WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія села Чемеринці (Львівська область, Перемишлянський район) - Реферат

Історія села Чемеринці (Львівська область, Перемишлянський район) - Реферат

В жовтні 1906 року о.Перфецький помер, провівши в Чемеринцях 64 роки. В останні роки життя йому почергово допомагали виконувати обов'язки оо.Жигаль, Іван Прийма (з 13.11.1905 року), Бучко (був призначений весною 1906 року). Отець Антін Бучко 1906 року заснував у Чемеринцях "Братство тверезості" і далі цю працю продовжував о.Королюк (нар.20.1.1872 року).

Восени 1906 року о.Іван Королюк був призначений парохом [27, с.22]. Отець Перфецький похований зліва від церкви і на надмогильному пам'ятнику ще проглядається невиразний напис.

Чемеринецька парафія була бідною. В 1898 році парохові держава повинна була доплачувати 1009 корон з спеціального церковного фонду, щоб довести рівень його прибутків до визначеної законом суми 1200 корон в рік. До 1906 року цей недобір зріс до 1044 корон. Цікаво, що при цьому єпітрахильні доходи пароха (платня за вінчання та похорони) становили тільки незначну частку: в 1902 році вони становили всього 19,5 корони. Основний дохід давала земля, хоч біля 60% його забирав земельний податок [13, с.21-25]. За даними пароха 1901 року у Чемеринцях йому належало 88 моргів землі у 26 ділянках, в Пленикові – 47 моргів. В Чемеринцях земля приносила 213 корон щорічного доходу, в Пленикові – 66 корон. Відповідно земельний податок становив 80,4 корони [19, с.5].

21 квітня 1906 року Р.Потоцький надав презенту на Чемеринці о.Іванові Королюку, який перед тим працював у Виписках [19, с.1]. Він народився 1872 року, священиком став 1896 року [64, с.140/1918]. Його дружиною була Антоніна Стажинська з Желехова, 1878 р.н, дочка управителя маєтків графа Бадені. Священичого досвіду почав набувати в парафії Острів, куди був призначений помічником пароха в лютому 1897 року [57, ч.3/1897, с.39].

Не встигла громада відбудувати парафіяльне господарство, як постали нові витрати. У 1906 та 1907 роках парафіяльний комітет мабуть під натиском пароха постановляв взятися за ремонт церкви, враженої грибом, збудувати нову дзвіницю, збудувати парохові шопу та возівню. В жовтні 1908 року о.Королюк просив консисторію призначити засідання конкуренційної комісії. Воно відбулося 2 червня 1909 року, але не так легко як попереднє. Представник чемеринецької громади Федь Брославський зайняв ворожу позицію і весь час заявляв, що тієї чи іншої будівлі не потрібно, а в кінці відмовився підписати заключний протокол. З огляду на його позицію кошторис був дещо зменшений (до 6562 корон). Решту 2300 корон мав дати з власних коштів о.Королюк. За ухвалений кошторис було вирішено збудувати нову дзвіницю (за 943 корони), відремонтувати церкву (за 1250 корон), збудувати студню в дворі пароха (за 700 корон), возівню та дровітню (за 1300 корон), туалети (за 120 корон), огорожу (за 2000 корон), завершити стайню (за 100 корон). 149 корон треба було заплатити за виготовлення кошторису і за кошти приїзду комісії [14, с.4].

У 1910 році о.Королюк (вже декан Унівський) давав довідку, що місцевий дяк вживає півморга церковного поля та бере від кожного господаря по 2 гарнці зерна в рік. За церковні треби дяк отримував такі датки: за Службу Божу – 1 корону, за парастас або акафіст – по 20 сотиків [12, с.21]. В травні 1912 року о.Королюк зібрав у селі 18,5 корони на потреби товариства "Рідна школа" [56, ч.165/1912]. Про завдання цього товариства свідчать рядки одного з інструктивних листів, посланого зі Львова в низовий осередок. "..У боротьбі за життя нації мусимо починати від самих основ, себто від оборони нашого молодого покоління за поміччю його доцільного навчання й виховання перед винародовленням. Бо ж ясно: коли зуміємо забезпечити для нації її молоде покоління, коли воно буде переняте її традиціями, змаганнями та ідеалами, то й будучність нації буде запевнена. Це найважніші завдання сучасної хвилі, які український загал зложив на "Рідну школу".

Виконуючи ці завдання, удержує товариство "Рідна школа" свої школи всенародні, гімназії, учительські семінарії, торговельні, доповнюючі, захоронки, бурси, уладжує фахові курси, школи і зразкові ремісничі варстати і т.п, в яких готуються тисячі української дітвори і молоді. Удержання цих шкіл і інституцій коштує щомісячно величезні суми. Всі ці виховні завдання попри доцільне виховання і навчання дадуть українському молодому поколінню незалежний готовий хліб в руки... Від діяльности кружків "Рідної школи" на місцях та співпраці цілого українського громадянства залежить, коли "Рідна школа" зможе ці необхідні завдання перевести в життя" [24, с.3]. Треба відзначити, що ці завдання ще досі стоять перед українським народом.

1912 рік був важкий для о.декана Королюка. 30 листопада після двотижневої хвороби на 74 році життя померла його теща Євгенія Стажинська. Через три дні після похорону (5 грудня) в селі Гаї Тернопільські померла після важкої хвороби на 62 році життя його мати Марія [56, ч.278/1912]. Євгенія Стажинська похована зліва від церкви і на пам'ятнику видно чіткий напис.

19 лютого 1914 року помер в Чемеринцях Роман Роса, який перед смертю заповів церкві 120 корон для закупівлі деяких речей, а 100 корон на утворення богослужбової фундації [17, с.2]. Не знаю, чи вдалося залагодити всі потрібні формальності, бо 1 серпня почалася світова війна.

В час війни о.Королюк тимчасово виїхав з села. Москалі понищили церковні документи. Нібито знищили і хроніку села. Після війни в церкві була лише коротка хроніка села Плеників, писана польською мовою [27, с.22].

В церковному шематизмі 1918 року зазначено, що 1915 року церква була дуже поруйнована. Купол був цілком розбитий, а стіни в багатьох місцях. Всередині були розбиті тетрапод, патериця, великий павук, хоругви, всі акти парафіяльні знищені. В церкві було забрано багато церковних речей [64, с.140/1918]. Розбило церкву стрільно австрійської гармати. Весь купол завалився всередину. Лише в 1917 році церква була сяк-так поправлена [27, с.22]. У вересні 1920 року купол знову був прошитий стрільном польської гармати, а при його вибуху вилетіли всі 50 шибок в церкві [16, c.4]. Опісля повітовий комітет відбудови обіцяв надати допомогу матеріалами для відбудови, але коли Петро Гунц і Семко Гарасимів поїхали по матеріали, то їм не дали, бо не мали посвідок членів парафіяльного комітету. Коли поїхали інші, то вже не застали матеріалів [16, с.4]. В 1921 році були проведені вибори нових членів парафіяльного комітету, бо всі члени попереднього комітету загинули під час війни. До комітету ввійшли, крім пароха і представника двору Генрика Полюшинського, селяни Петро Гунц та Петро Кулеба (син Івана). Від Пленикова був обраний Онуфрій Харкевич [16, с.6]. На їхню долю випало багато праці.

У 1917 році о.Королюк зібрав для допомоги переселеним з району бойових дій людям 61 корону та ще додав від себе 9 корон [57, ч.4-1917, с.57]. В листопаді 1917 року о.Королюк просився на парафію Якторів-Унів, але не міг представити консисторії належних документів, бо все згоріло у війну [21, с.25].

В лютому 1918 року о.Іван Королюк був призначений унівським деканом. Відомо, що в цей період в Галичині проходив збір коштів на греко-католицьку церкву в Києві і в Чемеринцях було зібрано 100 корон [57, ч.1/1918, с.19, 22]. Отець Королюк недовго керував деканатом, бо 21 вересня 1918 року після короткої недуги помер в Чемеринцях на 47 році життя [56, 2.10.1918]. Похований під церквою, а родина і парафіяни встановили йому гарний пам'ятник. А в червні 1921 року львівська газета "Вперед" помістила оголошення: "Іванові Королюку в Чемеринцях. Родичі нам померли. Вчителюємо з братом в Курській губернії. Пишіть до Харкова. –Д". Невідомо, хто це писав, але писали з Росії і не могли знати про смерть пароха. Від 1 жовтня 1918 до 20 жовтня 1920 року обслуговував потреби парафіян о.Олексій Боднар з Дунаєва. А парафія тим часом була виставлена на конкурс. До 18 лютого 1920 року виявилося 16 священиків, які просилися в Чемеринці. Серед них були о.І.Костельний з Перемишлян, о.З.Жегалович з Вовкова, о.І.Палій з Суходола, о.М.Патерига з Підмонастира та інші. Подав заяву і о.Боднар [20, с.11]. Консисторія вибрала трьох найбільше придатних до праці в селі і 25 лютого список з 3 претендентів надіслали графові Альфредові Потоцькому. Після того кожен з трьох повинен був поїхати до патрона на бесіду. Він вибрав собі о.Патеригу і 14 червня надав йому презенту [20, с.13]. Після того консисторія звернулася до польської влади, чи вона не заперечує проти призначення о.Патериги в Чемеринці. 17 липня звідти надійшла позитивна відповідь і тільки 19 жовтня о.Патерига присягнув у Львові на парафію Чемеринці в присутності канцлера консисторії Бачинського. Наступного дня став парохом в Чемеринцях. Того ж дня, 20 жовтня 1920 року о.Боднар був звільнений від завідування місцевою парафією [20, с.6].

Loading...

 
 

Цікаве