WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Березови (Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів) в історії Гуцульщини (науковий реферат) - Реферат

Березови (Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів) в історії Гуцульщини (науковий реферат) - Реферат


Науковий реферат
Березови (Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів) в історії Гуцульщини
ПЛАН
1. Село над Лючкою
а) Як все починалося;
б) під владою чужинців.
2. Перша світова війна
а) діяльність УСС;
б) створення УГА;
в) пропагандистка робота ОУН
3. Друга світова війна
4. На німецькім ковадлі
5. Під більшовицьким молотом
6. За кайданові десятиліття
7. Спогади
8. Мешканці Березовів у національно-визвольному русі.
Там де гори чорногорки,
Зелені Карпати,
Живуть сини українці -
Березини завзяті
Де з Лючки б'є джерелом
Вода студененька
Пригортає Березови
Україна - ненька.
1. Гуцульщина охоплює південні гірські райони Івано-Франківської області (Верховинський, південна частина Косовського, Надвірнянського і Коломийського районів, південно-західну частину Чернівецької (Путивльський, Винницький райони), південно-східну частину (рухівський район) Закарпатської області.
Березови - Вижній, Середній, Нижній та Бяня-Березів - розташовані у мальовничих передгір'ях Карпат. Археологічні розкопки показують, що заселення кітловини Березова відноситься до міднокам'яного віку (4-6 тисяч років тому).Про це свідчать кам'яні шліфовані сокири, знайдені в селах Нижній Березів, Люча, Текуча.
а) З грецьких історичних хронік відомо, що у ІІ столітті по Різдву Христовім жили тут анти. Не знаємо, як називалося в ті часи поселення в Бреезівській кітловині, але існує ряд доказів про тісний зв'язок тодішніх її жителів з найцивілізованішою державою того часу - Римської імперією. Так, у Нижньому Березові та його околицях знайдені римські монети І-ІV ст., що свідчить про торгові зв'язки місцевих племен з римськими провінціями.
З незапам'ятних часів Угорським шляхом ішли валки з підкарпатською сіллю, які вимагали охорони. Римські твердині округлої форми називалися ротондами, одна з яких стояла на горі Ратундул. Тодішні мешканцуі Карпат змінили "ротонду" на "ротундол", а пізніше - на Ратундул.
З-під Ратундала витікає річка Лунга (латинське "Лонго" - довга), а терен Баня-Березова від Вижнього Березова відрізає потічок Маратик (латинське "вараціо" - зигзаг, закриут), який дав назву великому присілкові.
УVІ ст. по Різдві державу антів розбили авари, з якими до Карпат, як їхні союзник, прийшли слов'янське плем'я хорватів з околиць Дону й Азовського моря. Хорвати займалися відгодівлею коней і тварин кінноту аварської орди.
Авари пішли дальше на захід проти гермальських племен, а хорвати залишилися в Галичині і створили тут Хорватську державу. То вони, мабуть. Назвали нашу землю Галичиною від імені першого хорватського князі Галки. Хорватська держава проіснувала десь до кінця Х ст.., коли Володимир Великий пішов походом у Карпати і прилучив її до держави Київської.
Одночасно з появою в Європі перших руських князів у далеких Уральськиї горах появляється дика орда печенігів. Але єдині у ті часи Уральсько-Каспійські ворота з Азії в Європу були міцно замкненні хозарами, які на початку VІІ ст. по Різдву Христовім прийшли в наші степи з Кавказу і створили тут свою державу зі столицею Ітиль у дельті Волги.
А у вільне від усяких орд грецьке Причорномор'я ринула широка повінь антської колонізації. Та з намови греків київські князі Олег, а потім Святослав, розбили Хозарську державу, і дикохижа орда печенігів страшною бурею впала на непов'язану в одну цілість антську колонізацію Причорномор'я. Анти програють бої з печенігами і відступають вгору Дніпром, Бугом, Дністром, Прутом до тих місць, звідки триста років тому пішли в причорноморські степи.
Так появилися реемігранти в Галичині. Мішанина антів, хорватів та дунайської рееміграції й стала, мабуть, предками березунів.
Про походження березунів з придунайських земель маємо цілий ряд доказів. Ще порівно недавно, перед Першою світовою війною, березунки після чарки горілки на весіллі чи іншій забаві кожного разу крізь сльози співали тужливу старовинну пісню:
Ой летіла зозуленька понад морям в гай,
Та впустила сиве пір'я у тихий Дунай.
Та як тому сиву п'юрку в тихім Дунаю,
Та так мені без родини у чужім краю.
Усі роди при купочці, лиш мого нема,
Бідна моя головонька, чужа сторона.
Бо тут чужа сторононька тай чужі люди,
А хто мене поховає, як ми смерть буде.
Та полети, ластівочко, понад морем в гай,
Та відвідай сторононьку та тихий Дунай.
Та прилети, зозуленько, з того Дунаю,
Та розкажи, що діється в рідному краю.
Гей, Ге, в рідному краю.
У такий спосіб ділилися своїм горем та тужили за рідним Причорномор'ям перші Березовські реемігранти, яким пощастило врятуватися від зашморга хижого печеніга, а вся родина потрапила у неволю. Як дорога пам'ять про сплюндровану ордою далеку Батьківщину передавалися слова пісні зроду в рід, з покоління в покоління і загубилися, на жаль, уже в новітні часи.
Тільки в Березовах жінки носили каптур. Приблукав він до нас з далекою Римської імперії "Каптуру" - накриття голови римлянок. Наші придунайські предки мали навчитися носити його від балканських народів, що були під Римом, а вже пізніше принесли у наш край. Цю, подібну до сідла, шапочку молода одягала на своєму весіллі після того. як її відрізали коси, і не розлучалася з нею усе своє життя. Буди без каптура на людях для заміжньої безерунки уважалося колись недопустимим. При цьому мала мати обстрижене округло коротке спущене волосся.
Примандрували до нас з далекого Дунаю і довгі кожухи, спідниці без запасок, великі квітчані хустки.
З непам'ятних часів на Підкарпаття видобували кухонну сіль - мінерал, який у ті далекі часи дуже цінився і заміняв гроші.
Граняки випаленої солі не набирали вологості і були в обігу роками, а за шестикутний граняк вагою чотири фунти давали одну купу (дороге хутро куниці). Може це й спонукало наших предків осісти на багатій на сіль Березівській кітловині.
Березуни доставляли сіль лише до Коломиї, а дальше її переправляли київські люди і диктували ціну на неї. Так формувалося нижче і вище боярство.
Видобували сіль і в чорноморських лиманах, але печеніги відрізали доступ до них з київської держави. Це могло бути однією з причин походів Володимира Великого на наші Черв енські городи, щоб зв'язати Хорватську державу з Києвом.
На прилучених землях, у стратегічно важливих місцях, київські князі розселювали свої залоги, які називалися "Березами". З довгого віття вершини молодої берези плели наголіки. Отже, "берези" прикордонні сторожі на пограниччі Київської держави, мали нагадувати усім непрошеним гостям про "березову кашу", що чекала їх на нашій землі. Такою важливою місцевістю була і кітловина Березова. Адже найкоротший шлях зі Східної в Середню Європу проходив через Рокиту центральний пункт Угорського, а від 1241 р. - Татарського шляху. По іншій версії першого командира прикордонної залоги звали Береза.
На початку ХІІІ ст. почалося страшна татарська епоха, яка тривалана нашій землі 5 століть.
6 грудня 1240 р. після відчайдушної героїчної оборони падає Київ, після чого монгольська орда швидко просувається на захід. Під кінець січня 1241 р. орда підходить до Карпат, де зустрічає перший відчутний
Loading...

 
 

Цікаве