WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія населеного пункту с. Яворів Косівського району - Реферат

Історія населеного пункту с. Яворів Косівського району - Реферат

біля двох могутніх модрин стоїть давня металева огорожа, яка відділяє чотири хрести і дивний, як для Гуцульщини, білий зламаний стовп. Напис на ньому засвідчує, що тут похована Емілія з Окуневських Дорундяк (20.12.1862 - 17.03.1894). З другого боку є табличка з написом: "Спи, зламана життям сосно". Епітафія розкриває суть цього дивного пам'ятника.
Два сусідні хрести безіменні. Львівський науковець, виходець з Яворова Василь Гуменюк зробив добру справу, дослідивши безіменні могили, про що надрукував цікаву наукову розвідку "Порвані струни родини Окуневських (ж. "Гуцульщина", 1994, №6).
Отже, як пише В.Гуменюк, на північній половині, поруч з Іваном Кобринським, похований його зять-священик Іполит Данилович Оку-невський (1833-1902), парох Яворова. На південній, під хрестом, з якого зловмисники зняли табличку з написом, - його дружина Текля Іванівна, під новішим металічним - дочка Ольга Іполитівна Окуневська (1876-1960), відома піаністка, учениця Миколи Лисенка.
Найстарший син отця Іполита - Теофіл (1858-1937) закінчив юридичний факультет Віденського університету, займався активною громадсько-політичною діяльністю, був у близьких взаєминах з Іва-ном Франком, Михайлом Драгомановим, Михайлом Павликом.
5. Теофіл був одним з ініціаторів створення галицько-української національної політичної партії, співавтором разом з І.Франком і М.Павликом програми і статуту Русько-української радикальної партії (1890).
З Теофілем вперше побував на Гуцульщині в Яворові Іван Франко у 1880 році. В Окуневських також бували Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Ольга Кобилянська, Гнат Хоткевич, Наталія Кобринська, Остап Терлецький та інші видатні діячі громадського і культурного життя того часу.
Будучи послом сейму (по-теперішньому депутатом), домігся в ав-стрійського уряду виділення коштів на будівництво дороги Косів-Жаб'є, яку й досі називають цісарською.
З особистого життя Теофіла відомо, що він просив руки Соломії Крушельницької, і роман тривав десять років. Коли співачка світової слави категорично відмовилась вийти за нього заміж і покинути сцену, Теофіл у сорокарічному віці оженився. Працював адвокатом у Городенці, де і помер.
З С.Крушельницькою була добре знайома й Ольга Окуневська, вона акомпанувала на концертах славетної співачки.
Надзвичайно цікава і драматична доля Ярослава Окуневського. Він закінчив медичний факультет Віденського університету і служив лікарем на флоті. Дослужився до чину адмірала (перший адмірал з Гуцульщини) і посади начальника головного медичного управління штабу військово-морських сил Австро-Угорської імперії.
Ярослав написав цікавий двотомник "Листи з чужини" про свої морські подорожі, де також з теплотою згадує Гуцульщину і улюбле-ний Яворів:
Що там чувати в нашім Яворові
під зеленим Бескидом?
Що поробляєте, земляки?
А я мандрую уже 13 років;
моря і гори, ріки і зорі
лишаються позад мене,
несу з собою тугу
за ясними зорями,
за тихими водами рідної землі…
У 1918 році після розпаду Австро-Угорської імперії 58-річний адмірал переїжджає в Галичину і зголошується до служби для ЗУНР. Його дружина - австріячка Отілія Міллер та дочки Дора і Ольга залишились у Відні. Відтоді між подружжям настав розрив.
Ярослав проживав у брата в Городенці, часто бував у Яворові і, як лікар, допомагав людям, як міг. Лікував виключно травами, і цього навчилася в нього Стефанія Йосипівна Грабовецька-Мицканюк. Вона і тепер допомагає людям лікувати недуги лікарськими рослинами.
Помер Ярослав Окуневський трагічно 1929 року в Городенці, де й похований.
Про Наталію Окуневську мало відомо, але В.Гуменюк дізнався, що вона була активісткою жіночого руху в Галичині, який організувала Н.Кобринська - родичка Окуневських по матері.
Вона брала участь у підготовці альманаху "Наша доля", який вийшов у 1893 році в Стрию. Іван Франко писав про це видання: "Панна Наталка Окуневська подала прекрасну пісню народну про долю сиріт; пісня ся, мабуть, нового складання, бо в старіших збірках, в тім числі й у Головацького, ми її не стрічали...".
Наталка Окуневська хворіла на серце, не виходила заміж і померла одинокою на присілку Широкий, де її тато Іполит побудував добротний будинок, який стоїть і досі.
Після смерті о.Іполита парохами у Яворові біля одного року був Іван Доніґевич, а з 1903 року о.Михайло Баб'як, про якого М.Ломацький писав як про москвофіла. З 20-х років аж до 1946 року, до кінця свого життя парохом Яворова був Микола Драгомирецький.
З Яворова вийшло кілька прогресивних діячів і письменників. Тут народилася письменниця Марія Колцуняк-Кузьма (1884-1922), дочка Миколи Колцуняка (1856-1891), педагога, письменника, фольклорис-та, етнографа, який учителював у Яворові з 1880 р. до 1891 р. В повісті "На стрічу сонцю золотому" (1904 р.), у збірках оповідань "Сама винна" (1908 р.), "Проти хвиль" (1921 р.) вона відобразила життя гуцулів, їх заняття, побут.
Дитячі роки провів у Яворові внук О.М. Баб'яка інженер Роман Яримович (1909-1991). В 1993 році в Боффало (США) вийшла збірка його оповідань "Гуцульськими плаями". Оповідання Р.Яримовича - це своєрідні власні спомини, і спомини його друзів-гуцулів, починаючи від перших днів першої світової війни до закінчення другої світової війни.
У липні 1901 року в Яворові проїздом до Буркута зупинялася в Окуневських Леся Українка разом з майбутнім мистецтвознавцем і фольклористом К.Квіткою.
XX століття найбільш насичене подіями світового масштабу. Вони в певній мірі відлунювалися і на село.
6. У період від початку століття до першої світової війни в селі активізувалось громадсько-політичне життя завдяки діяльності орга-нізації "Січ" і читальні "Просвіти", які були засновані в селі у 1907 році вчителем Іваном Савкевичем. Тому біля 30 жителів села стали січовими стрільцями і брали участь в боях на горі Маківці, у творенні Української держави у 1918-1919 роках. Серед січових стрільців у 1916 р. бачимо яворів'ян Копельчука Миколу, Копчука Миколу, Михальчука Василя, Прокопишина Івана, Столащука Ілька, Столащука Миколу, Тинкалюка Павла, Чорномудяка Андрія, Шкрібляка Василя (Українські Січові Стрільці. 1914-1920.-Львів: 1935).
У період першої світової війни (1914-1918) село було ареною боїв між австрійською і російською арміями. Чоловіків мобілізовано до австрійської армії. У 1916 р. на 2086 чоловік населення в Яворові проживало тільки 157 осіб чоловічої статі у віці від 16 до 50 років (ІФОДА, ф.12, оп.1, од.зб. 21,с.25).
У 1914 р. в село приїхали російські кавалеристи у високих шапках, а в 1915 р. вже вони відступали через село. У 1916 р. знову повернулися російські війська.
У 1918 році Австро-Угорська імперія розпалася, і 1 листопада була проголошена Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Раніше, 22 січня 1918 р., була проголошена Українська Народна Республіка (УНР). В наступному 1919 році 22 січня був проголошений Акт Злуки УНР і ЗУНР.
Важким був 1918 рік Весною не було дощів і навіть трава не росла.
У 1920 році через село проходила петлюрівська армія, відступаю-чи в Чехословаччину.
Після поразки українських визвольних змагань у Західній Україні була встановлена польська
Loading...

 
 

Цікаве