WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія будівництва міста Броди - Дипломна робота

Історія будівництва міста Броди - Дипломна робота

кажуть, мав жити на маєтку, який пізніше став фільварком жида Бялопольського, побудований на горбу на фільварецькому та дітковецькому боці річки, навпроти церкви (знищеної в Першу світову війну). "Загсові книги" [42:3-6] Старобрідської церкви за 1866-1838 роки зберегли імена парохів храму і прізвище старобрідщан.
У 1866-1870 роках парохом храму був О.Ів. Демчинський за декана М. Лотоцького. Записи народження в церковну книгу заносили О. Григорій Войтович аж до 1882 року. Багатолітнім парохом церкви стає О. Іван Мричлидович, який правив при деканах О. Юрію Гуркевичу та О. Анатолію Долинському. В церковних записах занотовано, що з 13 вересня 1893 року він почав користуватися печаткою греко-католицької церкви св. Михаїла в Дітківцях. До цього в документах спеціальної церковної печатки не виявлено. Старобрідська церква довгий час відносилася до Дітковецької парафії. За часів О. Мриглидовича, вдруге, в 1902 році, була перебудова старобрідська церква. Цей факт засвідчено в "Шематизмах" за 1910, 1924, 1938 роки[43:159].
Ю. Чорній згадує, у зазначеній вище статті, такий факт при перебудові храму: "... при основному відновленні церкви (гонта на ній замінена, відремонтовано стіни і фундамент) знайдено під престолом св. Теклі гробовець. У тому гробівці була похована жінка на ім'я Текля. Знайдені біля її тлінних останків дорогоцінності, як перстень, браслет та інші прикраси, вказували, що вона була з багатого роду. Там знайдено ще й камінну запечатану пляшку з останками згущеної рідини. Побожні робітники твердили, що це свячена вода, а скептики казали що це - "горілка з медом так згусла, що можна було її ножем різати" [41:226]. "Шематизм" 1905 року [43:159] подає дані, що Стародрідська церква під іменем Собор Пресвятої Богородиці мала 675 парафіян, 40 дітей з передмістя ходили до Бродів, а школа на Старих Бродах була польська 2-класна. Така інформація подана про церкву і в "Шематизмі" за 1910 рік [41:226]. З 1912 по 1925 рік парохом старобродської церкви був О. Григорій Микитюк. Старобрідська парафія не була самостійна і належала до великої парафії на Дітківцях, в скарбницю якої входила велика частина доходів зі Старих Бродів. Ю. Чорній згадує в своїй статті: "З вибухом першої світової війни старобрідська церква мала в банку 40 тис. австрійських крон, що на той час становило поважний маєток. Розуміється, що ті гроші пропали".
Передостатнім довголітнім парохом був О. Іван Мриглидович, за переконанням москвофіл. Коли у 1914 році село зайняли російські війська, він перейшов на православ'я. Короткий термін на парафії був О. Петро Каблан.
З 1920 року Старобрідська парафія вже мала постійного пароха О. Григорія Микитюка. В церковних документах зазначено дуже мало фактів народження старобрідщан в час першої світової війни. Однак цікавим є той факт, що за часів української влади, починаючи з 7 листопада 1919 року, факти народження дітей ведуться не польською і латинською мовами, а українською. Ці записи вів О. Григорій Микитюк аж до 1920 року. 20 січня 1920 року на документах стоїть уже печатка греко-католицької церкви Преподобної Діви Марії. Записи зроблено українською мовою зі зображенням Богородиці з Ісусом Христом [40:8].
За отця Кармазина (1926-1932 рр) було закуплено для церкви дерев'яний престол, вирізьблений в українському стилі майстром Наконечним з Кам'янки-Струмилової. В 1934 році церква була розмальована. Малювали її маляр з Дітковець Олександр із сином, маляр Луків і брат пароха В. Гаврилюк.
Останнім парохом Старих Бродів був О. Михайло Ковальчук (1938-1941 роки). В 1943 році він брав участь в останньому водохрещі на Гайківці у Бродах.
Під час воєнних дій у 1944 році старобрідська церква згоріла. Німецький офіцер заставляв виносити речі, серед яких були книги другої половини 18 століття, надруковані в Почаївській Лаврі. У кожній книзі був напис, що вона "печатається за володіння їх королівської милості Станіслава Августа Понятовського".
Серед винесених з церкви речей були чаші, фелони, образи, хоругви і т.д. Залишилася тільки зруйнована дзвіниця зі старим цвинтарем. З 1944 по 1946 рік старобрідщани проводили відправи в будинку польських законниць. Але під кінець 1946 року був закритий і цей тимчасовий храм.
На сьогоднішній день церкву відбудовано. Фундатором будівництва була греко-католицька громада, завдяки допомоговому комітету, який діяв в діаспорі, який очолював Юліан Чорній. 6 серпня 1995 р. новозбудований храм було освячено.
РОЗДІЛ ІІІ
БРОДІВСЬКА ФОРТЕЦЯ
Протягом XV-ХVІ століть гніт чужоземців в краї посилювався. Польські магнати захоплювали найкращі землі. Господарськими центрами стають панські двори. На території Галичини було багато невеликих містечок цікавих своєю історією. Серед них були Броди.
У 1580 році Станіслав Жолкевський купив у родини Кам'янецьких частину земель, що належали до того братом Яну та Войцеху [33:18]. Серед всіх грунтів його зацікавили околиці села Броди - тут пролягав шлях із Русі (Руського воєводства) на Поділля. Але так, як на цьому шляху також відбувалися часті набіги кримських татар, то виникла необхідність зведення тут міцної фортечної твердині. Таке місце було знайдено посеред ставу, що називався Копень, утворюваного Лагодівською греблею на "Острові". 22 серпня 1584 року польський король Стефан Баторій спеціальним привілеєм дозволив Жолкевському збудувати на грунті села Броди нове місто [6:56]. Но Острові будується невеликий замок, призначений для захисту від постійних татарських набігів. А з 1586 року, згідно грамоти власника, дозволяється селитися й іншим мешканцям.
Місто отримало назву "Любич" від родинного герба Жолкевських "Любичі". В кінці ХVІ століття Любичі почали називати Бродами, а приміське село - Старими Бродами [6:56-57].
В 1629 році Жолкевський, залишившись без наслідників, продав місто Броди разом з навколишніми селами польському гетьманові Речі Посполитої Станіславові Конецпольському [6:57]. Новий власник міста доклав чимало зусиль, щоб підняти авторитет міста. На його прохання польський король Владислав ІV у 1633 році урівняв міщанські, цехові та торгові права Бродів, з правами таких першорядних міст Польщі, як Львів, Краків, Люблін і Торунь [45:14]. Будівництво замку тривало до 1635 року під керівництвом Андреа дел'Аква за проектом військового інженера Гійома Левассера де Боплана.
Відомості про перебування на українських землях Гійома Левассера де Боплана (1600-1673 рр.) здавна викликала зацікавлення дослідників. Протягом 1630-1648 років цей відомийфранцузький інженер, військовий архітектор, картограф, врешті - автор славнозвісного "Опису України", проживаючи у Речі Посполитій, активно залучається до створення ряду фортифікацій.
Саме Гійом Лавассер де Боплан є автором замкових оборонних споруд у Барі, Кодану, Кам'янці та інших містах, чим започаткував поширення на цих землях зразків нових голандських фортифікаційних споруд. З особливим піїтитом згадуватиме він згодом свою працю на Україні під опікою польського (з 1632 року - коронного) гетьмана Станіслава Конецпольскього (1591-1646 роки), чиї доблесті і досвід, а також
Loading...

 
 

Цікаве