WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Березови (Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів) в історії Гуцульщини (науковий реферат) - Реферат

Березови (Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів) в історії Гуцульщини (науковий реферат) - Реферат

родом з Покуття мало обізнаний з тактикою бою у Карпатах.
Керувати боєм запропонував чотовому "Кривоносові". Дві чоти затаїлися у глибоких снігах між буками на лівому схилі, одна - у густому чагарнику над поляною справа. 4-та чота з проти панцерною рушницею, мінометом і важким скорострілом залягла навпроти зруйнованого перед тим мосту. Був заблокований і шлях можливого відступу ворога.
Це відбувалося 15 січня 1945 р. Щойно з-поза гір стало визирати сонце, повстанці почали гул автомобілів і невдовзі з-за скруту дороги виїхав перший "Студебекер", вщент набитий червонопогонниками. Під'їхав до підірваного мосту, "студер" запинився і з нього повилазили солдати. Надходили наступні машини. Четвертим був лімузин з командиром карателів, а за ним - ще 9 "студенів". З усіх машин висипались енкагебисти. Нарешті від колони до Космача вирішила стежа - 12 розвідників з рацією. Партизанська засідка пускала їх далі. Коли солдати висіли з машин і почали шикуватися в колони, ударили всі повстанські кулемети, автомати, кріси.
Ворог опинився серед киплячого кітла. Загорілися підпалені бронебійною "студери". Легкову машину було перетворено на решето. Долина вкрилася трупами, пораненими. Побоїще тривало дві години. Через самовпевненість і зарозумілість у снігах залишилося лежати близько 400 енкагебистів разом з командиром полку героєм Радянського Союзу генералом Дергановим. Понад 40 чекістів померло згодом у шпиталях.
З повстанців були вбиті Микола Сільський з Середнього Березова та Василь Вівчарук - "Сірко" з Баня-Березова. Поранено в руку "Кривоноса".
Звичайно ж, більшовики не могли забути такого погрому. Новий наступ на Космач почався 13 лютого. Три дні безуспішно наступали вони з різних сторін і взяли село аж тоді (15.02.45), коли повстанці планово відступили вгори, евакуювали всіх поранених, вивезли майно. а Сталіні 140 своїх убитих спалили у гуцульських хатах.
У космацькій землі навічно залишилися лежати 36 стрільців з куреня "Скуби" та Березовської сотні.
З 28 лютого до першого березня 1945 р. між представниками уряду УССР та Проводу ОУН-УПА поблизу Бережан відбулися переговори. Повстанцям пропонували скласти зброю або вступити до Червоної армії. УПА в разі примирення вимагала повної безпеки родинам, вільної діяльності різних політичних партій. Домовленості не досягли.
На Березови було кинуто 40 тисяч чекістів з авіацією. Наступили бої неймовірно важкі, виснажливі, коли загинуло понад половину повстанців. Рівночасно почався перепис населення, під який підлягали особи старші 14 років. То був ще один засіб для виловлювання підпільників, які нерідко переходили в інші райони, області для виконання поставлених завдань.
Не обминуло велике лихо 1945 р. і Березови, які втратили понад 50 повстанців убитими, близько 40 бойовиків та підпільників були схоплені і засуджені на довголітні терміни ув'язнення, закатовані в тюрмах, таборах.
10-20 січня 1946 р. почалася, так звана, "Велика блокада" на всіх теренах дій УПА та підпілля. В усіх селах Західної України появилися озброєні до зубів військові гарнізони, по 2500-5000 карателів на районів. Паралельно діяли постійно рейдуючі групи, третина яких маскувалася під українських повстанців. Ці групи вели себе конспіративно, рідко заходили в села, залишалися в лісах і до деталей наслідували побут УПА. Усі були одягнуті по-повстанському, розмовляли українською мовою. Вночі нападали на села, домагалися харчів, одежі, грошей, грабували людей, тобто, робили все, що обурити населення проти УПА. Розгортається по створенню винищувальних батальйонів з місцевого населення ("стрибків"), започаткована ще у червні 1945 р. Більшість забирали примусово, деякі зголошувалися добровільно. Українець знищував руками українця.
Донощикам ("сексотам") роздавали отруту, наркотичні препарати, безшумну зброю, сигнальні радіостанції. По селах запанував страшний голод.
Більшовики добре знали, що духовним наставником ОУН-УПА була Українська греко-католицька церква, а тому за особливим розпорядженням Сталіна вирішили її зліквідувати. Ще від квітня 1945 р. у камерах тюрми НКГБ на вулиці Лонцького у Львові томилися Митрополит Йосип Сліпий та 7 єпископів.
Гарнізонними своїми методами примушують українське населення переходити на сталінське православ'я. Підпалюють церкви, вирубують хрести, руйнують каплички. Багато священиків кинуто в тюрми, а тих, що стають православними, майже всіх примушують працювати на НКГБ.
За відмову прийняти православ'я на довголітні терміни ув'язнення засуджені з Середнього Березова Володимир Тимощук та Михайло Сулятицький.
Отець Сулятицький народився 17 листопада 1894 р. у Середньому Березові. Після здобуття початкової освіти в сільській приватній школі 1904 р., вступив до підготовчого класу Коломийської гімназії, яку успішно закінчив у 1914 р. За свої патріотичні переконання був вивезений москалями в Росію, звідки повернувся 1919 р. і вступив до Станіславської духовної семінарії. Приїжджаючи на вакації додому, проводив культурно-просвітницьку роботу серед односельців.
По закінченні духовної семінарії прийняв целібат і в 1923 р. рукоположений у сан священика. Свою першу службу Божу О.Михайло відправив у липні цього року у церкві Успення Пресвятої Богородиці свого рідного села. А далі - душ пастирська діяльність у церкві святого Архистратига Михаїла у Коломиї. Пізніше він - завідувач деканату, а з 1928 р. - довголітній парох містечка Заболотова. У 1935 р. у складі великої групи священиків на чолі з митрополитом Шептицьким відвідав Ватикан. Коли 1946 р. категорично відмовився від сталінського православ'я, більшовики вигнали його з Заболотова. Залишивши майно, бібліотеку, яку збирав більше 20 років, повернувся додому, в Середній Березів, де став підпільно виконувати обов'язки пароха.
19 січня 1946 р. після освяченняводи на річці в Нижньому Березові його заарештували. Розповідають, що коли більшовики після допитів у коломийській тюрмі підіслали в камеру свого агента з намовою перейти на православ'я О.Михайло відповів словами молитви6 "Вірю в єдину, святу, соборну Апостольську церкву". Вирок суду - 25 років позбавлення волі. Довга дорога до мордовських таборів, де виконував важку роботу, терпів знущання та приниження лише через те, що не зрікся своєї віри. Після 9 років ув'язнення був засланий у Караганду, де працював сторожем і з великим ентузіазмом зайнявся душпастирськогю діяльністю. Обслуговував не лише українців, але й німців, мову яких знав досконало.
У 1957 р. повернувся додому, підпільно відправляв Служби Божі та інші церковні треб для греко-таколиків Коломиї та Березовів. Обряди проводилися в умовах суворої конспірації, а релігійну літературу та атрибутику доводилося переховувати під підлогою. Помер О.Сулятицький 8.09.1977 р. Його окремий гробівець знаходиться в першому ряду коло церкви в Середньому Березові.
Депортація населення, яке годувало бійців підпілля і співчувало їм, жорстокі репресовані заходи беріївського режиму, антиукраїнська пропаганда - усе ще не могло не позначитися на силі підпільних проводів. Втрачаючи свою опору в селах, підпілля не мало можливості прохарчуватися, отримувати необхідну інформацію. Виходячи з того,
Loading...

 
 

Цікаве