WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Історія населеного пункту с. Яворів Косівського району - Реферат

Історія населеного пункту с. Яворів Косівського району - Реферат

230 (М.Г. Гарасименко. Класи і соціальні групи в Галичині в кінці XVIII ст. В кн. "З Істрії західноукраїнських земель. - К.: 1957, т.2. - С.100).
Селян Яворова примушували заготовляти і завозити за свій раху-нок у Косів для солярні 6 шухів дров (двадцять чотири складометри). Як розповідав П.І. Мицканюк, його дід Мицканюк Григорій помер під брамою солярні, куди самотугою привіз дрова у 1841 році.
У 30-40 роках XVIII ст. селяни Яворова виявляють перші спроби протесту проти кріпосного права, зокрема, брали участь в опришківському русі. Так, у загоні Олекси Довбуша були брати Джамеджуки, Шкрібляк (Феделюків), Гондурак (Кікіндаків) та ін.
За народними переказами, опришки мали стоянку в Яворові на горі, що неподалік від центра села, яка тепер носить назву Стоянів.
Грай, трембіто, про праліси букові.
Про могутні граби, явори,
Про Ігрець і задуманий Буковець
І про славу Стоянів-гори.
У 1751 році в околиці села діяв загін опришків під проводом побратима Довбуша Василя Баюрака (3 історії західноукраїнських земель. - К.: 1960, т.5.-С.34).
У 1759 р. в Яворові у селянина Сметанюка зупинялися опришки із загону Івана Бойчука і вбили сільського атамана Шляхтюка. Вони робили спробу напасти на Косів, але несподівано туди прибуло польське військо, і опришки відступили до Яворова (там же, с.38).
Нам не страшно пана й трішки,
Маємо де дітись,
Бо ми леґіні опришки,
Довбушеві діти.
Гей ти, славний Яворове,
Леґінь чорнобровий !
Будь же ти собі здоровий
І ми всі здорові !
У 1772 році, після першого поділу Польщі, Галичина перейшла до складу Австрійської монархії, під владою якої перебувала до 1918 року. Але зміна одних гнобителів іншими не полегшувала становища селянства.
Соціальні і національні утиски призвели до революції 1848 року. Австрійський уряд змушений був видати 17 квітня 1848 р. закон про скасування панщини. Люди раділи, молилися Богу і ставили хрести як знак вдячності за волю.
У Яворові історичний хрест стояв всередині оригінальної дерев'я-ної каплиці із розписаним всередині інтер'єром. Але в 50-х роках нашого століття комуністи вчинили акт вандалізму - спалили каплицю і знесли хрест.
У 1991 р., в рік проголошення незалежності України, з ініціативи учителів на тому святому місці був встановлений новий хрест з написом: "Воля. 1848-1991".
Хоч панщина була скасована, але селяни за своє "звільнення" ще протягом п'ятдесяти років виплачували викуп, виконували ряд повинностей. Право користуватися общинними землями було ліквідовано.
Відомо, що в той час в село зайшов німець Франц Шульдис, який запропонував селянам зібрати гроші і обіцяв домогтися у Відні, щоб ліси стали власністю селян. Селяни Яворова і Річки погодилися й здали йому гроші. Він дійсно приніс документ, за яким розділили ліси між жителями сіл. При поділі лісів у 1856 р. виникли незгоди, і селяни підпалили ліс. Те місце, де горів ліс, назвали Черленим (ІФОДА, ф.р. - 1576, оп.1, од.зб. М-12).
Опришківський рух на Гуцульщині не припинявся і в часи ав-стрійської влади. Записана розповідь про трьох яворівських опришків, що діяли в загоні Юрини Бордюкового Драгарюка, якого повісили в Коломиї у 1877 р., а опришків Яворова засудили на довгі роки тюрми (В.Гнатюк. Народні оповідання про опришків. Етнографічний збірник.(Львів: 1910, т. ХХVІ. - СІ4).
Відзначаючи у 1994 р. 300-річчя письмової згадки про село, яворівці з ініціативи вчителів встановили на горі Стоянів пам'ятний знак з написом: "Жителям села, учасникам опришківського руху, на честь 300-річчя Яворова. 1994 рік"
За статистикою 1890 року, в селі вже було 565 хат, в яких проживало 2497 мешканців. У 1896 році селяни Яворова заплатили Ґрунтового, домового і прибуткового податків 2199 злотих; на адмі-ністративні, шкільні, дорожні, повітові і крайові податки витратили 2617 злотих. Отже, всього було заплачено 4816 злотих (В.Шухевич. Гуцульщина. - Львів: 1899, т.1.-С.65).
3. Через малоземелля більшість жителів села жила в злиднях, зай-маючись головним чином тваринництвом. Особливо гуцули цінили вінцю, бо, як говорила одна ґаздиня, з неї усе: молоко, бринза, вурда, жентиця, гуслєнка, светер, капці, сардак, кожух ще й бужениця.
В селі була відсутня охорона здоров'я. Хворі зверталися до знаха-рів і ворожбитів. Погані побутові умови сприяли поширенню різних хвороб, зокрема й венеричних.
На дуже низькому рівні була і освіта. Першу школу в селі відкрили у 1846 році. З 670 дітей шкільного віку в ній навчалося 36 учнів.
Незважаючи на тяжкі умови життя, на Гуцульщині розвивалось самобутнє мистецтво. Горяни з давніх давен виготовляли зручний і теплий одяг: сорочки із саморобного полотна, гачі, запаски, постоли, капці, кептарі, кожухи, сардаки, кресані, які прикрашали різноманіт-ними візерунками.
У Яворові було добре розвинуте виробництво як ужиткових пред-метів, так і прикрас з кольорових металів. Виготовляли топірці, палиці, люльки, пістолі, порохівниці, стремена, тобівки і ін. Серед майстрів-мосяжників кінця XIX і початку XX ст. були П.Гондурак, К.Рибенчук, Ф.Тупачук, Ю.Копчук (Яковейчин), М.Кончук (Іванчуків), І.Шкрібляк (Л.М.Суха. Художні металеві вироби українців Східних Карпат.-К.: 1959. С-40).
Пізніше Никифір Рибенчук (помер в 1949 р.) славився виготов-ленням з латунних і нейзільберних блях гуцульських люльок, які майстерно прикрашав гравіруванням.
Переважна більшість домашніх ужиткових предметів, знарядь пра-ці в гуцулів були дерев'яними. Це ложки, миски, бочки, коновки, барильця, рахви, сідла, столи, стільці, полиці і ін. Чимало виробів прикрашали різьбленням і випалюванням.
Основоположником гуцульської плоскої різьби по дереву вважа-ється Юрій Шкрібляк (1822-1884). Продовжували справу батька сини Василь (1856-1928), Микола (1858-1920), Федір (1859-1942).
Другою гілкою знаменитих різьбярів були теж три сини Івана Корпанюка Юрій (1892-1977), Семен (1894-1970), Петро (1897-1961). їхня мати Катерина Корпанюк - дочка Юрія Шкрібляка, відома вишивальниця і ткаля.
Ще одна гілка відомих яворівських майстрів - три брати Гондураки (Кікіндаки). Юрій (1904-1952) виготовляв тарниці, займався різьбленням; Василь (1908-1973) виготовляв тарниці, рахви, рамки, вживав інкрустацію; Микола (1915 р. народження) вишивав, шив сардаки, кептарі.
А скільки прекрасних вишивальниць, ткаль, ліжникарок, писанкарок залишились безіменними.
У 1826 р. в селі була збудована церква Пресвятої Трійці, яка згоріла у 1923 р. Нова церква Різдва Пресвятої Діви Марії була збудована у 1927 році.
У 20-30-х роках XIX ст. в Яворові був парохом Василь Войнаровський. У 1824 році в селі стала діяти дяківська школа і напевно дітей вчив о. Войнаровський.
Більше відомостей є про о. ІванаКобринського, пароха Яворова, який упокоївся 1869 року і похований на яворівському цвинтарі.
Парохом Яворова з 1869 до 1902 р. був о. Іполит Окуневський, зять о.Івана Кобринського. В Іполита і Теклі Окуневських було шес-теро дітей: Теофіл, Іполит, Ярослав, Емілія, Наталія і Ольга.
Із синів Іполит помер у молодому віці, про Емілію тільки знаємо, що вона вийшла заміж за адвоката Михайла Дорундяка і молодою померла.
4. Неподалік від церкви, на старому цвинтарі,
Loading...

 
 

Цікаве