WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія будівництва міста Броди - Дипломна робота

Історія будівництва міста Броди - Дипломна робота

близькі до куба. Дахи їхні заховані часто високими атиками з глухими аркамурами в ренесанскому стилі. Фасади не мали зайвих прикрас, скульптури, бо єврейський релігійний закон забороняв зображувати людей і тварин. Рівні фасади цих будівель пожвавлювали тільки вікна, розміщенні високо на рівні другого поверху [69:23].
Спершу, кожна громада мала лише одну громадську синагогу. З економічним розвоєм почали будуватися храми, фундовані окремими меценатами. Часто нові муровані синагоги, як і християнських храмів, будували з додатковим оборонним призначенням. Подекуди частиною архітектурної композиції була не висока вежа - її використовували не лише для оборони, але і як в'язницю.
Наприкінці ХVІ століття у Бродах вже існувала синагога, що згоріла під час пожежі у 1691 році. У 1699 році єврейська громада отримала привілей від Якова Собеського та дозвіл на побудову нової синагоги, яка була зведена на початку ХVІІІ ст. [70:84]. У 1742 році божниця була знову зруйнована. Згідно з описом синагог Золочівського округу 1862 року, у Бродах було вісім синагог, з них шість муровані і дві дерев'яні [71:24]. Дві найбільші - датувалися 1742 та 1766 роками. Камінь під Велику синагогу заклав рабин Іцхан Горвіц, син Якова Горвіца з Полехова [71:26].
Ця синагога збудована коштами купця Якова Іцховича в центрі міста, на місці згорілої дерев'яної. Про початок будівництва у 1742 році свідчить напис на вишукано оздобленій таблиці, поміщеній всередині божниці. Дата закінчення будівництва невідома. Відомо лише, що у 1777 році австрійський уряд дав дозвіл на реставрацію даху божниці [72:44]. 5 травня 1859 року пам'ятка черговий раз стала жертвою великої пожежі, під час якої згоріло майже все місто [73:93].
При Великій синагозі в Бродах знаходились бібліотека, шпиталь, лазня. Своїм монументальним силуетом бродівська божниця нагадувала львівську. Синагога мурована з цегли, базована на прямокутному плані з квадратними молитовним залом, традиційної орієнтації, основний об'єм - кубічної форми. Від заходу до основного об'єму прилягає, прямокутний у плані, двоярусний об'єм жіночих галерей з кулішем. Будівля синагоги увінчана двоярусним аттиком, нижній ярус якого оздоблений сліпою аркатурою, верхній-плоскими, восьмигранними нішами. Зі східної сторони - в центральному полі другого ярусу аттика вміщений бароковий картуш з гебройським написом. На північному фасаді аттик прорізаний трьома круглими отворами, в його полі також збережений гебройський напис. Гладкі, викінчені профільованими гзимсами фасади, членовані пілястрами тосканського ордеру на три пресла, поля яких прорізані високорозміщеними півциркульними вікнами. Основний об'єм вктрий шедовим дахом. Головний вхід влаштований традиційно на західному фасаді, до нього ведуть сходи. Західний фасад прорізаний вікнами з лучковим завершенням.
В планувально-просторовій структурі синагоги закладено дев'ятипольова схема. Чотири могутні гранчасті стовпи, що з'єднуються підпружними арками, несуть систему хрестових склепінь. Центральне поле перекрите сферичним склепінням. Тут стояла огороджена балюстрадою біма. Пілястри та стовпи, на які опираються підпружні арки, увінчані капітолями іонійського ордеру. У східній стіні збережена ніша Тори. Стіни на висоті 2.5 м від підлоги, з трьох сторін, окрім західної, декоровані сліпим ажурним поясом. Північна стіна основного об'єму прорізана лучковими віконними отворами, які з'єднували жіночі молитовні з головним залом [71:46].
Під час другої світової війни синагога зазнала значних пошкоджень. Зараз божниця в руїні. Втрачені північна і південна синагогіальні портерові будівлі. У 1981 році місцева влада намагалася відреставрувати будівлю для подальшої адаптації на картинну галерею, однак, через брак коштів роботи припинилися. У 1988 році, на основі історико-архівних досліджень та архітектурно-археологічних обстежень колектив, у складі архітекторів Я. Римара, С. Цимбалюка, за участю мистецтвознавця В. Вуйцино, розробив проект реставрації та пристосування пам'ятки. У 1995 році через сильні снігопади завалився дах.
Західна, від площі Ринок, частина міста називалася "парканом". Вулиці тут були орієнтовані на замкову браму. Заселяли цю вулицю "парканці", тобто піддані власника міста, а згодом й інші міщани, які були за борг виселені з кращих ділянок міста [8:18].
Від замку на схід, через площу Ринок, проходила головна осьова лінія міста, яка з'єднувала "Старе" і "Нове" місто. Обабіч від неї знаходилася головна вулиця середмісття - Золота. Здавна тут проживали найзаможніші городяни, хоча свій респектабельний вид з двоповерховими будинками, які мали розкішну ліпку і ажурні ковані балкони, вулиця отримала лише від середини ХІХ ст.
До цього мандрівники, які бували в Бродах в кінці ХVІІ ст. - Є.Челебі , в кінці ХVІІІ ст. - К.Б. Фаєрабенд , на початку ХІХ ст. - Ю. Немцевич відмітили, що вулиці були невимощенні, але подекуди по краях мали дерев'яні настили. Будинки були як дерев'яні, так і кам'яні [14:16].
Серед закладів, які були на Золотій вулиці, потрібно відмітити книгарню Фелікса Веста. Ця книгарня була закладена в Бродах в 1862 році як філія книгарні в Самборі Яна Розенталя. Книгарня мала свою друкарню . Друкарня була не єдиним промисловим об'єктом в Бродах.
Михайло Грушевський писав: "... Інше менше від Львова гніздо гафтярства було в Бродах, звязується гіпотетично з заложеногою, тут в першій половині ХVІІ ст., фабрикою шовкових матерій" [9:252].
З 1666 року, в міських актах, зустрічаємо, про міщанина Івана Кириловича, що був власником верстату, на якому виробляли парчові матерії. [74:42]. Рівночасно з цим промислом постають тут споріднені з цим ремесла. Так, на місцевому грунті розвивається гафтярство. Представником першого роду гафтярів, навіть засновником цього ремесла в Бродах, був згаданий в актах під 1639 роком, чужинець Олександр Грек, що гаптував золотом і сріблом. [74:42]. Згодом, це ремесло розповсюджується, в основному, в руках євреїв.
Цікаво, що постає навіть окремаремісницька професія, що мала дбати про матеріал для гафтярів. В актовій книзі з 1646 року зустрічаємо прізвище Самуїла Філя - фарбаря шовку [70:84].
Дуже популярними був горілчаний промисел "Вільно буде кожному міщанину мати свої власні броварні, солодівні і винниці. А хто-небудь із міщан схоче варити пиво, повинен заплатити від вару, що має робитись із півкварти маці брідської міри, золотих три; те саме розуміється і щодо горілчаного солоду, робленого з такої ж міри" [74:42-43].
Міщани користалися з цього права, хоч рідко хто мав великі прибутки від цього.Іноді, навпаки, цей промисел у значній мірі призвів до матеріальної і моральної руїни міщанства.
У кожного міщанина зустрічаємо чи то в хаті, чи то в підсобних будинках муровані бані, спеціальні бочки, рури, рурниці, корита для заливання солоду й інший реманент для роблення горілки [74:43].
Досить поширеним в місті було шапкарство. Була в Бродах і ливарня дзвонів. Відомою на всю Європу була "фабрика злотоглавих матерій", власником якої був грек Мануіл Корфінський [70:84].
Уже на початку ХІХ ст. в деяких
Loading...

 
 

Цікаве