WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія села Чемеринці (Львівська область, Перемишлянський район) - Реферат

Історія села Чемеринці (Львівська область, Перемишлянський район) - Реферат

Максим Патерига, 1884 р.н, висвячений 1911 року, опікувався парафією до початку ІІ Світової війни [27, с.22]. Він прибув сюди 5 листопада 1920 року (писав це власноручно у заяві до консисторії) і перед тим 2 роки служив у Підмонастирі [18, с.98]. Починав свою священичу службу в селі Тур'я Велика, куди був скерований на посаду помічника пароха після закінчення семінарії [57, ч.11/1911, с.137]. Мав красивий каліграфічний почерк. Ревно зайнявся справою відбудови парафіяльного господарства і мав до цього добрий хист. Спочатку привів до ладу матірну та філіальну церкви. Ходив від хати до хати і випрошував немов жебрак кошти для ремонту. До 1923 року до церкви було куплено два великі дзвони загальною вагою 600 кг [16, с.7]. Дзвони були відлиті в Самборі в церковним закладом "Ризниця" 1922 року. На них були зроблені відповідні написи. Більший дзвін "Василій" був відлитий за кошти колишніх мешканців села, які опинилися в Канаді. Зорганізував збір коштів серед них Василь Завальницький.

Ще весною 1922 року парох порушив перед консисторією справу продажу частини поля для оплати накладеного державою податку (церква в Чемеринцях мала заплатити 70000 марок, в Пленикові 35000 марок). Також треба було конче ремонтувати парафіяльні будинки, бо всі протікали. Експозитура відбудови більше переймалася потребами польських колоністів, яких уряд насилав на "креси всходнє" [17, с.5]. Влітку 1923 року о.Патерига таки переконав консисторію в необхідності продати 2,5 морга парафіяльного поля для ремонту господарських будинків, бо парафіяльний комітет не мав можливості і влади стягнути з парафіян більшу суму коштів для відбудови. Ця ділянка знаходилася за півкілометра від Вишнівчика і парохові до неї треба було їхати з села 10–12 км, бо прямої дороги не було. Отримав за неї 460 доларів США, які витратив на ремонт [16, с.7]. Але цих коштів виявилося замало і весною 1925 року парох знову просив у консисторії дозволу продати ще 3 морги поля для завершення ремонту [16, с.17]. Треба було зробити 800 метрів огорожі, збудувати новий шпихлір та відвести від фундаменту хати дощові води, бо вона стояла на збочі і постійна вологість нищила стіни. Також в 1924 році парох заміняв 11 моргів церковного поля на 13 моргів панського [16, с.17]. Восени 1926 року зробив вигідну заміну двох віддалених церковних ділянок на одну 8-моргову ділянку біля села, з якої можна було виділити площу під цвинтар, бо старий був переповнений похованнями [16, с.12].

На початку 1927 року парох розпочав справу з перебудовою церкви. Коли в селі був архітектор Йосиф Передеткевич зі Львова (робив план будівництва нової школи), парох попросив його зробити план перебудови церкви та кошторис. Той за 150 зол цю працю виконав. Кошти перебудови становили понад 2000 доларів і щоб заохотити парафіян давати внески, парох знову просив у консисторії дозволу продати 5 моргів поля. Колись це була ділянка луки за 5 км від села, поросла дубами, яку косили. Отець Королюк викорчував дуби і зробив з неї поле [16, с.26]. Консисторія відмовчувалася, але о.Патерига був наполегливий. Через рік він повторив прохання, мотивуючи його тим, що з 1400 душ парафіян, навіть половина в найбільші празники не може поміститися в церкві, а сидять на цвинтарі, або взагалі не йдуть до церкви. В селі в цей час завершувалося будівництво костьолу вдвічі більшого від церкви. "Частина моїх парафіян напевно піде туди" – констатував о.Максим. Крім того, повідомив консисторію, що звернувся за допомогою до земляків у США і Канаді, а його парафіяни вже зібрали 1667 доларів і більше від них годі вимагати, бо ще декотрі сиділи у воєнних, нашвидкоруч зліплених хатах [16, с.28-29]. Консисторія ще коливалася і тоді парох 21 квітня 1928 року втретє доказував їй, що церкву таки треба перебудовувати, бо надіється з діаспори 400-500 доларів, а його парафіян вже зібрали біля 16000 золотих. Після цього консисторія дала згоду на продаж 5-моргової ділянки [16, с.34]. Розширення церкви було розпочате 1931 року, про що свідчить вмурована на церкві таблиця.

В 1927 році відбулася тут 10-денна духовна місія (з 11 по 21 червня), організована оо.редемптористами. Після неї в селі було засноване Братство Апостольської Молитви, яке в 1937 році мало 180 членів. Переважно ними були жінки і діти [27, с.22]. Під церквою встановлений дерев'яний місійний хрест з відповідною табличкою.

Не завжди активність о.Патериги виходила на добре. Ще 1927 року він розпочав справу із заміною городу жидом Абрагамом Шраге. Той город був поруч з хатою пароха і часто був причиною сварок між сусідами, бо туди залізали парохові кури і робили шкоду. Було й таке, що гинули там від рук розлючених господарів [15, с.3-14]. Питання заміни цього городу розпочав ще о.Королюк, але не довів до кінця. Нарешті, в 1933 році обмін був зроблений, але жид до того часу продав в Чемеринцях хату і не хотів оформити обміну контрактом, бо сподівався продати отримане взамін поле. В кінці 1930-х років вартість землі зросла (і відповідно вартість юридичного оформлення контрактів). Довелося о.Патеризі подавати на жида позов до суду за відмову від оформлення контракту [15, с.3-16].

В 1931 році о.Патерига мав тут 21,6 га поля, 8,5 га лук. Від пана Потоцького щорічно отримував 10 стосів дров [64, с.222/1931]. В 1932 році парох мав тут 1485 вірних. В селі також мешкали 1138 римо-католиків та 115 юдеїв [31, с.25].

Влітку 1932 року о.Патерига просив консисторію надати йому парафію Куровичі. До цього часу протягом 3 років просився кудись в інше місце з Чемеринців. Докладно пояснював мотиви своєї заяви. "З людьми в Чемеринцях я зжився, прихильні до мене. Хоч є багато латинників, але за мене жоден не пішов в латинський обряд. Нема тут жодного сектанта, хоч багато платних агентів волочилося по селах. В 1927 році зробив духовну місію, яка багато доброго зробила в селі.. Є головою "Просвіти", членом кооперативи. З моєю участю заложено сметанкову станцію "Маслосоюзу". Хочемо заложити "Сільський господар". В часі нагінки на школу був оскаржений владою і грозила кара від 3 до 10 місяців тюрми, на що свідчать судові акти в Перемишлянах.. В 1932–33 роках перебудував церкву, яка була замала і люди душилися. З огляду на великий новий костьол (щоб туди не йшли), хоч через це впали мої доходи і багато своїх грошей і часу втратив. Парафія Чемеринці є добра, але невигідна, бо має 7 присілків по горах. Церква на горі. Треба сил, здоров'я, енергії... А як прийде старість? Я не дам ради обов'язкам. Я не хочу занедбати парафію. Матеріально стою дуже зле. Парафіяни середньозаможні і бідняки. Богачі по 40 - до 80 моргів – це латинники. Тому мушу багато требів робити задурно, бо не можу допустити, щоб із-за моєї впертості ховалися самі. І они знають о тім і мене використовують. В 1920 році обняв парафію з 134 моргами поля. Хоч воно лихе, а в Пленикові ще гірше... Але тепер по парцеляції маю лише 45 га або біля 80 моргів, а за продане поле консисторія пенсії мені не дає. Я в крайній нужді. Маю 4 дітей у Львові – мушу платити мінімум 400 зол в місяць, а з чого? В Пленикові цього року дістав за оренду 27 моргів поля лиш 35 зол – не стає навіть на податок. Я маю крилошанські ознаки, але не маю за що купити, тому не ношу їх" [18, с.98-99]. Важко було парохові з 80 моргами поля, але як було жити тим селянам, які мали всього по кілька моргів землі.

Крім того, в роки економічної кризи парох також потрапив у халепу. 1 вересня 1931 року він позичив у консисторії 600 доларів і разом з дружиною Теклею підписав відповідні векселі. За позичені гроші купив 12 поросят і мав намір через кілька місяців борг повернути і ще заробити. Але свині з'їли 3 вагони картоплі і через 9 місяців парох отримав за них по 50-60 зол (а за самі поросята платив по 50 зол). Банк "Защита земли" (москвофільський), через який була проведена позика, став банкротувати і видав векселі своїх боржників на продаж. Тому до о.Патериги почали навідуватися екзекутори. 14 березня 1934 року на публічні торги були виставлені його речі: 2 шафи, канапа, 4 фотелі, бричка, 2 корови, 2 ялівки, 2 телят та 5 індиків (мав ще молотарку за 1400 зол – В.Л). Оскільки в Чемеринцях не знайшлося купця на парохове майно, то наступний аукціон був призначений на 1 травня. Згідно закону, не продані цього разу речі мали бути перевезені на продаж до Перемишлян. Отець Патерига негайно звернувся до консисторії з проханням позичити 450 зол, щоб через підставну особу викупити своє майно і задовольнити вимоги банку, а опісля просив консисторію продовжити строк виплати боргу до 1937 року. Щоб не руйнувати господарства священика, мусила консисторія надати ще одну позику [15, с.48-80].

На початку 1930-х років тут будувався костьол [64, с.222/1931].

Читальня в Чемеринцях

Loading...

 
 

Цікаве