WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія населеного пункту с. Яворів Косівського району - Реферат

Історія населеного пункту с. Яворів Косівського району - Реферат

влада. Жителі села не змирилися з оку-пацією і бойкотували вибори до сейму в 1922 році. Близько 60 чоловік ухилилися від призову до польської армії.
7. У 1921 р. в селі нараховувалось 511 хат з населенням 2554 чоловік, а в 1931 році вже було 654 хати і проживало 3033 чоловік, в тому числі 12 поляків і 80 євреїв (ІФОДА, ф.2, оп.6, од. зб. 470).
У цей час становище населення було дуже важким. За даними 1934 р. в Яворові було 692 господарства, які мали 200 га орної землі. На своїх клаптикових городах селяни збирали низькі врожаї. Так, з 1 га збирали пшениці - 9 ц, жита - 7 ц, ячменю - 7 ц. вівса - 7 ц, кукурудзи - 8 ц, фасолі - 4 ц, льону - 3 ц. Тільки 500 господарств мали домашніх тварин, зокрема великої рогатої худоби - 1173, в т.ч. корів - 721, коней - 143, свиней - 243, овець - 2313, кіз - 38 (ІФОДА, ар.2, оп.9, од. зб. 784 - С.40, 785 - С. 65, 786 - С. 44).
Церква мала 23 га землі і 13 га лісу.
Щоб поліпшити важкі умови життя, селяни виїжджали на заро-бітки як будівельники і лісоруби, займалися різними промислами, зокрема, і художніми. Особливо інтенсивно розвивалося ліжникарство. На початку 20-років Параска ІПкрібляк-Король (1892-1954) зап-роваджує виготовлення ліжників з фарбованої вовни і різними кольо-ровими орнаментами. В її невеликій ліжникарській майстерні працю-вали ткалі, які згодом стали виготовляти такі ліжники у себе вдома Найкращими майстринями-ліжникарками стали Марія Нітсляк, Василина Орловська, Анна Лосюк і багато ін. II.Король і М.ІІітеляк були учасниками виставки у Познані.
За польської влади, особливо в 20 х роках, Яворів був не тільки убогим, але й відсталим селом У звіті за 1925 про діяльність бібліотеки "Просвіти" сказано: "В бібліотеці кілька старих книжок . Жодного освітнього руху. Село темне ... (ЛІЩ1А. ф 348, оп.1. сир.1200, арк. 21, 49, 57; спр. 1211, арк 1,15).
У 30-х роках в селі налагоджується громадсько-політичне життя. Діяла організація "Сельробєдності'', яку очолював В.М. Вепрук (Миковатський), що був делегатом II крайового конгресу "Сельробєдності" у Львові (ЛОДА, ф.12І, оп.З, спр.61, арк.93; спр.428, арк 43).
Супроти польської влади в селі була організована читальня "Прос-віти". При читальні створено драматичний колектив Упродовж кількох років аж до 1939 року аматори сцени поставили понад 10 вистав, серед яких "Назар Стодоля" Т.Шевченка, "Украдене щастя" І.Франка та ін.
Найбільш активними аматорами були П.Гуменюк, Д.Гумснюк. Г.Корпанюк, М. Лосюк, II. Мицканюк (Село 1), П.Мицканюк (Село 2), Ю. Мицканюк, Г.Петрич, М.Шкрібляк, Й.Шульдис. Керівником драм-гуртка був Кирило Онуфрійович Копильчук.
За ініціативою і активною участю братів Василя і Юрія Вепруків на присілку Никовата було збудоване приміщення для школи і чи-тальні, де драмгуртківці теж показували свої вистави.
Безперечно, що така робота протистояла полонізації, спряла фор-муванню в населення національної свідомості.
У вересні 1939 р. через село відступали окремі підрозділи поль-ської армії, а згодом пройшли частини Червоної Армії.
Після встановлення на західноукраїнських землях радянської вла-ди в селі була створена сільська Рада, головою якої був обраний В.Вепрук. Але незабаром до села приїхав уповноважений НКВС і став запитувати голову: "Скільки у вас корів та іншої худоби ? Кажуть, що багато". Як пригадує П.Ф.Гуменюк, яка була присутня при розмові, В.Вепрук відповів: "То не штука не мати, а штука мати". Невдовзі головою сільської Ради був обраний бідніший житель села В.Ф.Копчук, а в 1940 році головою став колишній член КПЗУ із Старого Косова М.П.Богатчук.
Великого горя і страждань завдала жителям села друга світова війна. Це репресії 1940-1941 років, призов до Червоної Армії 70 призовників, більшість з яких загинула на фронтах або пропали безвісті. В перші дні німецької окупації (з 30 червня 1941 р.) фашисти розстріляли 66 жителів села єврейської національності. Пізніше 76 чоловік вивезли на роботу до Німеччини.
За час війни в селі було зруйновано 13 мортів, спалено велику кількість будинків.
На терені села і в навколишній місцевості діяли курені Української Повстанської Армії (УПА), в яких брали участь жителі села. За наказом Головного штабу УПА від 27 січня 1944 року Івано-Франківську (тодішню Станіславську) область охоплював військовий округ (ВО-4: "Говерля"). ВО-4 ділився на чотири ТВ (тактичні від-тинки). ТВ "Гуцульщина" займав гірську територію. Сюди входили курені "Гайдамаки", "Карпатський", "Колодзінського", "Берегівський", а згодом з Буковини приєднався курінь "Перемога".
На боротьбу проти УПА більшовицька влада організувала караль-ні загони НКВС та військові гарнізони в селах. 58 жителів Яворова були вбиті репресивними радянськими органами. Серед убитих по-встанців - 15 жінок і дівчат. 42 жителі села були засуджені радян-ськими судами до каторжних робіт, а 48 - виселені до Сибіру і
Казахстану. 18 чоловік із засуджених і виселених загинули у в'язницях, концтаборах та на тяжких роботах або були розстріляні.
Внаслідок війни, репресій німецького та радянського тоталітариз-му кількість господарств у Яворові зменшилась на 322, а жителів - на 482 чоловіки. Довоєнної чисельності (3595 чол.) населення Яворова не досягло й досі (на 910 чол. менше).
Складними були післявоєнні роки. Це неврожайний 1946 рік і голод 1946-1947 років, обов'язкова сплата високих податків (навіть за фруктові дерева), примусова купівля облігацій позик на відбудову і розвиток зруйнованого війною народного господарства, примусове відправлення юнаків на шахти Донбасу.
Непоправного удару по укладу життя гуцулів завдала примусова колективізація, яка розпочалася в селі у 1950 році, насильницьке зселення і переселення з гір. Заборона споруджувати будинки на присілках, обмеження або позбавлення присадибної ділянки, якщо не вироблений встановлений мінімум трудоднів, а пізніше людиноднів, заборона утримувати коней призвели до виїзду у 60-80 роках жителів села, особливо молодих, до Косова, в низинні села і навіть за межі області.
Різко зменшилась кількість населення віддалених присілків Віпчинка, Плоский, Максимець, Буковець, Стручків. Вони значно "по-старіли".
Майже двадцять років когоспники працювали за дуже мізерну платню в нерентабельному колгоспі (з 1959 р. об'єднаний колгосп "40-річчя Жовтня" зселами Річка і Снідавка, а пізніше Соколівкою і Бабином). Для виконання планів виробництва і продажу державі молока, м'яса, вовни, доведених райкомом партії, колгосп утримував стільки великої рогатої худоби, зокрема корів, а також овець, що власних кормів не вистачало, і завозив солому та зернофураж з інших областей, навіть з Одеської.
Колгосп "40-річчя Жовтня" так "погаздував" у селі, що колись вічнозелені верхи Липний, Стручків, Безулька Третя, Максимець та інші "полисіли". Більшість деревини вивезено за межі села, обміню-валось на корми для колгоспної худоби.
За останні 10 років Яворівське лісництво (лісничий В.П.Лосюк) різко зменшило лісозаготівлі в селі, а натомість проводило розробку вітровальних лісосік у Верховинському районі. Значно покращено догляд за молодими лісонасадженнями.
8. З початку 70-х років почали розвиватись допоміжні промисли (переважно виготовлення сувенірів сумнівної
Loading...

 
 

Цікаве