WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Броди як адміністративний і культурний центр Львівщини, історія і сучасність - Дипломна робота

Броди як адміністративний і культурний центр Львівщини, історія і сучасність - Дипломна робота

Луцька на Дубно, по лівому флангу німецької танкової групи повинні були нанести 6-й механізований корпус генерала К.К.Рокосовського й 19-й механізований корпус генерала Н.В.Фекленка, з півдня - з району Бродів на Радехів і Берестечко - 8-й і 15-й механізований корпуси генералів Д.І.Рябишева і І.І.Карпезо. 22-й і 4-й механізовані корпуси 5-ї і 4-ї армій, а також 15-й механізований корпус вже вели бої в своїх полосах оборони. [30:24].
Задум був такий: наступаючи з півдня і півночі, зімкнути клещі в районі Дубна і таким чином відрізати ударні сили танкової групи ворога, які прорвалися на схід. Задумане частково виконати вдалося, але повністю завершити оточення ворога не вийшло.
Противник прийняв нагальні міри, швидко вводив в бій війська свого другого ешелону. Це зіграло свою роль і військам Південно-Західного Фронту прийшлося відступити з боями на схід. [30:24].
За вісім днів війни до Бродів увійшли німецькі військові частини. Націоналісти з-під стягу Степана Бандери зорганізували в Бродах"Проголошення" самостійної держави.
Проте німці не признали факт проголошення держави і заарештували С.Бандеру. Після цього ОУН почала активну підпільну боротьбу проти німців, а 1942 р. - повстанську боротьбу. [90:364].
Незадовго в Бродах почалося масове вбивство євреїв. В осінній день 1942 р. гестапівці вивезли вантажними машинами за місто три тисячі євреїв і там їх постріляли.
Друга протиєвреївська акція гестапівців відбулася у травні 1943 р.. Півсотні п'яних гестапівців гнали Львівською вулицею три тисячі євреїв на розстріл за місто. Ніхто з євреїв не пробував тоді втікати, хоч була добра нагода.
Жорстокою була тоді й доля людей, що мусіли постачати німцям контигенти збіжжя, худобу та людей на невільничу працю в Німеччині. Замість колишньої гімназії німецька влада дала дозвіл тільки на відкриття дворічної торговельної школи. Директором цієї школи назначено проф. Івана Сеника. До цієї школи голосилася масово молодь Брідщини, але місця для всіх там не вистачало. Перший випуск абітурієнтів "Торгівельки" відбувся в червні 1942 р. [90:364].
Всього за час свого "господарювання" гітлерівські головорізи стратили в місті 17 тисяч громадян, кількість жертв фашистського терору на території району становить 20 тисяч чоловік; понад 9 тисяч чоловік було вивезено на каторгу до Німеччини. Гітлерівці вщент спалили, стерли з лиця землі села Гуту Пеняцьку, Гутисько Бродівське, Гутисько Літовиське, Майдан Пеняцький; значних руйнувань було завдано селам Бовдури, Паликорови і Малинище. Незважаючи на жорстокий терор, бродівчани не схиляли голови перед ворогом. Уже восени 1941 р. на території району діяв партизанський загін під командуванням військового лікаря П. К. Кундіуса. Патріоти здійснювали диверсії на залізниці, пошкоджували лінії зв'язку, нападали на окремі підрозділи окупантів.
"Наприкінці квітня 1943 р. з'явилася відозва стосовно створення дивізії "Галичина". Це вже було після погрому німецьких армій під Сталінградом, і ми тоді добре знали, що німці війну програють. Не думали ми тоді, що війну виграють червоні, бо ж не знали про велику допомогу Радянському Союзові з боку альянтів. Самі ж англійці доставили тоді Сталінові 450.000 вантажних машин, котрі завезли до Берліна. А скільки літаків, кораблів, харчів, амуніції посипалось тоді з Америки? Всього того ми, молоді патріоти, не знали й тому беззастережно вірили, що дивізія "Галичина" стане зародком Української Армії після розвалу червоної імперії. Зрештою, який вибір мала тодішня галицька молодь? Не було тоді навіть змоги вибирати. У "найменше зло"! Йти до лісу, щоб там провадити безнадійну війну й викликати цим ділом найжорстокіші репресії окупантів супроти наших сіл? Їхати на невільничу працю до Німеччини й там гинути від американських та англійських бомб? Сидіти ж вдома й вичікувати спокійно на кінець війни не було найменших можливостей. Також ми дуже хотіли помститися за більшовицькі звірства у Львові, Золочеві та по всіх містах Галичини. Нам відомі були московські звірства у Вінниці, де відкопано 10.000 трупів наших людей. Ми не забували тоді про арешти шкільної молоді в Бродах, трупи яких, з пов'язаними дротом руками, знайдено вже на початку війни в сусідніх лісах. Ми знали добре про мученицьку смерть багатьох синів і доньок нашої Брідщини, таких як: Данко Букса, Буй, Іванець, Стефа Домбровська, Галя Столяр, Зоня Павлюк, Стефа Прокопчук, Івась Камінський, Юрко Чорнобай, Мілько Чорній та багато інших". [90:365].
Головними ентузіастами, що закликали молодь Брідщини голоситися добровольцями у ряди дивізії "Галичина", були Петро Чорнобай, Степан Орищин, голова УДК, та вчитель Ломиковський. Всі вони були колишніми вояками Української Армії й добре знали, що тільки українське рідне військо зможе оборонити нашу землю й народ від зазіхань сусідів. [90:366].
Весною 1943 р. на вулицях Бродів відбулося перше гестапівське полювання на людей, призначених на невільничу працю в рейху. Рішуча інтервенція Українського Комітету змусила гестапівців звільнити усіх бранців.
Поряд з тим місто жило, люди хотіли їсти і хтось мусів займатися цим. Один з них - Теодор Швабінський, який займався випічкою хліба з дозволу німецької влади. [111:233].
Багато добрих справ робилося для підтримки УПА. Вже осінню 1942 р. Ясько Качурець із околиць міста Радивилова (колишній учень брідської середньої школи) приїздив часто до Бродів і проводив збір ліків для відділів повстанців отамана Тараса Бульби.
У цей час, коли фронт між фашистською Німеччиною і більшовицьким СРСР пролягав десь на східних землях України, тут, на Галичині, що знаходилася під окупацією гітлерівців, по лісах снували польські бойовики і їх союзники - більшовицькі партизани. Нелегко доводилося в таких умовах діяти воякам ОУН-УПА, що боролися за незалежність України. Надзвичайно багато сил, енергії і хисту доводилося їм докладати для боротьби з трьома ворогами, які безжалісно топтали українську землю, нищили її красу, грабували природні багатства. Українські борці мали справу з противниками, у яких було добре матеріальне і бойове спорядження. Були випадки, коли командні чини ОУН-УПА, враховуючи особливі умови, змушені були проводити через ліси Брідщини великі загони більшовицьких партизанів, які проходили на Захід під видом вояків УПА. Хоча, хто вони були насправді, проводу ОУН було добре відомо. Все робилось з міркувань: не спровокувати з окупаційними німецькими військами вогневих сутичок, під час яких могли б постраждати мешканці українських сіл.
Навпаки ж чинили польські бойовики, що, як уже згадувалось, були в союзі з більшовицькими партизанами. Вони час від часу намагались спровокувати вогневий інцидент. Неодноразово нічною порою поляки зухвало підходили до сіл, де проживали переважно українці, і обстрілювали їх з автоматичної зброї. Так було вчинено у відношенні до невеличкого українського поселення Ставки, що неподалік
Loading...

 
 

Цікаве