WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Березови (Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів) в історії Гуцульщини (науковий реферат) - Реферат

Березови (Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів) в історії Гуцульщини (науковий реферат) - Реферат

місцеве населення, але після кількох сутичок з УПА визнають її господарем українських земель. Обидві сторони уклали в Космачі таємну угоду про ненапад, обмін інформацією, про постачання продуктів за зброю та амуніцію. З нашого боку угоду підписали "Козак", "Скуба" та "Рибак" (Роман Качурівський, 1923-1948), з мадярськогю - генерал Льошкай, який після війни загинув у сталінському концтаборі. Посередником був парох Середнього та Вижнього Березова о.Володимир Тимощук.
Влітку 1944 р. сотня "Скуби" перейшла лінію фронту. Йшли за маршрутом Шепіт-Брустори-Шешори. Більшість бойовиків була в одностроях угорської армії, мала мадярську зброю. У Шеморах переходили через суцільний коридор Гонведів. Вони показували на повстанців пальцями і кричали: "Унгор, унгар!". Але ні одна куля з їхнього боку випущена не була.
Попереду сотні їхав на білому коні "Скуба" і усміхався. У Пістині, де проходила лінія фронту, стрільці розмінували мінні поля. Надалі їх чекала довга, виснажлива, нерівна боротьба з більшовизмом.
Але йшли наші юнаки не лише в УПА. Повіривши пропаганді амбітних мельниківських вождів, що в ролі новітніх усусів разом з німцями зупинять Червону Армію і цим здобудуть Українську державу, галицькі хлопці, перважно інтелігенція, масово записували до дивізії "Галичина".
Гітлерівці з властивою їм "любов'ю"до українців кинули вчорашніх гімназистів та студентів на вірну загибель у саме пекло війни. З 14-тисячного складу дивізії назад повернулося лише 2000 стрільців.
Маковський уряд і далі користувався своїми старими методами фізичного винищення українців, масового терору. За таємним наказом Сталіна СП №0047 від 12.01.1944 р. усіх чоловіків з Західної України, придатних для військової служби, без будь-якої підготовки, незалежного забезпечення зброєю гнати у першу лінію фронту під німецькі танки та кулемети. У 1944 р. з Галичини рекрутовано 192150 осіб, з яких загинуло на фронтах 44730, повернулося 15870. Людей переважно насильно облавами. У Березовах схопили понад 60 чоловік.
10.09.1944 - перший бій чекістам дала Березовська сотня "Мороза"ю
Дмитро Негрич с. Миколи (Бурків) - "Мороз" народився 1909 р. у Вижньому Березові. На початку 30-х років вступив ОУН, пізніше призначений радоновим провідником. Служив у польській армії, де закінчив під старшинську школу, набув добрі знання з військових справ. За німців керував підпільним вишколом Березовських бандерівців, яких було не менше сотні, повів їх до куреня "Чорні Чорти", з якого разом зі "Скубою" восени 1943 р. повернувся в Березови.
Того вересневого дня влаштував пастку - засідку на велику групу енкаведистів, що прийшли з Яблунова "шукали бандьор", грабували село Текучу. Бій відбувся на Згарищі у Вижньому Березові і тривав понад три години. Ворог був утричі сильніший чисельно і збройно, але вивозив своєї убитих фірмами, тоді як повстанців втратили лише 4-х бойовиків: Миколу Урбатовича (Лесиного) з Вижнього Березова, сотника УНР "Чорноморця" з його юним сином "Остапом" родом з Одещини та Григорія Геника - "Славуту" з Середнього Березова. Усіх поховали тут же, на місці бою. За сміливість та винахідливість у бою Іван Симчич (Штенів) - "Байда" з Баня-березова наступного дня був призначений райовим.
Не гаючись, приступають до перерваної війною "роботи" більшовицьку суди.
У важкій, безкомпромісній боротьбі з німецько-фашистським та московсько-більшовицьким наїзником бандерівці у 1944 р. намагалися співпрацювати з прикордонними теренами Угорщини та Румунії. Щоб розрубати ці зв'язки, насадити залізний червоний обруч на південно-західний кордон України, обер кат Берія кинув у Карпати полчища прикордонників з авіацією. УПА одержала наказ Проводу вибити сталінців з гірських масивів. У боротьбу вступив і "Карпатський" курінь "Лісового".
Аж до серця Гуцульських Бескидів Буркута дібралася велика колона чекістів в середині грудня 1944 р. Кровопролитні бої з ними зав'язали сотні "Спартана" та "Гонти". Щоб не допустити підкріплень з Жаб'є, по верхах над Чорним Черемошом, русло якого перепліталося з вузькою, кам'янистою дорогою до Чорногірського масиву, були вставлені партизанські загони. Березовська сотня дислокувалася в Головах. Третя чота наказом сотенного "Мороза" була скерована на підсилення сотні "Дорошенка", яка блокувала дорогу в районі присілка Дземброня (с.Бистриць). Командував нею чотовий "Кривоніс".
Мирослав Симчич с. Василя - "Кривоніс" народився 1923 р. у Вижньому Березові За німців закінчив Коломийський будівельний ліцей. 24.10.1943 р. прибув до куреня "Чорні Чорти" і вже 3-го дня брав участь у бою з німцями. Після ліквідації табору продовжив службу в чоті "Скуби". Навесні 1944 р. він - курсант старшинської школи УПА, після закінчення якої призначений на посаду вишкільника до "Буковинського" куреня у сотню "Криги". Навчання проводив у боях з більшовицькими диверсантами. У липні 1994 р. призначений вишкільником до "Карпатського" куреня "Лісового", а потім - чотовим у сотню "Мороза".
Два дні бойовики чекали на ворога у снігах лівого берега Черемоша, де до нього тулилося прокручена дорога. На 3-й день зі сторони Жаб'я донісся нарешті глухий гул автоколони. Але сотня "Дорошенка" несподівано покинула позиції. Сотенний виявився зрадником.
Після короткої наради березуни вирішили дати бій чекістам власними силами. Той запеклий бій, що тривав від полудня до вечора, старожили Дземброні пам'ятають дотепер. Тут, над Черемошом, знайшли свій безславний кінець понад 80 сталінців. Лише з панцеркою н могли нічого вдіяти бойовики, бо мали легку зброю. Машина стояла над самою кашицею, тому після бою, коли стемніло, хлопці без зусиль перекинули її ріку.
Але були втрати і з нашого боку. Через запальність, надмірну відвагу та необережність полягли Степан Бодруг - "Меч" з Вижнього Березова та Василь Дрогомирецький (Дем'янів) з Березова Нижнього.
У 1945 р. перед Різдвом повстанці провели запеклий бій в Шепоті. Він був надзвичайно кривавий, проходив врукопаш із значними втратами з обох сторін. В цьому боюотримав важке поранення в руку сотенний "Мороз", але заступив його "Кривоніс" і завершив бій перемогою повстанців.
На початку 1945 р. більшовицьке командування вирішило будь-що закріпити за собою "бандерівську столицю" (так з погордою називали село Космач). Для цього ворог розпочав концентрований наступ з трьох сторін: від Жаб'я, Микуличина і Коломиї. Щоб не піддавати село в ході боїв знищенню, командування УПА вивело з нього усі підрозділи, розташувавши їх довкола в лісах. Чекісти без бою зайняли село, а сотні УПА наглухо замкнули перетень довкург нього і почали цілеспрямований бій на знищення ворога. Уже невдовзі противник відчув нестачу боєприпасів, по радіо просив допомоги з Коломиї та Яблунева. Розвідка УПА перехопила радіо заклик оточених із усіх напрямків Космача були розставлені запобіжні застави.
Березовська сотня залягла зі сторони Коломиї на присілку Рушір. Вузька дорога ховалася тут у глибокій ущелині і перетиналася дерев'яним мостом через закуту кригою гірську річку. Навкруг стелилася покрита снігами широка поляна. Обабіч нависали стрімкі, зарослі буками схили. Поранений у Шепоті "Мороз" був на лікуванні і сотнею командував "Юрко"
Loading...

 
 

Цікаве