WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Березови (Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів) в історії Гуцульщини (науковий реферат) - Реферат

Березови (Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів) в історії Гуцульщини (науковий реферат) - Реферат

забрали буквально усіх чоловіків, які могли носити зброю, не менше 50. Вдома залишилися жінки з дітьми, діти та інваліди. Юнаки зголошувалися до Січових Стрільців. Новобранців відправляли на різні фронти. Багато березнів з війни не повернулися. У 1915 р. завойовники у високих смушкових шапках стають повновладними господарями Березовів. Розбивають жидівські шинки, грабують селян, безчестять жінок. Московська окупація тривала у Березовах трохи більше півроку. Контрнаступ австро-угорських та німецьких військ змусив російські армії відступити, а з 3 червня 1915 р. вони залишили Станіславів. До осені росіяни покинули майже всю Галичину.
У Березови повернулася австрійська адміністрація і знову наводила свої порядки.
У червні 1916 р. почався новий великий наступ російських армій під командуванням генерала Брусилова. Життя було нестерпне, кожен мусив працювати на москалів. Людей не жаліли, примушували тяжко працювати і в будень і в свята.
Москалі мали намір залишитися на Західній Україні надовго. Але в першій половині 1917 через політичну кризу у Росії москалі були змушені відступати. Москалі відступали серед плачу та розпуки. Невдовзі їм летіли побажання: "Йдіть і бодай вам дороги не стало!"
Австрійці повернулися в Березови у кінці липня 1917 року. Селяни потрапили з вогню в полум'я. Було наказано здавати зброю, зігнати на царину худобу і свиней, яких удалося переховати від москалів. Знов плакали і лементували жінки, бо все те добро ревізувалося австро-угорськими вояками. Людей заставили прокладати дорогу з Рокити до Русанова. Платили три крани на день, так що за тиждень можна було заробити мірницю. (25 кг) кукурудзи. Аж до кінця війни товкли каміння на "цісарці".
Після трагічних боїв легіону УСС на горі Лисоні з метою сповнення його Кіш у жовтні 1916 р. проголошує організацію окремої Гуцульської сотні. На заклик зголосилося понад 200 стрільців, з яких відібрано 180 найдосвідченіших, так звану "стару войну". 27 жовтня усіх відправили на Закарпаття, а потім на - Буковину. Тут гуцули вели важкі бої з військами генерала Брусилова, а у Великодні свята 1917 р. браталися з українськими вояками російської армії. Через те сотню перевели на половину Попадя в Карпати і заставляли будувати дороги.
31 липня 1918 р. минув термін, до якого австрійський уряд зобов'язувався у таємному додатку до Берестейського мирного договору створити зі Східної Галичини і Буковини окрему автономну українську провінцію. Але Австрія не думала виконувати ці зобов'язання, а планувала передати Східну Галичину полякам.
Зважаючи на це, в кінці вересня у Львові організується Український генеральний Військовий Комісаріат (УГВК), мета якого - відокремлення від Австрії і створення Української держави.
19 жовтня у хаті чотаря Івана Геника (Катунового) в Нижньому Березові зібралися сотник Ілля Бодруг, поручник Грець Голинський, підпоручник Петро Васкул тачетар Петро Арсенич. На цій нараді вони розробили план збройного виступу в Коломиї.
29 жовтня з Чернівців до Львова приїхав сотник Дмитро Вітовський і очолив УГВК, який перейменовано на Українську Генеральну Команду. Того ж дня о 2-й годині пополудні до всіх повітових міст розсилаються кур'єри з наказом уночі з 31 жовтня на й листопад окружним командам шляхом військового перевороту установити на місцях українську владу: У тих міста, де були військові кадри, до перевороту притягнути вояків-українців, а там, де не було війська, переворот здійснюють селяни з довколишніх сіл та місцева інтелігенція. У Нижній Березів кур'єр прибув 30 жовтня.
Точно у 4-й годині 1-го листопада українські відділи приступили до акції у до акції у Львові, а вранці здивовані Львів'яни побачили на ратуші синьо-жовтий прапор. Тоді ж комендант булавної сотні окружної військової команди Володимир Бемко, шеф штабу Омелян Паліїв та поручник Іван Коржиньовський підписали маніфест, яким проголосили Українську Державність та перебрали владу в Коломиї.
Успішно здійснено переворот по всій Гуцульщині. Так звивом 1-го листопада уся військова і цивільна влада в Східній Галичині перейшла до рук українців. Лише у Львові відразу розгорілися вуличні бої з польськими лоївками.
Через австрійську політичну спекляціюдислокований на Буковині легіон УСС не вірив у напад поляків на українську владу і Велика ніч відновлення Української Державності пройшла без нього. А коли 3-го листопада перші сотні стрільців з'явилися під Львовом, о було вже пізно: всю західну частину міста захопили поляки, а 21 листопада українські війська змушені були залишити Львів. Почалася українсько-польська війна, яка тривала понад 8 місяців.
13 листопада була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
На початку 1919 р. створена Українська Галицька Армія (УГА). Остаточне оформлення її відбулося в січні-лютому, коли були зорганізовані три корпуси. Провідними воєначальниками встали старшини УСС, що мали 4-річний досвід війни з москалями.
На чолі корпусу стояв комендант з начальником булави (штабу). Булава поділялася на 2 головні відділи: оперативний і організаційно-матеріальний. В оперативному відділі, який кервав бойовими діями, були рефентури зв'язку, розвідки, артилерії. Організаційно-матеріальний відділ, що дбав за порядо у роботі допомогових формацій, мав також референтів: корпусний духовник, санітарний шеф, ветеринарний лікар, інтендант, обозний референт, референт пропаганди, технічний та корпусний суддя, начальник канцелярії.
Корпус складався з 4-х бригад, які з всіма видами зброї могли діяти самостійно. Бригади мали по 3-5, а той 6, куренів піхоти. Деякі з них діяли самостійно, інші були злучені у полки. Курінь складався з чотирьох сотень, одна з яких була кулеметною. Сотні формувалися з 4-х чет, чети - з 4-х роїв по 10-15 людей. Кожна сотня мала двох ремісників (кравець та швець), сотенного писаря і його помічника, двох телефоністів, які при потребі виконували також службу посильних сотенної команди.
Зброєю був кріс системи "манліхер", а за Збручем - кріси російського зразка та ручні гранати. Однострій був подібний до австрійського: коротка зі стоячим коміром блюза, короткий плащ з зубчатками на комірі кольорів родів військ.
У старшин зубчатка була обведена золотистим широким шнурком, у булавних старшин - на золотистому прямокутному підкладі, у генералів - срібна зубчаста на золотистому підкладі. Відзнаки старшинства нашивали на рукавах.
Піхотинці носили штани в обмотках і черевики, вершники і гарматні ходили в чоботах. Шапку носили округлу, з м'яким денцем і твердим околом, кольору роду військ. Над дашком -поясок. У стільців і підстаршин - зелений, у старшин - золотистий.
До одного тижня курінь в Коломиї виповнився до 400 стрільців. На фронт курінь відбув на початку грудня. Бойове хрещення куреня відбулося на фронті під Хировом в першій половині грудня. Війну з Польщею ЗУНР програла і УГА змушена була відступати за Збруч.
На півдні України Голинський захворів на тиф. Разом з іншими хворими старшинам та стрільцями потрапив у ворожий полон. По визвдоровленні утік з табору.
А провід зошитків УГА, в якій зашилося 1500 стрільців, 12 лютого 1920 р., в околицяї Балти уклав військовий договір з 12
Loading...

 
 

Цікаве