WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Місто Тячів (Закарпаття) - Реферат

Місто Тячів (Закарпаття) - Реферат


Реферат на тему:
Місто Тячів (Закарпаття)
В Тячеві, райцентрі Закарпатської області, я бував декілька разів. Останній раз в січні 2004 року. Містечко, або місто Тячів (статус міста Тячеву надали в 60-х роках минулого століття), виділяється серед Закарпатських населених пунктів, перш за все своєю архітектурою. Приватні будинки будуються з односкатним дахом, а по бокам даху споруджують зубці, що зменшуються за нахилом даху. Всі новозбудовані будинки мають, як мінімум два поверхи, хоча вони не здаються великими. Взагалі, у Тячеві все невеличке - площі, вулиці, провулки, будівлі, кафе, крамнички.
В Тячіві довгий час жив та працював відомий угорський художник Шімон Голлоші. На будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку. А в 1993 році, коло місцевої школи був відкритий пам`ятник Галлоші.
У самому центрі висотна Реформаторська церква XIV століття, стеля якої викладена яскраво розмальованим кахелем. Вона була реконструйована у 1748 та 1810 роках.
З боку західного фасаду прибудована триярусна дзвіниця із шатровим покриттям. На верхньому ярусі дзвіниці знаходиться давній годинник. Стіни храму кріплені міцними контрфорсами, які придають церкві більш грізний вигляд. Неф церкви перекритий дерев'яним кессоном з розписами середини ХVІІІст.
Шукаючи інформацію про Тячів в Інтернеті, я знайшов таку легенду:
"Колись давним-давно на вітчизну напав ворог: стільки їх було, як на небі зірок. Вони на швидких конях мчалися; випалили села, міста, людей перестріляли або забрали у полон у далекий схід, звідки не було вороття.
Король відправив дружину, дітей, придворних (подруг королеви) у далекий ліс із довіреним військом, де їх ніхто не знайде. У ті часи ще не було проїздної дороги, і утікачі збиралися до гір уздовж Тиси. Наніч відпочили під горою, де на них напали вороги. Військо гідно боролося, багатьох нападників убили, а решта втекло. Один з нападників розвернувся, прицілився у королеву і вистрілив у неї. Замітивши це, улюблена служанка королеви захистила її своїм тілом і стріла попала їй у груди. Щоб краще захищатися, вони вибралися на вершину гори, де королева занесла хвору у свою палатку, перев'язала рану, цілу ніч пильнувала за нею.
Ранком сонячне проміння наповнило весь край золотистим промінням. Королева винесла смертельно ранену служанку на свіже повітря. Побачивши цей чудовий краєвид, вона тихо сказала: "Велична королево, мені подобається це місце".
Королева плачучи заспокоювала подругу: "Ти не помреш, незабаром вилікуєшся. Король виб'є із країни ворогів і цей край я подарую тобі". Бідна ранена, вона старалася усміхатись, але прийшла остання хвилина, взяла руку своєї королеви і благала її: "Королево моя, не пускайте мене!". Но смерть була сильніша
Королева наказала, щоб понесли і поховали тіло посередині цієї місцевості, і всі нехай понесуть на неї землю: чоловіки повний шолом, а жінки повний фартушок. І так створився один великий горб над бідолашньою придворною дамою.
Через декілька років, коли країна вже була вільна, королева на честь придворної побудувала на горбі каплицю: нехай вартує над її провінцією. Місцевість незабаром заселилася, на березі Тиси люди побудувалили хати, і назвали своє село "tecco". Із цього стала назва міста Тячева "Tecso". Місце де померла дама назвали: Нересен (Ne eresszen el). Горб, де стояла каплиця, і сьогодні називають Каплицею (Kapolna)."
Перший запис про Тячів, датується 1329 роком, коли місто отримало від короля Кароля Роберта привілейовані права, отже уже тоді на цьому місті був процвітающий населений пункт.
Пізніше Тячів згадується, як Thechew (1336), Techew (1406.), Teczyo(1453.), Тhewche (1459.), Tetso(1851.). В документах від 28 червня 1701 року вперше згадується існуючий герб Тячева.
На цій старовинній фотографії - міст в Тячеві, через Тису. Тепер він зруйнований.
Зараз Тячів прикордонне місто. Через Тису вже Румунія. Досить дивно виглядають прикордонні стовпчики, що стоять на місцевих городах, які виходять до берега річки.
Гори димлять
Гірські вершини, оповиті туманом. На височині дерева ще довго не зеленітимуть. На Тисі де-не-де крига скресла і струмочить тала вода. Ми піднімаємося все вище і їдемо в Усть-Чорну. Хоча їздою це складно назвати: ми вправно щоразу вибираємося авто з вибоїн і знову в них потрапляємо. Нас кидає то в один, то в інший бік.
Дорогою минаємо закарпатські села: Біловарці, Нересниця, Дубове, Красна. Тячівський район Закарпатської області вважається найбільшим сільським районом в Україні. Його протяжність з півдня на північ -- 100 км, зі сходу на захід -- 40 км, а площа становить 1,8 тисяч кілометрів квадратних. В районі проживає майже 173 тисячі жителів: українців, угорців, румунів, німців, циган, правда, останні записані як українці.
Вузька серпантинна дорога між горами підносить нас все ближче до неба. На шляху помічаю напис українською та німецькою мовами - Усть-Чорна.
Німці тут проживають давно. Вони прийшли століття-два тому і займалися сплавлянням лісу. Стрункі сосни, пишні смереки, гладкі буки шумно падали додолу. Їх стягували на дерев'яні плоти і сплавляли бистрими річками до місць призначення.
На вулицях зустрічаємо українських німців. Вони хоч і поріднилися з українцями, угорцями, проте мало схожі на закарпатців. Блідість обличчя, обрамленого світлим волоссям, виважені повільні рухи - німецька неспішність. Живуть при дорозі у скромних акуратних будиночках, де-не-де дерев'яних.
Ми минали будинок за будинком і опинилися у самому центрі Українських Карпат на висоті 530 метрів над рівнем моря.
"Де гори Карпати, де писаний камінь, вода понад річков пливе..." - звучить в моєму серці. Вдихаю повітря... У ньому весняна прохолода, запах смереки, чебрецю, звіробою, засушених ще з літа! Звідси щосили випираються гірські вершини Унгаряска (1707 м), Темпа (1634), Гропа (1494 м), а з Підпули видно дрімучі Горгани. Поміж тими горами, знаходиться туристична база "Ялинка". Її головний корпус може розмістити 110 чоловік у 2-3 місних кімнатах з усіма зручностями. Тут є кафе-бар, площадка для дискотек, сауна, тренажерний зал, пункт прокату туристичного спорядження, їдальня в корпусі навпроти. У шашличній "Колиба" можна влаштувати справжню забаву по-закарпатськи з темпераментними, запальними піснями, заспівуючи "Ге-й-я!" так, аби гори здригнулися.
У сусідньому селі Руська Мокра, на відстані 5 кілометрів від турбази, знаходяться мінеральні джерела, вода яких виводить радіонукліди і має лікувальні властивості при захворюваннях органів травлення.
"Ялинка" облаштована для відпочинку здебільшого молодих людей, тих, хто любить пригоди та екстрім: влітку мандрувати у гори, купатися у прохолодних водах Мокрянки і Брустурянки - притоках річки Тересви, а взимку спускатися на лижах гірськими трасами. Турбаза має власний підйомник, довжиною 400 метрів, а довжина гірськолижного схилу -- 1500 метрів. Саме мчить лижник. Треба відійти, бо зіб'є з ніг. Інструктор-рятувальник панЮрій Костяк розповідав, як колись так навчив одного їздити, що той, розігнавшись, влетів лижами у вікно його кабінету.
Ми ще довго сміялися з цієї історії, п'ючи справжнє закарпатське вино, підігріте на раритетній пічці початку XX століття, за те, аби не потрапляти у чужі вікна.
Токан, паленка і закарпатське вино
Великі одноповерхові цегляні будинки на 4-5 кімнат тут вважаються скромними. Їх мало хто й споруджує. Це, як-то кажуть, вже історія. Будують доми на два-три-чотири поверхи з одним-двома балконами, колонними ґанками й верандами, літніми мансардами, зимовими садами... А на подвір'ї всеможливі кнайпи й літні кухні, майстерні й гаражі. Так живуть українські румуни у селі Діброва Тячівського району Закарпатської області, що при самім кордоні. А вже через Тису їхні земляки порядкують по господарству і перуть шмаття у річкових водах. Ті, з Діброви, з берегу навпроти, махають їм руками, навідуються на Різдво й Великдень і тихо співчувають - Румунія - бідна країна. А тут... Подорожуючи Україною, багатшого села я ще не бачила! Хоча роботи немає, окрім як по господарству. Всі їздять у світи на заробітки: Угорщину, Чехію, Словаччину, Іспанію, Італію, Португалію, Польщу, Росію - продають, перепродують, будують, доглядають хворих і дітей - 4-8 місяців там, 2-4 місяці -
Loading...

 
 

Цікаве