WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Коломия – історія і сучасніть - Реферат

Коломия – історія і сучасніть - Реферат


Реферат на тему:
Коломия - історія і сучасніть
ЗМІСТ
1. Минуле Коломиї.
2. Походження назви міста.
3. Розвиток ремесла.
4. Торгівля в Коломиї.
5. Господарська діяльність.
6. Татарська руїна.
7. Транспорт в Коломиї.
8. Будівництво в Коломиї.
9. Ратуша - Коломийська міська рада.
10. Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
11. Музей писанка.
Історичне минуле Коломиї
Територія Коломийщини, як і всієї нинішньої Івано-Франківщини, з давніх-давен була вкрита водою - Галицько-Басарабським морем. Трохи згодом, 15 млн. років тому внаслідок потепління почали танути південний і карпатський льодовики. Важливим чинником у житті перших поселенців цих теренів та найкращим на той час шляхом контактів з широким світом була річка Прут, яка з'єднувала місто з Польщею, Угорщиною, Причорномор'ям, Литвою.
Перша літописна згадка датується 1241 р. В "галицько-Волинському літописі" Коломия згадується як дохідне і "сольне місто" князя Данила Галицького.
Походження назви міста
Коли виникла Коломия, хто був її засновником, звідки походить назва міста? На ці питання історики й досі не мають одностайної відповіді. Про дуже просту, але й загадкову назву цього місті ходять різні версії - народні й нібито наукові, але міцної й переконливої думки в них нема.
Поширеною є версія, що Коломию було закладено на честь угорського королевича Коломана у 1214 р.
Також найпоширеніша версія пов'язує назву міста з потоком Мия, який протікав через поселення. При необхідності зазначити географічне місце розташування поселення вказували, що воно знаходиться "Коло Миї".
Найпоширеніша версія щодо походження назви міста побудовані на основі переказів і легенд.
Переїжджаючи довгі болотисті дороги із гуцульських солеварень мили в ній колеса. Варіант виникнення назви міста від сполучення іменника "коло" (колесо) і дієслова "миє" (мити, обмивати).
Розвиток ремесла
У ХV ст. Коломия вважалася відомим господарським осередком, а також значним ремісним центром. Перша згадка про відкриття у Коломиї ремісних майстерень датується липнем 1443 р. Найрізноманітніші професії були кравецька, ткацька гончарська, хлібопекарська, деревообробна, будівельна, побутові галузі. Значну роль у житті міста відігравали представники побутових ремесел: лікарі, аптекарі, прислуга. У середині ХІХ ст. в Коломиї працювали: кравці, столяри, гончарі, ковалі, пекарі, мулярі.
Торгівля
У ХV-XVIII ст. Коломия стає визначним центром внутрішньої і зовнішньої торгівлі своєму швидкому економічному розвитку завдячує торгівлі з Молдовою, Польщею, Угорщиною. В цей час місто є важливим осередком видобутку солі, та експорт солі та риби, торгівля зерном, воском, транзит худоби і шкіри. Коломия стала активним учасником європейської торгівлі.
Господарська діяльність
Коломия впродовж багатьох століть була аграрним містечком.
Городництвом займалися переважно жінки: готували насіння, зберігали його взимку, пророщували навесні, відтак вирощували розсаду і засаджували нею городи. У місті культивували капусту, цибулю, часник, моркву, буряки, квасолю. Згодом почали садити картоплю і соняшник.
Поряд із землеробством, розвивалося скотарство. У кожному дворі якщо дозволяли майнові умови, тримали корів, волів, овець, свиней, коней і майже у кожного господаря були кури, качки, гуси, індики.
У середмісті й на околиці були сади, де росли різні сорти яблук, груш, слив, вишень, а дехто з міщан ходили коло бджолів. Мед широко використовували у харчуванні та лікуванні.
Татарська руїна
Друга половина ХVI-XVI ст. належить до найважчого періоду в життя населення. Понад 20 років кримські й буджацькі татари спустошували цей край. Коломию тоді тричі спалили й зруйнували. Після такої руїни Коломию потрібно було відбудовувати. Враховуючи напади ворогів та близькість будинків до Пруту, що постійно своїми водами завдавали шкоди мешканцям, місто, за постановою люстраційної комісії 1616 р. перенесли далі на північ, на територію теперішнього центру.
Транспорт
В 1790-1815 рр. збудували дорогу з твердим покриттям від Стрия до Станіслава. Однак швидкість транспортних сполучень гальмував гужовий транспорт. Який до кінця ХІХ ст. залишався єдиним засобом пересування. Усі переїзди та перевезення здійснювалися верхи на конях і на возах, запряжених волами або кіньми.
Новий етап у економічному розвитку Коломиї почався після вступу у дію в 1866 р. залізниці Львів-Чернівці. Від часу побудови залізничних шляхів у Коломиї, побільшало дрібних підприємств, цехів, майстерень, нових висот досягла торгівля.
Будівництво
Як відомо Коломия до поч.. ХІХ ст. була населеним пунктом виключно з дерев'яними будівлями.
У 1865 р. пожежа знищила давню ратушу і велику частину навколишніх будників на пл. Ринок. Тому в 1877 р. на розі площі звели нову ратушу. Відтоді в Коломиї почали з'являтися муровані кам'яниці, поступово витісняючи старі дерев'яні будівлі. Саме за австрійського періоду, надзвичайно багатого зведені такі монументальні споруди в європейському розвитку Коломиї:
- ратуша та магістрат (1877 р.) - тепер - Коломийська міська рада;
- Український народний дім (1902 р.) - тепер - Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Бобринського;
- Щаднича кала (1891-1892 р.) - тепер Народний дім.
Ратуша
Невід'ємним атрибутом Коломиї, яка мала привілей магдебурзького права, була ратуша.
Будівництво нинішньої ратуші тривало від червня 1875 р. до 1877 р. Її зведено на місці колишнього монастиря. Газета "Русская Рада" в 1875 р. повідомляла, що "… при копанні фундаментів під ратушу в Коломиї відкрито довгі і широкі кам'яні фундамента…"
Відтоді до 1944 р. тут містився майстрат та управа міста.
Щодо внутрішніх приміщень ратуші, то більшість х них, ймовірно, була робочими кабінетами працівників майстерату.
Після закінчення Другої Світової війни тут квартирував штаб 331-го полку внутрішніх військ СРСР, а в період 1954-1990 - Коломийське медичне училище ім. І.Франка. В 1990-1992 рр. кілька кімнат першого поверху займав музей історії міста Коломиї та місцеве телебачення.
Тепер тут - адмінбудинок Коломийської міської ради: виконкому.
Механізм годинника, що на ратуші, як на наш час дуже простий, але він приводить в дію за допомогою тягарів, які висять на п'ятиметровому тросі.
Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття
Членами - засновниками Народного дому були такі коломийські товариства6 церковне братство св. Михаїла, перше літературно-драматичне товариство, а також перші почесні члени Народного дому Й.Кобринський. Вже 10 вересня 1892 р. селяни з Мишина та Ковалівки, першими привезли каміння на фундамент будинку. Відтоді почалося інтенсивне будівництво, а разом з тим і збирання коштів. Третину приміщення Народного дому закінчили 1902 р. Від 1926 р. почали організовувати музей при Народному домі під назвою "Український народний музейім. о.Йосафата Бобринського". У період Другої Світової війни музей було пограбовано нацистами (до 300 експонатів), а 1945 р. радянською владою конфісковано велику кількість літератури, цінні фотодокументи.
В 1950 р. і до нині - у приміщенні Народного дому працює Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського - справжня національна скарбниця творчів історії, культури й мистецтва гуцульського та покутського краю.
Народний дім
На нинішній вул. Театральній 10 липня 1891 р. було закладено будівництво щадної каси, завершено 1892 р. відтоді у найбільшій залі міста відбувалися численні заходи виступали видатні гості С.Крушельницька, М.Садовський, М.Заньковецька, І.Франко.
8 травня 1898 р. радикали Коломийщини відзначали 50-річчя скасування панщини в Галичині, також святкувалося 25-річчя творчої праці І.Франка. Особливими були Шевченківські свята.
В залі Щадної каси також справлялися багатолюдневі ювілеї, та відбувалися й відпочинкові заходи.
У період Першої світової війни, від грудня 1914 р. тут містилося Коломийська окрема прикордонна комендатура (1939-1941), організований будинок офіцерів. А з 1990 р. Коломийський міський будинок культури "Народний дім".
Музей Писанка
23 вересня 2000 р. відбулося відкриття музею "Писанка". Центральна частина споруди виконана у формі яйця. Висоти споруди сягає більше 13 метрів. Стіни розписані характерним писанковим візерунком. Основна експозиція музею розміщена на 2 поверсі. Тут зібрані найбільш характерні писанки різних регіонів України. Писанкарство - один з найдавніших і найскладніших видів народного мистецтва. Писанка - це прадавній символ світу і житті. Орнамент на писанці символічний, кожен штрих має своє значення. Зірки символізують сонце; трикутник - триєдність природи: неба, землі і людини; олень або кінь - життя і сонце; риба - життя, здоров'я, родючість. Віддавна писанкою послуговувалися в побуті, як обрядовою річчю.
Це був оберіг від стихійного лиха і пожеж.
Loading...

 
 

Цікаве