WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія Верхнього Вербіжа - Реферат

Історія Верхнього Вербіжа - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Історія Верхнього Вербіжа
Як їхати з Коломиї на Косів через Яблунів, то другим селом на цьому шляху буде Верхній Вербіж. Іноді на мапах його помилково подають першим, а другим - Нижній Вербіж. Насправді, все навпаки. Однак місцевий люд рідше уточнює, про котрий Вербіж ідеться - Нижній чи Верхній. Кажуть просто: "Вербіж" або "Вербіжі". Це відгомін тих далеких часів, коли існував один Вербіж.
Верхній Вербіж дуже мальовниче село. їдеш чи йдеш і милуєшся чепурними хатами, квітниками, садами, лугами, потічками, а в святкові дні - вишиванками вербізьких людей.
Зазвичай походження Вербіжів пов'язують з деревом-вербою. До слова сказати, верба є в усіх слов'янських мовах і навіть у литовців, що були споріднені з нами, є "віжбас", що означає прут, лозину, стебло. Отже, якщо Вербіж виводити від верби, то тут усе зрозуміло: назва села походить від верб, які росли тут та й ростуть тепер. Правда, в котрому з наших сіл ті верби не ростуть? Є ж села у нас на Покутті, які мають чисто українські корені: Вербівці, Вербовець.
За народним переказом, торгівці, які їхали з Галича на Волощину і зупинялися в Коломиї, запитували місцевих людей, де переїхати Прут? Мостів тоді не було і ріки переїжджали убрід. Місцеві люди їм відповідали: "Коло Лисої гори, там мілкий брід, а за ним верби, верби...". Нібито ті верби згодом стали назвою села Вербіж.
Якщо ж узяти до уваги, що невідомі нам писарі точно записали назву села, тобто так, як вимовляли її тодішні мешканці, то маємо Віжбаж. Від чого ж тоді це походить? Якщо взяти до уваги, що Віжбаж заснували ще племена білих хорватів, то саме в старохорватській мові треба шукати розгадки цього слова. Можливо, воно означає щось цілком інше, ніж вербу?
Хтозна, можливо цю загадку незабаром відгадають вперше в історичних джерелах Вербіж згадується у 1373 році. Є ще згадка про село у науковця Дмитра Бучка - 1365 рік і називалося воно тоді Вєрбяз. Та правдоподібно він існував ще задовго до цієї згадки.
У перших писемних згадках за 1365 і 1373 роки йдеться лише про один Вербіж.
На думку краєзнавця Миколи Савчука, "вижнии" і "нижний" - це польські словотвори, які польська окупаційна влада накинула багатьом галицьким селам. У польській мові слово "виж" означає височину. Українські відповідники до "вижний" і "нижний" - "горішній", або по-місцевому "горішний" і "долішній", або по-місцевому "долішний". Ну а коли в Галичину прийшла Червона армія, російське вухо одразу ж вловило у назві села якусь невідповідність і в 1947 році перейменувало його на російський кшталт - "Верхний" - "Верхній". Так ця назва і прижилася, хоча найсппаведливіше було б назвати село "Гооішний Веобіж"х
І На користь прадавніх часів у Верхньому Вербіжі свідчать такі місцеві топоніми: Бані, Дуброва, Могилки, Лисина, Полики. Та найбільшим відкриттям стало виявлене у господарській книзі Вербіжа Вижнього за 1858 рік урочище Городище. Це яскраве свідчення того, що у селі в минулі століття існувало поселення. Тоді такі поселення називали городищами. Дивно, що це урочище, яке ще згадується в 1850-і роки, у XXI столітті цілком забуте. А воно ж свідчить про прадавність Верхнього Вербіжа!
Верхній Вербіж доволі відоме село на Коломийщині й Гуцульщині, оскільки лежить на шляху з Коломиї до Косова, якщо їхати через Яблунів. Воно має дуже вигідне сполучення з містом та гірськими селами. Через село їздить багато різних автобусів і бусів асфальтованою автотрасою, яку колись називали Цісарською дорогою, або Цісаркою. Курсують також рейси "Верхній Вербіж - Корнич" (два буси) та "Верхній Вербіж - Залізничний вокзал м. Коломиї".
Верхній Вербіж лежить у південно-західній частині Коломийського району, за 4,5 км від самої Коломиї, на правому березі р. Пруту. Ці терени вважають ще гуцульськими.
Село межує на південному сході з с. Мишином, на південному заході - з с Великим Ключевом, на північному заході - з с. Соповом, на північному сході - з с Нижнім Вербіжем.
Верхній Вербіж пережив усі траґічні часи нашого народу, перебував у складі різних чужих імперій. Упродовж XV ст.-1772 p. він належав до Коломийського повіту Руського воєводства Галицької землі; упродовж 1772-1854 років - до Коломийської округи Королівства Галіції та Людомерії; упродовж 1854-1918 років - до Печеніжинського повіту Коломийської округи Львівського Намісництва Королівства Галіції і Володимири; упродовж листопада 1918-травня 1919 - до Печеніжинського повіту Коломийської округи Західноукраїнської Народної Республіки; протягом 1919-1939 років - до Коломийського, а відтак - до Печеніжинського повіту Станіславського воєводства. У 1934 у Польщі, до якої належала тоді Східна Галичина, прийняли закон, згідно з яким кілька сіл творили збірну громаду, або ґміну. Центр такої ґміни був і у Вербіжі Вижному. З приходом у Галичину Червоної армії змінився адміністративний поділ і село стало належати до Коломийського повіту Станіславської области УРСР (1939-1941 pp.). а в період німецької займанщини - до Коломийської округи Дистрикту Галичина Генерал-губернаторства польських земель (1941-1944 pp.)- По війні Верхній Вербіж належав до Печеніжинського району Станіславської області УРСР (1944-57), до Яблунівського району Станіславської (від 1962 р. - Івано-Франківської) області УРСР (1957-1963 pp.), до Коломийського району Івано-Франківської області УРСР (1963-1991). Тепер це село Коломийського району Івано-Франківської області в Україні.
Здавен кожне українське село поділялося на кутки, мало різні урочища. Верхній Вербіж перетинає ріка Лючка, яка тече майже всією площею села і розділяє його на три головні кутки: Толока, Осередок, Гора.
Толока і Осередок лежать на лівому березі Лючки, за Осередком - куток Гора. На Толоці стоїть церква з цвинтарем, трохи далі - крамниця, а до 2005 року була ще й школа.
На південному боці Осередка при головній дорозі є закритий ще в XIX ст. цвинтар, на якому збереглися два хрести з нерозбірливими написами. Посередині цього кутка є крамниця, а в північній його частині ще в 1930-і роки побудували адміністративний будинок - ґміну.
На Горі міститься багато сільських хат від Мишина аж до Нижнього Вербіжа, що йому належить північна частина Гори.
Посередині Верхнього Вербіжа в'ється дорога з Коломиї на Яблунів і в гори. На захід від неї є дві менші дороги. Одна з них веде на куток Толоку і тягнеться до лісу. Нею можна також зайти до Дученкового берега і до Дуброви. Друга дорога іде до церкви і виходить на Толоку.
На схід від головної дороги є три відгалуження. Одне з них іде по межі Вербіжів на Спас попри нижньовербізьку церкву і перетинає там куток Чернич.
На південь кутка Осередок є кут Млинівки над Лючкою. Там колись стояв млин, а
Loading...

 
 

Цікаве