WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія населеного пункту с. Яворів Косівського району - Реферат

Історія населеного пункту с. Яворів Косівського району - Реферат

художньої вартості), і колгосп став отримувати прибутки. Коли в 1969 році на виставці у Києві керівники УРСР побачили барвисті яворівські ліжники, то невдовзі вийшла урядова постанова про дозвіл гірським колгоспам не продавати державі вовну, а використовувати для виготовлення ліж-ників.
Це дало можливість підвищувати оплату праці колгоспників і використовувати кошти для соціального розвитку сіл (будівництво шкіл, магазинів, доріг тощо)
У Яворові в 1974 р. збудований дитячий садок, а в 1982 р. введено в дію нову типову триповерхову школу. У лютому 1990 р. колгоспники Яворова вийшли з колгоспу "40-річчя Жовтня" і створи-ли свій колгосп ім. Лесі Українки.
У 1991-1993 роках в селі проведена земельна реформа. Згідно з земельним кодексом, вся земля стала державною, і кожне господар-ство, незалежно від роду занять, одержало право на одержання в приватну власність до 0,85 га землі. В основному люди розібрали землі, які їм належали до колективізації, але при виділенні земель в натурі виникло багато спірних питань.
У селі є кілька приватник малих підприємств, які займаються в основному торгово-посередницькою діяльністю, виходець з Яворова М.Шкрібляк відкрив пекарню, якою завідує В.Рибчук, є 14 фермер-ських господарств, які створені переважно з метою володіти колиш-ньою дідівською землею.
Жителі села головним чином займаються ліжникарством і виро-щуванням худоби Прибутки залежать від кон'юнктури ринку і нерідко бувають низькими в умовах глибокої економічної кризи, в ями опинилася молода Українська держава
На 1 січня 1996р. в селі було 1081 господарство і 26йо жителів. Загальна земельна площа села 5288 га, в тому числі сінокосів - 849 га, пасовищ - 1819 га, лісу - 2496 га.
1990 рік і наступні роки особливі для Яворова, як і для всієї України Це боротьба за утворення і утвердження незалежної України.
9. У 1990 році в селі створено осередок Народного Руху України (ПРУ). 2 червня 1990 р. була встановлена в центрі села вітрина ПРУ і піднятий національний синьо-жовтий прапор.
Гуцульське товариство "Відродження", створене у 1989 р. (голова П.Лосюк), що входить до об'єднання "Гуцульщина" з управою у Верховині, всіляко сприяє соціально-економічному розвиткові села і безпосередньо займається питаннями національно-духовного відро-дження, формуванням національної свідомості.
Ось перелік найважливіших заходів і акцій, проведених за ініціа-тивою і безпосередньою участю членів товариства, переважно учите-лів середньої школи спільно з сільською Радою (голова В.Лагодюк) і осередком НРУ (голова П.Копильчук):
25 лютого 1991 р. - урочисте відзначення 120-річчя від дня народження Лесі Українки, відкриття музею видатної письменниці в середній школі, виконання вперше в селі національного гімну "Ще не вмерла Україна".
14 грудня 1991р. - відновлення історичного Хреста "Воля", вста-новленого на честь скасування панщини у 1848 р. і проголошення незалежності України у 1991р.
Травень 1992 р. - відзначення 150-річчя від дня народження Миколи Лисенка, основоположника української класичної музики, ученицею якого була Ольга Окуневська.
Вересень 1992 р. - відзначення 100-річчя від дня народження відомого різьбяра, заслуженого майстра народної творчості України Юрія Корпанюка і 70-річчя від дня народження члена Спілки худож-ників України Василя Корпанюка.
1992-1993 р.р. - збудовано добротну дорогу до присілків Широ-кий і Віпчинка за державні кошти (домігся депутат районної Ради П.Лосюк).
Травень 1993р. - участь у проведенні Першої Міжнародної нау-ково-практичної конференції "Проблеми Гуцульщини" (виїзне засі-дання освітянської секції у Яворівській середній школі).
Серпень 1993р. - прийняття в селі і середній школі учасників Першого світового Конгресу гуцулів.
14 вересня 1994 р. - відзначення 100-річчя від дня народження відомого різьбяра, заслуженого майстра народної творчості України Семена Корпанюка.
Жовтень 1994 р. - відзначення 300-річчя першої письмової згадки про Яворів, встановлення пам'ятного знаку на горі Стоянів.
Вересень 1995р. - відзначення на горі Стоянів 250-річчя від дня загибелі ватажка опришків Олекси Довбуша.
25 лютого 1996р. - відзначення 125-річчя від дня народження Лесі Українки.
3 вересня 1996 р. - відзначення 120-річчя від дня народження Ольги Оку невської.
У Яворові є важливі пам'ятки історії та культури: хрест "Воля" на ознаменування скасування панщини у 1848 р.; церква і дзвіниця XX ст., пам'ятник "Скорботлива мати" односельчанам, які загинули на фронті та в міжусобній боротьбі; музейна кімната, відкрита в 1961 р.; будинок, в якому народилася письменниця М.Колцуняк; будинок Ю.Корпанюка з родинним музеєм у ньому; будинок С.Корпанюка з родинним музеєм; музей Лесі Українки в середній школі; пам'ятний знак на горі Стоянів односельчанам, що брали участь в опришківському русі.
На закінчення цієї невеликої оповіді про своє рідне село бажаю своїм дорогим, милим, вродливим, щирим яворівцям добра і щасливої долі.
Залишмо в цьому столітті все погане разом з усіма бідами та негараздами і вступімо у третє тисячоліття фізично здоровими і духовно багатими, в любові і злагоді, гідними нашої незалежної України.
Дай Боже, щоб все це здійснилося і в Яворові ще зашуміли яворові гаї!
10.Одним із своєрідних видів декоративно-вжиткового мистецтва є різьба по дереву. Найдавніші згадки про народну різьбу по дереву зустрічаємо в Київському та Галицько-Волинському літописах.
Початки розвитку різьби по дереву сягають ранньослов'янського періоду історії західних земель України. В епоху Київської Русі різьба по дереву, як і всі інші види промислів, досягла високого рівня. Під час татарських нападів цей вид художньої обробки дерева підупав, а в XVI-XVIII ст. Знову почався період розквіту.
Найдавнішими пам'ятками різьби по дереву є ручні дерев'яні христи. У Львівському музеї етнографії та художнього промислу зберігається хрест ХVI ст. Цікаво, що на ньому нанесено мотиви плоскої різьби, які ще й досі вживаються на Гуцульщині і мають назв "кривулька" та "шнурочки".На деяких хрестах цього часу, що проходять з різних місцевостей західних земель України, зустрічаються мотиви геометричних форм, які вживаються тепер у гуцульській різьбі. Все це переконливо свідчить, що так знана гуцульська різьба по дереву не постала на Гуцульщині, а тут лише розвинулася і сформувалася як вид високохудожнього оздоблення дерев'яних вжиткових виробів, елементів інтер'єру хати.
З предметів хатнього вжитку на Гуцульщині прикрашувалися різьбою будь-які скрині, столи, ліжка, мисники, полиці, посуд (миски, ракви - масельниці, барильця, баклаги, пляшки), речі господарського вжитку (вази, тарниці - сідла, кушки, кіста і т. д.), архітектурні частини (двері, одвірки, сволоки) та предмети різного призначення (палиці, топірці, пістолети, рушниці і т. д.).
У другій половині XIX ст. Історики і дослідники української культури,
Австрійські вчені Р.Ейтельтербергер та .М.Габерландт приділили увагу походженню української народної різьби по дереву.
В першій чверті XX cт. Різьбу по дереву досліджував польський вчений Т.Северин. Він високо оцінював мистецькі й технічні прийоми гуцульської різьби по дереву,
Loading...

 
 

Цікаве