WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Балинці – моє село. - Реферат

Балинці – моє село. - Реферат

влаштовували конкурси плекання телят, свиней і курей. Головами товариства "Сільський господар" були по черзі Василь Семотюк, Олекса Корбутяк, Семен Деделюк. Головою секції контролю молочності, яка була однією з найкращих в Галичині, був Олекса Корбутяк, а головним контролером був Володимир Садлінський. В 1937 році відбулася у Балинцях вистава расової молочної худоби, на яку прибули зі Львова голова крайового товариства "Сільський господар" д-р Михайло Холєвчук і представник Сільськогосподарської палати Косі ба, а також представники воєводівського уряду й Виділу повітового. Представники уряду призначили кілька нагород селянам за найкращий вигляд худоби, за найвищу молочність і за найкращу стайню і висловили місцевому товариству "Сільський господар" признання за добру працю.(Про виставку худоби в Балинцях є більша стаття в книжці "Сільський господар" у Львові, виданий УВАНОМ в Америці в 1970році).
Активним було також товариство (кружок)"Рідна школа", яке перевело в селі плебісцит за те, щоб вик ладовою мовою у місцевій школі була українська мова. Товариство щороку переводило збірки на потреби рідного шкільництва - з нагоди Різдва- коляду, Великодня- писанку, а крім того, основні збірки. Люди охоче жертвували на цю ціль. Головою місцевого товариства "Рідна школа" був увесь час Василь Семотюк. Було в селі і протиалкогольне товариство "Відродження", яке шляхом голосування позбулося корчми з села. Т-во влаштувало виклади про шкідливість алкоголю і тютюну, які дали добрі наслідки. Головою товариства був Михайло Деделюк. Жіноцтво було організоване в "Союзі українок, який дав концерти на пошану Л.Українки, і влаштував конкурси куховарства та інше.
Славою села було товариство молоді "Каменярі" засноване у 1930 році. За короткий час свого існування - польська влада заборонила його у 1936 році - товариство розгорнуло широку діяльність. Створило духову оркестру, яка складалася з 24 музикантів і виступала не тільки в Балинцях, але і в сусідніх селах. Оркестру вишколив колективний капельмейстер в австрійському війську професор Баран з Коломиї. При товаристві, до якого належала вся молодь села, було кілька секцій: футбольна, будування веж і вправ на поручнях і шахістів, якої головою був студент Михайло Максимчук. Його за совєцької влади арештували нкаведисти у Львові під час однієї облави і замордували в 1941 році. Товариство не тільки влаштовувало фізкультурні свята в Балинцях, але також виявляло своє вміння в сусідніх селах і виступала на повітових святах "Каменярів" у Коломиї і Косові. На повітовому святі в Коломиї товариство одержало бюст І.Франка в нагороду за вправи, які були визнані, як найкращі. У 1932 році делегація товариства у складі голови Михайла Деделюка і 8- членів, хлопців і дівчат, брали участь у відкритті пам'ятника І.Франкові у Львові.
В селі було два шкільні будинки, звані "Нова школа" і "Стара школа". За австрійських часів школа була 4-класова з шестирічним навчанням і трирічним доповняльним курсом. За польських часів школа була 7-класова, за совєтської влади 10-річна. В 1938 році мешканці Балинець відправили на вічний відпочинок двох своїх мешканців - о. митрата Войнаровського і директора Барнича. Отець Войнаровський як згадано на початку цієї статті, жив у Балинцях від 1892-1907рр., коли був порохом трьох сіл. Пізніше, протягом 4 років він був послом до Віденського парламенту. Отець Войнаровський полюбив село Балинці, утримував зв'язки з селом до самої смерті і в тестаманті записав кілька тисяч доларів на церкву в Балинцях. Коли жив у Балинцях збудував на місцевому цвинтарі родинну гробницю, до якої перевіз тлінні останки своєї дружини і мами, і де він також був похований. Але тимчасово його поховали у Львові, де він помер. Мешканці Балинець взяли масову участь у похоронах, щоб виявити вдячність за ту працю, яку отець митрат вклав у національне і культурне піднесення села, принесли на могилу урну балинецької землі і поклали вінок від громади. А вернувшись до дому створили комітет, очолений учителем Іваном Драгоманом, який мав завдання перевезти тіло покійного зі Львова до родинної гробниці в Балинцях заплановано це зробити в1940р., але війна й окупація Західної України совєтськими наїзниками перешкодили.
З такою ж вдячністю провели мешканці Балинець на місце вічного спочинку свого улюбленого директора школи Барнича, коли він помер в Коломиї, проживши понад 80 років. Він також любив село Балинці, якому віддав багато років свого життя, і коли відійшов на емеритуру і переїхав до Коломиї, то втримував далі зв'язки з Балинцями. Поки міг, він кілька разів на рік приїздив до села і завжди говорив: " Я жалую за Балинцями, за моїми учнями, з якими я прожив так довго". Вдячні за його працю для села мешканці Балинець взялимасову участь у похоронах, разом із своїм хором та оркестрою.
Обидві світові війни завдали селу великих утрат. На фронтах Першої світової війни загинуло понад 50 вояків австрійської армії з Балинець, а кільканадцять вернулось до дому інвалідами.
На кінець список добровольців з Балинець, що служили в Українських Січових Стрільцях: Ілько Грицюк(впав на Маківмі), Михайло Грицюк, Андрій Грицюк, Олекса Гнатчук, Василь Гуцул, Петро Деделюк, Дмитро Деделюк, Михайло Каралаш, Дмитро Корбутяк, Олекса Корбутяк, Матвій Корбутяк, Іван Максимчук, Степан Микитюк, Петро Лящук, Михайло Пернеровський , Олекса Симотюк, брати Соколяти, Михайло Сиротюк, Михайло Стефанський (впав на Маківці), Василь Ферлей, Михайло Ферлей, Дмитро Формосяк(впав на Маківці).
В боротьбу за українську державність в роки 1918-1920 впало 20 юнаків з Балинець, у складі УСС-ів та Галицької армії. Кожного року в день першого листопада громадяни села вшановують пам'ять героїв, що віддали життя за волю свого народу. В церкві збудовано символічну могилу з березовим хрестом а парох села о. Миндюк, при великій участі свідомих громадян, правив Богослужіння й Панахиду за упавши.
Під час першої совєтської окупації Галичини від вересня 1939 до червня 1941рр. енкавидисти замордували 18 юнаків, переважно малолітніх. З них 15 замирдували в Станіславі, одного у Львові і 3 на Сибірі. Їх імена подані нижче.
За німецької окупації були розстріляні суддя Василь Грицюк, на Україні, студент Дмитро Симотюк, с. Івана в містечку Красне селяни Михайло Матійчук, Петро Павлюк і Дмитро Драгун в Коломиї. В німецьких конц. Таборах загинули Іван Демчук (с. Семена) та Іван Сенюк з малолітнім сином.
В 1940-1941рр. загинули з рук енкавидистів : брати Михайло, Василь і Дмитро Грицюки,(першого вбили при спробі арештувати, його братів на Сибірі , куди вони були вивезені з батьками); в Сибірі був розстріляний також Василь Ферлей, вивезений туди з батьками; у Станіславові були помордовані перед утечею совєтської влади: Павло Грицюк, Іван Грицюк, Василь Ферлей, Іван Олексюк с. Юрія, Іван Дубчак, Василь Романюк, Василь Симовоник, Михайло Корбутяк, Ілько Герасимчук. В тюрмі у Львові був замордований студент Михайло Максимчук.
Після повернення большевицького наїзника, місцева міліція замордувала Михайла Пернеровського, батьки якого померли в Сибірі, і Василя Демчика, батько якого Іван загинув У німецькому концтаборі а мама і дід на Сибірі. Багато хлопців були засудженні на 10-15р. ув'язненя в концтаборах, багато родин вивезені були на Сибір. Одні там повмирали, іншим заборонено вертатись до рідного села.
Ось скільки втрат і горя зазнало село Балинці від обох "визволителів" України.
Loading...

 
 

Цікаве