезпечували таким чином від вогню свої двори та фільварки, а в ХІХ ст австрійський уряд наказував тримати громадську варту також біля церков, щоб уникнути пограбувань. Вартові ходили по селі і попереджали, щоб люди були обережні з вогнем, стежили, щоб хлопці не курили на вулицях в суху погоду та щоб ніхто не наважувався розводити на подвір'ї вогню.

Товариства „Сокіл" мали свої протипожежні станції, де тримали інвентар та коней напоготові. Молодь у товаристві була поділена на кілька чет: сикавкова (обслуговувала колісну сикавку, до якої запрягали пару коней і мчали до місця пожежі), водяна (гасила пожежу відрами з водою), рятувальна (виносила з будівлі майно і охороняла його, стежила, щоб пожежа не перекидалася на інші будівлі). Особливо, пильно протипожежна служба велася під час жнив та в час посухи.

Але попри це в „соколах" молодь проходила добру школу національного виховання. При товариства діяли аматорські гуртки, молодь влаштовувала забави, мандрівки, спортивні змагання.

Варто зазначити, що 14 червня 1911 року в селі було засноване спортивне товариство "Січ", яке стояло на радикальних українських позиціях. Статут підписали Дмитро Никитин, Іван Шеремета, Іван Штангрет, Петро Кулеба, Петро Боршовський, Петро Гунц, Владислав Вінярський, Матвій Гецкайло, Степан Чепіжак та Пилип Мичка (ще два підписи нерозбірливі) [5, с.1]. "Січ" виконувала в селах ті самі функції, що й "Сокіл", але більш чітке національне забарвлення. На жаль, про його дальшу працю "Січі" в Чемеринцях жодних матеріалів не вдалося знайти.

Імовірно, що товариство "Сокіл" виникло 1928 року. 1 вересня цього року з "Сокола-Батька" хтось писав до Степана Жоха в Чемеринці, що на загальні збори товариства 14 жовтня в село приїде д-р Ярослав Сахно з Перемишлян як делегат від "Сокола-Батька". Просили надіслати фіру на залізничну станцію в Дунаєві [26, с.20]. Статут товариства був зареєстрований воєводством 17 вересня 1928 року [26, с.21]. В 1931 році товариство мало 55 членів, які платили по 10 гр в місяць членських внесків. На зборах 21 червня 1931 року керівниками товариства були обрані Дмитро Грендиш, Теодор Любка, Матвій Петрик, Григорій Тістик, Степан Дацко, Ілля Сильвестр, четарями Петро Кривоніс, Петро Шеремета та Василь Курило (син Марії). До контрольної комісії ввійшли Олекса Гарасим, Петро Проць, Василь Шеремета. Сходини відбувалися в хаті голови Д.Грендиша, а вправи відбувалися раз в тиждень в нього на подвір'ї. Вивчали 4-тактові гімнастичні вправи. Один публічний виступ був у Перемишлянах на здвизі 22 серпня 1931 року. Протипожежного приладдя не було навіть в кого позичити. Під час вправ чинила перешкоди поліція з Дунаєва та війт Франц Біломазур [26, с.21].

На зборах 25 травня 1933 року керівниками "Сокола" були обрані Д.Грендиш, Іван Кулеба (син Степана), Матвій Петрик (син Івана), Роман Курило (син Миколи), Іван Волошин (син Дмитра), Степан Дацко (син Семка), Петро Шеремета (син Івана), Петро Штангрет (син Івана), Текля Проць (дочка Василя). Членів було всього 25. Товариство не мало жодних спортивних приладь [26, с.24].

На крайовий здвиг до Львова в червні 1934 року виявили бажання прибути з Чемеринців 16 осіб [26, с.23]. Реально ходили Микола Кіндрат, Іван Волошин, Матвій Петрик, Іван Кулеба, Василь Кулеба, Михайло Шеремета та Іван Боднар [26, с.27]. Здвиг не вдався, бо керівники "Сокола-Батька" запросили грати до виконання спортивних вправ оркестр польських трамвайників і це обурило зібрану молодь. Також некоректно вели себе музиканти під час виконання українського гімну. Тому частина "соколів" з обуренням розійшлася додому. Велику роль також зіграла агітація радикальних елементів – українських націоналістів.

17 липня 1934 року керівники місцевого "Сокола" написали до Львова таке: "1) наше гніздо як цілість спротивилось у виконанні вправ на площі "Сокола-Батька". Старшина наша зайняла негативне становище. Виповіли послух як дізнались, що грає польська оркестра. Найболючіше те, що оркестра польська не зняла шапок під час відіграння національного гімну, що сталося товчком до цього... Коли є наші оркестри, то нащо брати чужі. Польська оркестра допустилась помилок. Звіт інженера Вінцковського-Ярославенка в "Ділі" (ч.181, стор.2), що оркестра коректно вив'язалася зі своєї ролі, не відповідає дійсности. В нашім товаристві половина відпала від товариства, бо не знають кому вірити, коли коменданти йдуть рука об руку з споконвічним ворожим елементом. Це Ваша вина. Не будемо всі слухати тих, що братаються з ворогом! Свій до свого! Годі наймитувати комусь! Гарний приклад даєте!". Під цим гострим листом поставили свої підписи Петро Шеремета, Іван Курило Волошин, Олекса Проць Гарасим, Федір Любка, Микола Кіндрат [26, с.26]. В цих словах також відчувається присмак націоналізму. Мабуть, після того ніхто й не цікавився проскрибованим товариством у Чемеринцях і воно спокійно відмерло.

Додаток

Список мешканців села 1787 року

1.Двір Любомирської, 2.Очкусь Іван, 3.Пастух Василь, 4.Яремчиха вдова, 5.Бабин Василь, 6.Цимбаліста Петро, 7.Мерза Іван, 8.Григориха вдова, 9.Шозда Микола, 10.Кукуй Михайло, 11.Мерза Петро, 12.Мельник Луць, 13.Гехало Степан, 14.Корнат Яцко, 15.Мичка Федь, 16.Мичка Томко, 17.Очкусь Федько, 18.Рокицький Матвій, 19.Сох Федько, 21.Трояновський Андрій, 22.Грезель Казимир, 23.Дзявало Федько, 24.Курило Дмитро, 25.Мушка Степан, 26.Волошин Федь, 27.Білий Тимко, 28.Корнат Василь, 29.Шозда Войтко, 30.Роса Федь, 31.Штангрет Гресько, 32.Брозко Мацко, 32,.Фіцій Михайло, 33.Наконечний Антко, 34.Бжезінський Станіслав, 35.Курило Антін, 36.Яськів Войтко, 37.Корнат Іван, 38.Борщовський Петро, 39.Роса Іван, 40.Мельник Григорій, 41.Мельник Василь, 42.Ткач Марцін, 45.Вищишин Франко, 46.Бжезінський Войтко, 47.Стриганський Марцін, 48.Гуменний Федь, 49.Мушка Василь, 50.корчма, 53.Паращишин Степан, 54.Кондрат Антін, 54,5. Кіндрат Гринь, 55.Маргось Стах, 56.Токар Гарасим, 51.Тонарський Антін, 57.зруйнована винниця біля корчми, 58.Джалабій Марцін, 59.Сенявський Каспар, 60.школа біля церкви, 60.Сох Іван, 61.Саварин Гринь, 61,5.Дукат Лесько, 62. 66.Куніцький Крисько, 67.Кадинський Степан, 68.Дяківський Іван, 69.Мичка Гринь, 70.Провалинський Гарасим, 72.Боднар Ясько, 73.Гекало Іван, 74.о.Тиблевич, 75.Заставний Кирило, 76.Кулів Іван, 77.Турків Іван, 78.Олійник Михайло, 80.Когут Яцко, 81.Кухар Якуб, 82.Бідний Іван, 83.Кондрат Андрій, 84.Пристай Михайло, 85.Брозко Тадей, 86.Білий Якуб, 87.Вербицький Томко, 88.Шайда Михайло, 89.Брозко Якуб, 90.Михальчишин Якуб, 93.Балака Томко, 94.Білий Мацко, 95.Бідний Якуб, 96.Сипко Андрій, 97.Сипко Петро, 98.Білий Шимко, 99.корчма генерала Коритовського, 102.Ющишин Андрій, 103.Ющишин Собко, 104.Гренжель Бартко, 106.Грендиш Собко, 107.Обрембальський Микола, 115.Олійник Андрій [3, с.2-31].

Loading...

 
 

Цікаве