WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Село Нижнів – історія і сучасність - Реферат

Село Нижнів – історія і сучасність - Реферат

Заарештувавши трьох селянських ватажків і покаравши їх різками, пан добився того, що селяни вийшли на роботу.
Наступні роки боротьба проти феодального гніту й свавілля поміщиків не припинялисяі. 1828 року селяниНижнева виступають проти поміщика, який захопив частину їхніх земель і не повертав громаді. Особливо загострилася боротьба нижнівських селян напередодні скасування кріпосного права. Кріпаки намагалися повернути захоплену поміщиком землю. На початку травня 1846 року вони вигнали панських слуг, що орали поле, і заявили: "Ця земля буде поділена між нами, не маєте жодного права на неї!". Боротьба за землю тривала і в наступному році. Селяни зробили спробу силою повернути привласнене поміщиком пасовисько, вигнавши сюди на випас свою худобу. Та 110 австрійських солдатів зі зброєю в руках взяли участь у придушенні цього виступу.
Ліквідація панщини в 1848 році не поліпшила становища селянства, воно залишилося майже без землі. Все це тримало його в напівкріпосницькій залежності від поміщика. Після скасування панщини в Нижневі на одну селянську душу припадало орної землі менше одного морга. Поміщик мав 1039 моргів. Луки, пасовиська,
майже повністю залишились у його руках. У 1875 році нижнівському поміщикові належало 1634 морги лісу, а селянам - всього 9 моргів.
Власника Нижнівського маєтку не задовольняв запроваджений після скасування панщини порядок землекористування, і він, підтриманий державною владою, продовжує збільшувати свої володіння за рахунок загарбань селянської землі. У травні 1862 року селяни вирішили повернути пасовисько, захоплене паном і здане в оренду. У визначений день вони вигнали на пасовище свою худобу. Орендар звернувся по допомогу до повітового начальника, той вдався до погроз, але селяни й не думали відступати. 20 травня до Нижнева прибуло 100 солдатів із Станіслава і 5 кавалеристів з Монастирського, вони розігнали худобу, а селян притягнули до відповідальності. Окружна комісія встановила, що за вчинену шкоду необхідно сплатити 1500 золотих ринських австрійською валютою. Крім того, "винуваті" мали компенсувати витрати на комісію та екзекуцію. Як повідомляла газета "Слово", причинок селянського виступу були тяжкі злидні і безвихідь1.
Минали десятиріччя, але соціально-економічне становище селян не поліпшувалося. Щоб якось застрахувати себе від голоду в неврожайні роки, вони у 80-х роках XIX ст. організували громадську комору.
Коли почалася перша світова війна, в районі Нижнева точилися запеклі бої. 12-13 лютого 1915 року в районі Єзупіль-Нижнів російські війська намагалися прорвати оборону противника, але зламали її тільки 20 лютого, зайнявши Нижнів. 25 лютого тут розмістився штаб корпусу 9-ї російської армії. На початку червня 1915 року село знову стало зоною воєнних операцій. Війна ще дужче погіршала становище селян. Багато хат та інших приміщень зруйнували або спалили, майже всю худобу реквізували австро-угорські війська, відступаючи з села.
В лютому 1917 року жителі Нижнева разом з солдатами російської армії палко вітали звістку про повалення царизму в Росії. У селі відбувся мітинг солдатів та запрошених на нього селян. Вільно, без царів і цісарів, має жити народ - такий висновок робив кожний учасник мітингу.
Про Жовтневу революцію жителі села дізналися від безпосередніх учасників революції і військовополонених, що поверталися додому. Про Великий Жовтень розповідав у селі уродженець Нижнева Е. С. Жебровський. Потрапивши у Росію як полонений, він після перемоги Жовтня боровся за Радянську владу в м. Казані, у 1918 році вступив до більшовицької партії, зустрічався з В. І. Леніним, був особисто знайомий з Ф. Е. Дзержинським. Таємно виконуючи завдання військового командування Червоної Армії, Едмунд Станіславович кілька разів прибував до рідного села, роз'яснюючи трудящим перші ленінські декрети про мир і землю. З подіями в Росії і на Україні селяни пов'язували і свої мрії про визволення. Та їх сподівання тоді не здійснилися. В листопаді 1918 року владу у селі захопили зунрівці, а в березні 1919-го вступили війська панської Польщі.
Всі заходи буржуазно-поміщицької влади спрямовувались на експлуатацію селян, їхнє національне й релігійне пригноблення. 1743 га кращих орних земель села належали поміщикові, церкві, монастирю і куркулям. Безземельні і малоземельні селяни змушені були від ранку до вечора працювати на поміщиків та куркулів, щоб бодай трохи прогодувати себе, свою сім'ю. Та й працювати могли не завжди. Взимку знайти роботу було неможливо. Тільки в жнива селянин міг заробити кілька снопів за день. Працювали лише за 12 сніп. Частина селян наймитувала в поміщика й багатіїв за харчі та одяг. Похила хатка з земляною долівкою, маленькими перекошеними віконцями, пошарпаною стріхою - такий вигляд мало житло нижнівського селянина. Ще й досі у селі пам'ятають, як жінки вранці виходили на вулицю й дивились, над якою хатою піднімався дим, щоб взяти там вогню і розпалити у себе піч. Сірники, цей нехитрий предмет щоденної потреби, дорого коштували, тому їх розколювали, ділили на дві, а то й на чотири частини.
Високі ціни були на сіль і гас, адже торгівля ними була монополією держави. Довгими осінніми і зимовими вечорами чаділи гасові каганчики. Вони ледь освітлювали запічок, де жінка пряла кужіль. З ранньої весни до пізньої осені селянин ходив босий. Одяг виготовлявся з тканини, виробленої хатнім способом. Ще гірше було з харчуванням, кукурудзяний малай і картопляні млинці дуже часто замінювали хліб. Цукор селяни споживали хіба що на великі свята. М'ясо, молоко й молочні продукти вони змушені були продавати, щоб зібрати гроші для сплати понад десяти різних податків.
Ні в Нижневі, ні в Тлумачі не було жодного лікувального закладу. Хворого доводилося везти аж до Станіслава, де плата за день перебування в стаціонарі становила 4-12 злотих. Нескладна операція коштувала до 100 злотих. Трударі таких грошей на лікарню не мали. Отже, не диво, що масова смертність нестримно косила малих та дорослих. "Ціла Гуцульщина кричить рятунку й помочі", - писала одна з газет у 1932 році. "То край невгасаючої нужди",- такі були й офіційні визнання в документах Станіславського воєводства.
Крім соціально-економічного, українське населення зазнавало ще й національного гноблення. В усіх державних установах заборонялась українська мова. Під час перепису населення місцева влада самовільно зараховувала частину українців до поляків. У 1921 році згідно з першим переписом, проведеним у Польщі, в Нижневі налічувалось українців - 2945, євреїв - 118, поляків - 1589 чоловік. У 1931 році (другий перепис) поляків зазначалось уже 2376, інших (українці та євреї не виділялись) - 2955 чоловік.
Зазнавали утисків трудящі і щодо освіти. Перша школа в селі з'явилась у 1857році, але навчали тут німецькою або польською мовами. Свою рідну українську мову учні вивчали лише як
Loading...

 
 

Цікаве