WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКраєзнавство, Eтнографія → Село Нижнів – історія і сучасність - Реферат

Село Нижнів – історія і сучасність - Реферат

тім місці майже всіх забраних дорогою в неволю селян та інших людей, від яких не сподівалися викупу. Могили, дебули поховані жертви на місці своєї смерті, кілька століть були у великій пошані в довколишніх селян, поки Антоній Яблоновський не побачив порослі бур'янами широкі ниви та землі, що лежали облогом. Він заклав на тому місці нову осаду і збудував над Тлумачиком два млини, один з яких був відданий кляшторові отців Павлинів в Нижневі. З Нижнева через переправу можна було дістатися на протилежний берег Дністра. Там, на лівому боці ріки, розкинулось урочище Козацький луг, з яким пов'язано чимало легенд з часів Козаччини. На правому березі, біля переправи, над Дністром здіймається гора - урочище Пилипова круча - в цьому місці глибина ріки сягає п'яти метрів. Назву урочища виводять від імені козака Пилипа. З подіями часів Козаччини легенди пов'язують і назву урочища Підмогильське, що межує із Монастириком. На Підмо-гильському знаходяться дві високі могили: Тараса Бульби та Остапа Бульби. За переказами, символічну могилу Тараса Бульби було насипано точно навпроти монастирської церкви на Мо-настирику. Зараз на могилі Тараса Бульби стараннями п. Д. Лупипсіва поставлено хрест.
На північ від могили Тараса Бульби височить могила Остапа Бульби. Розповідають, що місцеві жителі під могилою Остапа Бульби знаходили церковне начиння, яке належало монастирю. Тут же, між урочищами Городище і Могильне, в 1950-х рр. був знайдений скарб срібних арабських монет X ст., схований у глиняному горщику.
Необхідно відзначити, що згадувані вище урочища - Городище, Монастирик, Підмогильське знаходяться на території, яку на старих картах Тижнева названо "Острів".
В Державному реєстрі пам'яток археології Івано-Франківської області нижнівське городище зареєстроване як пам'ятка Нижнів VIII. Городище відоме з XX ст. В 1918 р. його обстежував археолог Б.Януш, в 1987 р. - археолог Б. Томенчук. Городище Нижнів VIII функціонували в часи Київської Русі. Воно складається з двох майданчиків. Урочище Монастирик розташоване на захід від Городища, в лісі. В науковий обіг це урочище досі не входило, хоча його наукову вартість переоцінити важко.
На території Галицького князівства існувала велика кількість городищ. Окремі з них відомі з літописів як великі центри-городи: це літописні міста Галич, Толмач (Тлумач), Тисме-ниця, Коломия. Галицькі монастирі, як і всі інші давньоруські монастирі, організовані поблизу городищ, були тісно пов'язані з ними, як і з власниками цих укріплених городищ. Це пов'язане, в першу чергу, як з необхідністю захисту та авторитетного заступництва (оборона, суд тощо), так і з економічною підтримкою покровителів. Адже, переважно саме представники правлячої верхівки, заможних верств населення виступали фундаторами, опікунами та оборонцями монастирів. Прикладів такого 'заступництва в історичній літературі є дуже багато (згадаємо хоча б княжі монастирі Києва, Галича ).
Фактично біля всіх городищ часів Київської Русі містилися поселення -супутники. Такими поселеннями -супутниками часто були і монастирі. Прекрасною ілюстрацією тези про монастир-сутгутник городища ХЇІ-ХШ ст. є нижнівський Монастирик, розташований поряд із Городищем. Одночасно це є чудовий зразок використання природних вигод розташування урочища та їх поєднання із додат-ковими, штучними укріпленнями. З північної, північно-західної та півден-но-західної сторін Монастирика про-слідковано фрагменти валів. В півден-но-західній стороні вал витягнутий по лінії південь-північ. З півночі урочище захищав Дністер: щоб потрапити на Монастирик з берега необхідно було подолати високу дністрову кру-чу, яка підноситься тут над водою до 120 м. Із сходу монастирський майдан оточував вал та глибокий яр.
Для укріплення Монастирика, крім валів, ровів, ярів, були використані й інші додаткові види його зміцнення. Так, в північно-західному куті майданчик Монастирика підправлений тактїм-адшжи шо стіна його тут утворює відносно підніжжя кут (їлизько 110-115° (70°-65° до середини майданчика). Таку ж конструкцію простеже-но і в північно-східному куті Монастирика. Стіни його вирівняні до глад-кої поверхні.
Городище сусідило з Монастириком з південно-східного боку останнього, а тому мало для нього водночас оборонне значення: це був додатковий захист. Природні яри, урвища; пагорби, провалини, як і штучні укріплення - все слугувало для захисі людей від можливої небезпеки. За розповідями місцевих мешканців, попід горбами на Монастирику та Городищіі є численні тунелі (печери), де в давнину ховались від ворога. Таку пров лину можна і зараз побачити із півде но-західної сторони Монастирика н далеко валу, де монастирська насипі дорога виходила на поле. На південь від дороги міститься майданчик, які дотепер називають Пасіка, Пасічне, переказами, тут ченці тримали пасіку - згадка про неї і залишилася в назві урочища.
Народна традиція зберегла п'ять пісень про існування в Нижневі в X= XIII ст. монастиря.
На жа якихось наземних споруд не збереглось, оскільки чернеча оселя була дерев'яною. Розповідають про деревяну монастирську церкву, яка нібіистояла на Монастирику. На початку XX ст. тут стояли дерев'яна каплиця: хрест на пам'ять про монастир тих часів. Письмових згадок про нього не знайдено, а отже, невідомими є сторінки історії цього нижнівськ монастирика.
У XVIII ст. Нижнів привертає увагу польського магната Станіслава Яблоновського. Він фінансує будівництво нижнівського римсько-католицького монастиря. Хоча польського населення жило в цій місцевості дуже мало. 1740 року в селі створено римсько-католицьку парафію.
У другій половині XVIII ст. західноукраїнські землі потрапляють під владу габсбурзької монархії. Та господарями багатьох сіл, в т. ч. і Нижнева, залишаються польські й українські пани. Кращі землі і пасовиська перебували в їхніх руках. ХVIII ст. селяни Нижнева не мали жодного морга лісу. Становище селян ще по-гіршувалося через відробітні дні, натуральні і грошові повинності на користь поміщика. В 40-х роках XIX ст. кріпаки Нижнівського маєтку щорічно зобов'яні були виконувати 12 259 тяглових і 3634 піших днів панщини, здавати до панського двору 168 корців вівса, 305 курей, 3050 яєць, 312 ліктів прядива. Вони платили також грошовий податок у формі домового, ґрунтового, бджільного та ін.
Важкі відробітні натуральні й грошові повинності, свавілля визискувачів були причиною антифеодальної боротьби бідняцьких мас села. Так, у серпні 1824 року селяни Нижнева відмовилися відробляти поміщикові помічні дні, вимагаючи збільшити плату від 12 до 24 крейцерів. Поміщик сподівався власними силами приборкати селян, але марно. Він звернувся по допомогу до окружного комісара, який прибув у село з 7 солдатами й почав погрожувати селянам. Та їхні погрози й не вплинули, і до Нижнева викликали чималий загін війська.
Loading...

 
 

Цікаве