WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія села Саджавка - Реферат

Історія села Саджавка - Реферат


Реферат на тему:
Історія села Саджавка
Плине час. Минають роки і століття. Люди живуть на землі: вирощують хліб, зводять будинки, ростять дітей, співають пісень. Все це складає історію народу. Як не забути її? З цього приводу великий патріот України Іван Огієнко сказав: "Бережімо все своє рідне, щоб не винародовитися, щоб не забути свого народу, з якого ти вийшов. Бережіть свою віру, звичай, свою мову і тим збережете національну істоту свою".
Особливо дорога нам пам'ять про тих героїв, які стали символом боротьби за волю України. Серед них - відомий на весь світ Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера - теоретик і практик національно-визвольного руху, організатор боротьби українців проти польських, гітлерівських і московських окупантів у 1920-1950-их роках. Слово "бандерівець" стало символом незламного борця за свободу, а самого С.Бандеру називають загостреним мечем нашої нації.
Символічно, що саме 2008 року, який проголошений на теренах нашого краю Роком Степана Бандери, його ім'я очолило список найпопулярніших українців в одному з наймасштабніших телевізійних проектів загальнонаціонального телеканалу "Інтер" - "Великі українці". І лише ганебна фальсифікація результатів голосування з боку україножерів відсунула цю достойну постать на третє місце.
Ідеї і справи Степана Бандери знайшли своїх активних послідовників і серед моїх земляків - жителів великого підгірського села Саджавки. Воно розкинулося на лівому березі Пруту в підніжжі Гуцульського Бескиду, на межі Надвірнянщини і Коломийщини. Зараз тут проживає біля 3,5 тис. чоловік.
Саджавка - одне найдавніших поселень на території Покуття, вперше згадується в історичних документах 1400 року. Історія мого села з найдавніших часів до наших днів висвітлена в експозиції Саджавського шкільного краєзнавчого музею, який працює з 2003 року. Чільне місце тут посідає історія національно-визвольного руху на саджавській землі, прапором якої декілька десятиліть був Степан Бандера. До речі, слово "бандера" у перекладі з іспанської мови означає "прапор".
Слова С.Бандери про те, що "Україна, з уваги на своє геополітичне розташування, може тільки власними силами здобути й втримати свою незалежність", мої земляки-саджавчани у період буремних визвольних змагань середини ХХ століття доводили власним прикладом і ціною власного життя.
Уже в період польської займанщини (1920-1930-ті рр..) у Саджавці спостерігалося помітне національно-культурне відродження. Тут активно діяли осередки патріотичних товариств "Просвіта" (голова - Сидір Бобикевич, згодом - Василь Андрушко), "Січ", "Союз українок". Зведено дві читальні "Просвіти", навколо яких гуртувалася майже вся молодь, що прагнула збагатитися знаннями про свій народ. Аматорські гуртки, створені при читальнях, давали театральні вистави не лише в Саджавці, але й у Делятині, Коломиї, Надвірні.
У 1929 р. сільські патріоти з товариства "Рідна школа, відстоюючи право навчати дітей рідною мовою, відкрили в селі приватну школу, яка проіснувала чотири роки і була закрита польською владою.
У 1937 р. в Саджавці виникає осередок Товариства радикальної молоді ім.М.Драгоманова "Каменярі", головою якого обрано Онуфрія Томащука. У цей період широку діяльність розгорнули в нашому селі підпільні осередки УВО та ОУН. Під їх проводом виростало покоління молодих, ідейних патріотів - націоналістів, переконаних послідовників ідей Євгена Коновальця і Степана Бандери "За двадцять років, всупереч польській окупації, Саджавка національно дозріла й завдяки своїм національно-громадським установам, а зокрема УВО й особливо ОУН, досягла високої національної свідомості, а в Надвірнянськім повіті була безконкуренційно найсвідомішим українським селом", - писав у своїх спогадах "Саджавка над Прутом" (журнал "Гуцульщина" №1 за 1985 рік) Михайло Сербенюк, голова Гуцульського Товариства ім. Юрія Переможця в Канаді, уродженець нашого села.
Із встановленням радянської влади в 1939 р. у Саджавці заборонено діяльність усіх національних товариств, обидві читальні "Просвіти" перетворено на клуби. Однак спроби нової влади заборонити ходити в неділю до церкви, організувати колгосп і осередок комсомолу цілковито провалюються, незважаючи на більшовицькі погрози. У 1940 р. в Саджавці падають перші жертви сталінських репресій. Заарештовано члена ОУН Якова Михасюка, який гине в надвірнянській тюрмі.
Органами НКВС схоплено молодого науковця і письменника, саджавчанина Івана Давидяка (1906-1941). Роком раніше він закінчив Краківський університет і здобув звання магістра філософсько-історичних наук. До арешту встиг написати біля 10 книг, готував до захисту докторську дисертацію. Іван Давидяк був знищений сталінським режимом за свою книгу "Сила чи розум?", у якій на основі реальних фактів писав, що в СРСР проводились масові вбивства народу. Книга ця була видана у Львові в 1939 році.
У музеї історії Саджавки є фото- та писемні документи про життя цього талановитого саджавчанина. У 2006 році, коли саджавська громада відзначала 100-річчя з дня народження І.Давидяка, на прохання нашого музею архів Івано-Франківського обласного відділення Служби Безпеки України передав нам на вічне зберігання цінні документи, які стали експонатами музею. Це особистий паспорт Івана Давидяка, виданий йому польською владою в 1926 р., грамоту про закінчення ним підофіцерської школи польського війська та деякі інші документи. На жаль, родичів у Івана Давидяка зараз в селі не залишилось.
Найбільш повно і різноманітно висвітлено в експозиції Саджавського краєзнавчого музею історію визвольних змагань на території рідного краю в період Другої Світової війни та післявоєнної боротьби Української Повстанської Армії. Під час радянсько-німецької війни в Саджавці створюється спільно з жителями сусідніх сіл Самооборонний Кущовий Відділ (СКВ). Восени 1943 р. загони СКВ з участю саджавської боївки ОУН здобули без жодного пострілу місто Десятин.
Багато юнаків із Саджавки поповнили військово-вишкільні курси в таборах УПА. 12 добровольців з нашого села у складі дивізії"Галичина" брали участь у боях під Бродами в 1944 р. Деякі з них ще живі, доля закинула їх за океан - у США і Канаду. Три роки наш музей веде з ними листування, в результаті якого колишній саджавчанин, а зараз житель Нью-Йорка Іван Тороус вислав на адресу музею цінні фотодокументи. Вони розповідають про перебування наших земляків, вояків дивізії "Галичина", в італійському таборі для військовополонених в м.

 
 

Цікаве

Загрузка...