WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Балинці – моє село. - Реферат

Балинці – моє село. - Реферат


Реферат на тему:
Балинці - моє село.
Балинці - село, центр сільської ради. Розташовані в долині річки Чорнявої, за 35км від районного центру. Населення - 1506 чоловік. Сільраді підпорядковані села Бучачки і Трофанівка.
На території Балинців зустрічаються знахідки часів Київської Русі. За народними переказами, Балинці засновано у 13-14ст. Тоді село мало назву "Балканський хутір" (від слова "балка"). Це припущення підтверджується тим, що навіть і досі на околиці села збереглися рештки земляних укріплень, де знаходиться посуд тих часів. Перша письмова згадка про Балинці належить до 1462р. Село згадується й пізніше в 1483 та 1495рр. В цей час Балинці були власністю галицького судді.
Масове закріпачення селян і загарбання земель феодалами призводило до зменшення селянських наділів. Якщо наприкінці 15ст і в середині 16ст селянський наділ у середньому становив ? лану, то в 17ст. він зменшився до ? лану. 54% селянських господарств були малоземельні, а 21,8% - безземельні. У шляхетських і церковних маєтках панщина тривала до 5 - 6 днів на тиждень. Селян позбавили права виходу з громади. Крім панщини, вони сплачували різні грошові побори на користь феодала й держави.
Важкий феодально-кріпосницький гніт доповнювався жорстокими національно-релігійними утисками. Польські феодали намагалися силоміць ополячити населення Балинців шляхом "навернення" їх у католицьку віру. З цією метою вони заснували у Гвіздці римсько-католицьку парафію, яка поширювала свій вплив і на Балинці. Але завдяки стійкості селян процес ополячування відбувався дуже повільно. У 1870р. з 1364 чоловік населення, яке проживало в Балинцях і Трофанівці, римо-католиків було лише 21 чоловік. Посилення соціального й національного гніту загострювало визвольну боротьбу трудящих. Під впливом агітації посланців Б.Хмельницького селяни Балинців гуртувались в озброєні загони. У 1648 році, коли селянсько-козацькі війська здійснювали похід на Львів, селяни Балинців разом з повстанцями інших сіл напали на маєток поміщика в селі Кулачківцях, спалили його , а майно розподілили між собою. З роками поглибився процес зубожіння трудящих, зросло число безземельних і безкінних господарств. У 40-х роках 18ст. на 465 дворів припадало лише 30 коней і 192 воли.
Все це стало причиною нового піднесення класової боротьби. В 1743-1744рр через Балинці переходив загін Олекси Довбуша. Мешканці села охоче постачали опришкам продовольство, створювали їм умови для перепочинку, повідомляли про засідки ворога і розташування каральних загонів.
За часів австрійського поневолення становище селян Балинців не поліпшилося. Крім важких феодальних повинностей, вони платили до 50% різних видів податків - на утримання церкви, сільського писаря, забудівлі тощо. Один лише поземельний податок поглинав у селян 10% їхнього прибутку.
У 1809р селяни Балинців відмовилися відробляти панщину. У відповідь власниця села шляхтянка А. Анжинська вчинила над кріпаками масову екзекуцію.
Не принесло селянам полегшення й скасування кріпосного права. Селяни втратили сервітути. Переважна частина земель залишилось у руках поміщика, церкви і куркулів. За переписом 1870р в Балинцях разом із присілком Трофанівкою проживало 1945 чоловік, їм належало 92 морги орної землі і лук, 158 моргів пасовищ, 7 моргів лісу. А тим часом поміщики Агопсовичі а також церква мали 598 моргів орної землі, 13 моргів пасовищ, 11 моргів сіножатей та 81 морг лісу.
У пореформений період селяни виступали не тільки проти своїх поміщиків, вони вимагали від австрійських властей відкрити українські школи і бібліотеки для трудящих, вшановувати пам'ять видатних діячів української культури. Під тиском народних мас у 1852р Уряд змушений був дозволити Балинцях тривіальну (трикласну) школу з українською мовою викладання. Проте її відвідувало дуже мало селянських дітей. Про безпросвітну темряву населення свідчить той факт, що наприкінці 19ст. в Балинцях згнила через недогляд цінна бібліотека, зібрана покійним священником Никоновичем .
Весною 1910р. на вічі в Балинцях селяни зажадали, щоб вибори до австрійського парламенту проходили на основі загального, прямого, рівного виборчого права при таємному голосуванні. Ставилась також вимога збільшити число мандатів для українців відповідно до кількості населення, утворити окрему національну курію. Віче вимагало, щоб "по громадах, де є більшість українців, були школи українські і не було б примусу польської мови". В 1912р. трудящі села добилися відкриття чотирикласної школи з українською мовою навчання.
Значною подією в Балинцях було спорудження в1914р. на кошти селян пам'ятника Т. Г. Шевченку. Ініціаторами цього стали: І. Корбутяк, М. Демчук, М. Рурак та І. Угринчук - учасники місцевого хору. За їх пропозицією погруддя Кобзаря купили за 360 золотих у Косовського різьбяра. Липи що ростуть тепер навколо пам'ятника, завезено в 1930р. О. Соколяном та М. Корбутяком із с. Сопова .
Перша світова війна призвела до занепаду селянських господарств. Усіх чоловіків призовного віку мобілізували на фронт. В наслідок реквізиції для потреб війни зменшилася кількість робочої і продуктивної худоби. Територія Балинців перетворилася на арену жорстоких боїв між російськими і австро-угорськими військами, село кілька разів переходило з рук у руки.
Від російських революційно настроєних солдатів селяни дізнались про події в Росії. Чоловіки, яких силоміць мобілізували до австро-угорської армії і відправили на фронт, добровільно здались у російський полон. Повернувшись додому, Г. М. Грицюк, Г.І. Качуляк, І.В. Проскурняк та інші розповідали своїм односільчанам про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, встановлення Радянської влади у Росії, про націоналізацію промисловості й передачу землі селянам.
Розповіді про соціалістичні перетворення в Радянській державі мали значний вплив на селян і надавали їх виступам більшої рішучості. У 1918р. вони захопили і поділили між собою землю та майно поміщика Агопсовича, який утік до Гвіздця і повернувся до Балинців лише через півроку в супроводі війська. Селян-пропагандистів знову відправили до війська. І.М. Грицюка було засуджено до 3 місяців тюремного ув'язнення.
З новим загарбанням Галичини панською Польщею в Баленцях ще більше зросла кількість малоземельних і безземельних селянських господарств. Посилився податковий тягар. Все це примушувало бідняків емігрувати за кордон у пошуках "кращої долі". Але й там на них чекали лише злидні, безправ'я, голод і поневіряння. За роки польської окупації з території теперішньої Балинцівської сільської Ради виїхало за океан 75 чоловік.
Колонізаторська політика буржуазного уряду Польщі особливо проявилася в спробах ополячування українського населення і, зокрема, учнівської молоді.
Селяни Балинців рішуче виступали проти полонізації. 7 лютого 1927р. вони надіслали скаргу міністерству освіти і віросповідань у Варшаві, гнівно протестуючи проти полонізації української школи в селі, де мешкає 99% українців. Проте кураторіяЛьвівського шкільного округу 20 листопада 1930р. прийняла рішення про запровадження в Балинцівській школі двомовного навчання, що фактично означало викладання всіх предметів (крім релігії й української мови) польською мовою.
Нестача приміщень і вчителів, дуже низький матеріальний рівень життя призвели до того, що в селі майже половина дітей не відвідували школу і мало хто закінчував її. В 1938р. в Балинцях навчалося лише половина дітей шкільного віку. За
Loading...

 
 

Цікаве