WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія будівництва міста Броди - Дипломна робота

Історія будівництва міста Броди - Дипломна робота

є вівтар з іконою Божої Матері (і святого Іоана Хрестителя, яка була взята із церкви Чесного Хреста) [6:164]. В криласі, по-лівій стороні є великий вівтар Пресвятої Трійці. На всіх цих престолах знаходилося багато срібних речей, які в 1784 році віддано в окружну касу з тим, що грошова їх вартість потрібна буде на обновлення погорівшої тоді церкви, що підтверджує новий опис тих речей і видана квитанція [6:165]. Парафіяльний будинок побудований з каменю в 1830 році. В 1879 році церква була відбудована після пожежі, але її форми не змінилися.
Спокійне і розмірене життя Брідської парохії було перервано першою світовою війною. З початком військових дій у серпні 1914 року Брідщина потрапила в саму гущу боїв. Налякані жителі залишали свої обжиті місця і утікали як можна далі від війни і непевного майбутнього. Не залишилося в Бродах жодного священника, який би міг відправляти Богослужіння. Цю ситуацію використала невелика кількість міщан-москвофілів, коли у місто вступили російські війська. До новоствореної влади було подано прохання прислати до Бродів православного священника. Такої заяви було достатньо, щоби влада передала Брідські церкви присланому з Почаєва монаху Арнадію Остьському. Тільки з поверненням у Броди австрійської адміністрації у лютому 1918 року, храми святого Юрія і Пресвятої Богородиці було повернуто греко-католицькій громаді [37:40].
В часи другої світової війни Броди зазнали сильних руйнувань. Спочатку - німецька, а в 1944 році - радянська авіації перетворили місто в руїну. Особливо потерпів квартал де знаходилися церкви. Проте храми не зачепила жодна бомба. Перед зайняттям Бродів Радянською Армією, на подвір'ї храму св. Юра хоронили, померлих у військовому госпіталі, німецьких солдатів та офіцерів.
Із встановленням радянської влади, життя брідської парафії змінилося. Активна політика войовничого атеїзму залишила свій слід і у Бродах. В першу чергу були знищенні хрести над німецькими військовими могилами. Ще до сумнозвісного Львівського собору 1946 року до церкви були прислані православні священики, які і відправляли богослужіння для невеликої кількості парафіян. А через декілька років, храм святого Юра взагалі закрили: на переплавку пішли давні дзвони, матеріальні цінності було розграбовано. Споруда передавалася у власність міськтору, який влаштував у ній склад. На щастя, церкву оминула доля багатьох храмів, які були зруйновані, розібрані, висаджені в повітря.
На схід від площі Ринок знаходився костел Воздвиження Чесного Хреста, заснований Миколом Жолкевським в 1594 році [66:1-21], який відступив йому помістя Язлівчик, дозволив пароху і його підданим (в Язлівчику) вільну вирубку лісу на будову і паливо, вільний помол у всіх його млинах, визнав збір десятини на костел із сіл Конюшнів, Суходоли і Висоцьке і забезпечив йому міський привілей. Крім того передав у потреби пароха найбільший став, найбільший фільварок із сажавкою, садом, лугом і пасовиськами. Жолкевський затримав для себе і своїх наслідників права ктитора; якщо би хто із них відійшов від католицизму, тоді ті права перейшли б до Луцького єпископа .
Станіслав Конецпольський побудував перший кам'яний костел близько 1660 року, де він склав тлінні останки своїх предків. Близько 1693 року костел сильно погорів. Його було відбудовано, і в 1699 році знову було відкрито. В 1845 і 1859 роках костел ще двічі горів [6:166].
В 1825 році споруду було значно розширено і накрито цинковою бляхою. Ця сроруда має два входи. По праву і ліву сторони знаходилися бічні нави, на право від вівтаря - ризохранилище, а над ним - сокровище. В головному вівтарі була живописна ікона Спасителя. В бічних навах знаходилися вівтарі: один з іконами св. Антонія і св. Миколая, інший із зображенням Богородиці і Пресвятої Трійці. Всі три престоли були прикрашені різьбою і живописом. В обох навах були гробниці із залізними решітками, до яких вів вхід із середини святині. В костелі знаходилося три гроби з написами на мармурових плитах: Розалії Ванг (вдови шкільного директора, померла 1845 року), Франца Ласневича із Кракова (помер в 1778 році) та Іпатія Ласневича (купця, який помер в 1804 році). На подвір'ї було побудовано дзвіницю на якій, під час будови (1844 році), було 4 дзвони [6:167].
Костел зберігся до наших днів. Із добудованими двома куполами, сьогодні це єпархіяльний храм Зборівської і Бродівської єпархії Української греко-католицької церкви.
Був в Бродах і кляштор О.О. Домініканців. В 1678 році Станіслав Конецпольський визначив місце на костел і на кам'яний будинок під кляштор, на користь якого заповів на помістях Вовковатиці і Пляшівці 30000 зол. Монахи самі побудували кам'яну каплицю, мали в свому розпорядженні землю навколо міста. Кляштор і костел погоріли в 1715 році. Особливо сильною була пожежа в 1754 році. При цій пожежі поплавилися дзвони. В 1784 році кляштор було закрито [67:33-39].
Південні квартали від площі Ринок заселяли переважно євреї. Переслідування євреїв-ашкеназі в ХІІІ-ХІV століттях змусило їх емігрувати на схід. Польські і галицько-волинські князі запрошували колоністів оселятися та допомогати в розбудові новостворених міст.
У давньому Львові євреї жили в старій і новій його частинах. Єврейська громада Бродів була в ХVІІ-ХІХ століттях одна з найбільших в Галичині. Місто називали "Галицьким Єрусалимом". Єврейські квартали швидко розбудовувалися і на початку ХІХ століттях переселилися за межі міських укріплень, які на той час почали розбирати. В 1820 році брідським євреям належало 1108 будинків [5:35].
Мали євреї і свої синагоги. Слово "синагога" грецького походження й означає місце зібрання євреїв [68:19]. Згідно з Талмудом, там де живе десяток євреїв, повинна бути синагога. Сучасні форми богослужіння ашкеназі сформувалися в ХІІ-ХІІІ століттях. Теологічні і ритуальні традиції обумовлювали світський характер синагоги. Це був не лише молитовний будинок, а й осередок громадського життя.
До головної зали синагоги входили із західного боку через сіни чи вестибюль. Традиційну вимогу окремих входів для чоловіків і жінок розв'язували різними спосабами. У давнішихспорудах, дуже часто вестибюль мав вищу підлогу, ніж основна зала храму, тож до неї треба було спускатися однією-двома сходинками. Особливість інтер'єру становила біма - розміщена посередині головної зали, підвищена площина під багатим дашком чи балдахіном, з якої читали громаді вірних Тору - Мосеєве П'ятикнижжя.
У центрі східної частини основної зали містився найголовніший елемент святині - вівтар. Дуже часто над вівтарем розміщували вікно, світло з якого падало на молільників.
Наприкінці ХVІ століття до молитовних зал із західного боку почали добудовувати вестибюлі. Над ними будували ще окреме приміщення для жінок. Між головною залою і новим жіночим приміщенням - вестибюлем робили вікна або напіввідкриті галереї [68:20].
Зовнішній вигляд мурованих єврейських храмів пристосовували до міського оточення. Будівлі синагог відзеркалювали впливи місцевого будівництва й архітектурних стилів певної доби. Обсягово-просторовою композицією єврейські храми були здебільшого
Loading...

 
 

Цікаве