WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Коломийська школа №9. Історія і сучасність (науковий реферат) - Реферат

Коломийська школа №9. Історія і сучасність (науковий реферат) - Реферат

учнів. Школа пишається кожним з них, зичить їм доброго здоров'я, особистого щастя, добробуту і завжди рада їх бачити та вітати в рідних стінах.
В ЗОШ № 9 також вчилася моя мама, котра гордиться тим, що вчилася в цій школі.
Першим директором храму наук, його провідною зіркою стала талановитий педагог і організатор, учителька російської мови і літератури Любов Едуардівна Шимко, директор школи від 1945- 1951рр.
Допомагали її енергію уміння знайти ключик до дитячих душ, ще сімнадцять педагогів, серед яких і вчителька початкових класів, а згодом - російської мови і літератури Т.Говорухіна. Вона однією з перших нагороджена значком "Відмінник народної освіти УРСР".
Її директорство припало на важкі післявоєнні роки, соли в школі не було електрики й у класах світили гасові тампи, бракувало палива, дрова заготовляли вчителі на чолі 5 директором. Це були нелегкі часи.
60 р. минуло відтоді. Нелегкими були вони. Не вистачало палива, меблів, унаочнення...
Підручників, як і зошитів не вистачало, бібліотека була бідна. Підручниками учні були забезпечені всього на 30% на одну навчальну чверть кожній дитині видавали лише по вісім зошитів. Але це не заважало вчителям сумлінно виконувати свою роботу. А учня - навчатися.
Але Любов Едуардівна, за професією вчитель російської літератури, приносила до класу свої власні книжки. Вона читала дітям так, що в класі стояла тиша. А в дитячих очах мерехкотіли сльози, коли лунали рядки з "Лицарі" Лермонтова чи рядки з "Ты помнишь, Алёша, дороги Смоленщины" Симонова. А скільки звучало різних інсценізацій байок Крилова, народних казок. Саме тоді покладено початки літературних віталень.
Вже від 1970 р. школа готувала водіїв-професіоналів. Того ж року введено й вивчення вже від першого класу англійської мови.
Протягом багатьох років шефом школи був Коломийський завод "Сільмаш", який надавав велику допомогу в створенні матеріально-технічної бази школи, оформленні навчальних кабінетів у провадженні, туристичних поїздок. Н абазі заводу був створений табір праці і відпочинку , проводили спільні вечори, змагання, конкурси, свята "День машинобудівника", "Ну-мо, хлопці", "Ну-мо, дівчата".
Окрім навчальних процесів, дбати тут і про матеріальну базу. Наприклад, якщо 1956 році шкільна бібліотека нараховувала 900 книг, то вже за якийсь час кількість книг зросла у декілька разів. Звилися нові кабінети: хімії, фізики, біології, музики, домоводства, іноземних мов; обладнано кабінет технічних засобів, де можна було знайти кіноапарат з кінопроектором, будь-яку потрібну дрібничку. А коли в 1972-73 роках школа перейшла на кабінетну систему в старших класах, тут були обладнані ще й кабінети української і російської мов та літератури.
Із введенням на початку сімдесятих років вивчення початкової військової підготовки створено кабінет військової справи. Тоді ж запрацювала й шкільна їдальня на 120 місць.
Але праця директора вимагала чимало часу на адміністративні папери. Вдома ж чекала єдина і улюблена х донька Зоя, яка хотіла спілкуватися з матусею, слухати казки та пісні. Ось чому Любов Едуардівна вирішує залишити посаду керівника школи і залишиться просто вчителем. І вона була Вчителем з великої літери, яка виховала на прикладах російської і зарубіжної літератури не одне покоління, для якого книга стала дорогою на все життя.
Виходячи на пенсію, Любов Едуардівна обіцяла навідуватись до школи, допомагати в усьому, ділитись досвідом. Але тяжко захворіла й рано пішла з життя. В пам'яті своїх колег і учнів - випускників вона назавжди залишиться як добрий друг, порадниця, чудовий Вчитель.
Великий тягар зміцненні матеріальної баз школи ліг на плечі н ступного керівника Яків Ізраїловий Грайф, директор школи від 1951-1977рр., який обіймаючи ю посаду протягом двадцяти шести років дбав не тільки про міцні й ґрунтовні знання учнів, а й про оснащення навчальних кабінетів за останнім словом педагогічної думки. І як вдячність за копітку працю - нагорода, орден Трудового Червоно прапора у 1972 р. Це був великий Педагог, Учитель від Бога, друг, у повному розумінні цього слова.
Яків Грайф дбав про те, щоб зростав Інтелектуальний рівень кожної людини, бо й сам був людиною творчою, жив багатим духовним життям і допомагав зростати вчителям та учням. Тоді в школі працювали різні гуртки, а на предметних олімпіадах та оглядах художньої самодіяльності школа займала перші місця. У роботі колективу враховувався досвід педагогів - новаторів. Він домігся того, щоб у навчальний процес було введено автосправу. І після закінчення школи учні одержували права водія. А базові підприємства "СільманІ" та швейна фабрика давали учням професії токаря і швеї. Великі зусилля приклав до будівництва їдальні, спортзалу, майстерень... Кабінети оснащувалися технічними засобами навчання. СШ № 9 єдина в місті була готова до початку навчального року ще у червні.
За його ініціативою запроваджено, і це стало традицією, свято "За честь школи". Він дуже любив і шанував традиції школи, а їх було немало. На свята приїздило багато гостей з усієї України та інших республік колишнього Союзу.
Був прекрасним сім'янином, люблячим батьком, добрим дідусем. Здібний організатор, активний громадський діяч, був добрим порадником, щирим товаришем і приятелем. Кожен коломиянин його глибоко поважав і з гордістю казав: "Наш Грайф".
Всі знали, що Яків Ізраїлович Грайф був найкращим директором у області, висококваліфікованим, здібним, активним, а ще - дуже скромним, доброзичливим, статечним і вихованим. Цю людину знали в Коломиї, Івано-Франківську, Києві...
І тому не дивно, коли домовину з його тілом встановили перед школою, то плакали не лише учні школи й учителі, які глибоко його любили й поважали, але й жителі міста, всі, хто його знав, хто хоч раз з ним спілкувався, хто чув про цю Людину, про цього Педагога.
Чималий вклад у розбудову школи, примноження її славних традицій вніс наступний керівник, колишній випускник школи №9 Сергій Іванович Козлов. Був директором з1977р. - 1980 року.
Сьогодні всі знають Сергія Козлова в місті и за його межами, як керівника народного театру поезії "Орфей" і як директора школи, основним акцентом у роботі якого було - виховання справжньої людини. А це, вважав він, можна зробити через виховання таланту, який є у кожного. Ось чому за час його директорства в школі з'явилися клуби за інтересами, трудові учнівські бригади, літні табори праці та відпочинку.
Будучи сам закоханий у літературу, класичну музику, добре розуміючи живопис, директор все робив, щоб ці здібності розвивалися і в учнів. Це він відкрив Геннадія Ткаченка, який є лауреатом Всесоюзних і російських конкурсів естради в жанрі гумору, його вихованці Олег Арван та Ігор Яковенко (музиканти і співаки), Алла Авер'янова - Кобилянська, заслужена артистка України, Андрій Шпак, художник (на жаль, рано пішов з життя і не встиг завоювати звань).
За час керівництва Сергія Івановича діяв клуб вихідного дня. Що казати, не всім це подобалось, проте своїм прикладом він надихнув колектив на педагогічні подвиги.
Свої зусилля він спрямовував на вдосконалення навчально - виховного процесу та на пошук ефективних шляхів щодо оновлення змісту освіти, на забезпечення умов для гармонійного розвитку учнів. Козлов, будучи вихованцем Якова Ізраїловича Грайфа, продовжував ' шкільні традиції. Під його керівництвом працював шкільний радіовузол, який транслював цікаві тематичні передачі.
Разом із батьківським комітетом, громадськими організаціями і трудовими колективами направляв роботу на підвищення якості знань і рівня виховання свідомого громадянина країни. Культура спілкування, порядність, відвертість і щирість у стосунках з колегами - таким увійшов в історію школи Сергій Іванович.
Юрій Ібрагімович Султанов. Також колишній учень ЗОШ №9, а потім директор школи від 1980-1983 рр.
Енергійний, молодий, з досвідом методичної роботи, Юрій
Loading...

 
 

Цікаве